Питання для самоперевірки:

1. Охарактеризуйте сутність і об’єктивні передумови регіоналізації економіки.

2. Дайте визначення регіональній економіці.

3. Що відноситься до об'єктів виробничо-територіального поділу?

4. Спеціалізація, кооперування, комбінування і концентрація виробництва як передумови економічного розвитку регіону.

5. Які проблеми вирішує регіональна економіка?

6. Визначте об'єктивні і суб'єктивні фактори, які впливають на особливості прояву та характер дії диспропорцій економічного розвитку регіонів.

7. Сформуйте основні проблеми соціально-економічного розвитку і умови їх вирішення.

Тема 11. Економіка регіонів України: стан та перспективи розвитку (на прикладі Донецького регіону)

План (логіка) викладу матеріалу

1. Місце і роль економіки Донецького регіону в розвитку економіки країни.

2. Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону.

3. Територіальна і галузева структура господарства регіону.

4. Проблеми та напрями розвитку і розміщення продуктивних сил регіону.

Короткий зміст та методичні рекомендації до питання

1. Донецький економічний регіон є одним з найпотужніших міжрегіональних територіально-виробничих комплексів. Він розташований на крайньому сході України, його площа - 53,2 тис. км² (8 % тери­торії України, об'єднує Донецьку і Луганську обл.) належить до ра­йонів з високим рівнем економічного розвитку. Він має складний комплекс виробництва, який представлений електроенер­гетикою, кам'яновугільною, металургійною, хімічною промислові­стю, а також важким машинобудуванням, легкою та харчовою про­мисловістю та іншими галузями народного господарства. Тут розвинуте багатогалузеве сільське господарство, переважно приміського типу.

Район має одну з найсучасніших в Україні мережу автомобіль­них і залізничних шляхів загальнодержавного значення. Через тери­торію проходять транзитні нафто - і газопроводи. Завдяки вигідному економічно-географічному положенню Донецький економічний рай­он активно залучений до розвитку міжрегіональних зв'язків, а також до торговельних виробничих та науково-технічних взаємовідносин України з іншими державами, насамперед з країнами СНД, держава­ми Чорноморсько-Середземноморського регіону, Східної та Північної Європи.

2. Рельєфні і кліматичні умови Донбасу зумовили формування специфічного ґрунтового покриву району. Більшу частину займають середньо гумусні чорноземи. Переважна більшість ґрунтів має високу родючість, однак значна частка їх не використовується в суспільному господарстві через високу еродованість. Крім цього, значні площі зайняті відвалами від видобутку корисних копалин.

Мінерально-сировинні ресурси. Донецька мінеральна полікомпонентна зона характеризується най­вищим рівнем зосередження ресурсів - перш за все високоякісним кам'яним вугіллям. Рудні корисні копалини регіону представлені значними і єдиними в Україні запасами ртутних руд (Микитівківське родовище). Є розвідні запаси залізних руд, а останнім часом виявлені запаси мідних, алю­мінієвих і поліметалічних руд, які мають перспективу розвитку.

У Донецькому економічному регіоні є потужні поклади нерудних корисних копалин. На Донеччині є великі родовища мергелю - цементної сировини в Амвросієвському родовищі. У районі є значні поклади піску, буді­вельного каменю, керамзитової, черепичної та скляної сировини.

Земельні ресурси. Площа сільськогосподарських угідь у рай­оні становить 2755,0 тис. га, 80,7 % ріллі, що на 3,5 відсоткового пункту менше ніж у середньому по Україні. Площа сіножатей і пасо­вищ – близько 20 % сільськогосподарських угідь. Для підвищення ефективності використання земельних ресурсів регіону треба йти шляхом інтенсифікації їх використання, створювати за допомогою інтенсивних технологій умови для підвищення продук­тивності земель. Для зменшення екологічного навантаження на зе­мельні ресурси необхідно активізувати роботу з проведення рекульти­вації земель, зайнятих промисловими відвалами. Ці та інші заходи спри­ятимуть підвищенню економічної ефективності сільськогосподарсь­кого виробництва, збалансованого землекористування у регіоні.

Водні ресурси. Економіка регіону належить до вододефіцитних територій. Головна водна артерія - Сіверський Донець. Річки регіону належать до басейну Дніпра, Азовського моря, Дону. Кількість річкової мережі регіону більш як у три рази нижча ніж у середньому по Україні і становить 0,2-0,3 км/км². Забезпеченість місцевими водними ресурсами - в межах 50 % у басейні Сіверського Дінця і на 25 % у басейні Міуса. Дефіцит водопостачання в регіоні становить 4 млрд. м³ на рік. З метою покращення водогосподарського балансу в регіоні спо­руджено великі водосховища, два канали Дніпро-Донбас і Сіверсь­кий Донець-Донбас.

Лісові ресурси. Лісовий фонд економічно­го району становить близько 4 % від його території або майже в 4 рази нижчий ніж в середньому по Україні. Він представлений зеленими зонами, полезахисними смугами, які не мають промислово-експлуатаційного значення. Проблема лісо­вих ресурсів залишається невирішеною, хоча нею не­обхідно стабільно займатися і щорічно висаджувати кілька тисяч га, з часом затрати себе окуплять.

Рекреаційні ресурси. Розвиткові рекреації сприяють на­явні ресурси Азовського моря, лісостепових і степових ландшафтів та місцевостей, придатних для відпочинку і оздоровлення. Рекреаційним можливостям сприяють помірно-континентальний клімат, лікувальні грязі озер біля Слов'янська, мінеральні води різних типів (хлоридно-натрієві, сульфатно-хлоридні, столові). Найбільша концен­трація мінеральних вод спостерігається у Волноваському, Попаснянсь-кому, Старобільському районах. Значні природно-рекреаційні ресур­си економічного району зосереджені в основному в басейні Сіверсь­кого Дінця, в межах Донецького кряжу та Приазовської низовини. Найбільшими центрами морської кліматотерапії є Маріуполь та Новоазовськ.

Демографічний потенціал. Загальна кількість населення в регіоні, починаючи з 1995 р., скорочується. За останні п'ять років населення Донбасу скоротилося майже на 500 тис. чол (6,1%). Причиною, перш за все, стало знижен­ня народжуваності та зростання смертності, яке викликане негатив­ною дією соціально-економічних чинників: падінням життєвого рівня населення, екологічною ситуацією, підвищенням частки людей по­хилого віку.

Розселення населення. Донецький еконо­мічний район найбільш урбанізований в Україні. Тут розташовано 88 міст (19,8% міст України), з них 42 (30,7 %) обласного підпоряд­кування, 242 (26,6%) селищ міського типу, 455 сільських рад в 36 адміністративних районах. У Донецьку проживає близько мільйону жителів, а в Маріу­полі, Макіївці і Луганську населення перевищує 500 тис. чол.

Трудовий потенціал. У Донецькому економічному регіоні зай­нятість населення складає 41,6 % від загальної чисельності, переважно, у сфері матеріального виробництва і, зокрема, в промисловості.

Одночасно район є одним з таких, де найнижча у державі частка зайнятих у сільськогосподарському виробництві. Цей показник дещо вищий в Луганській області, що пояснюється нижчим рівнем розвит­ку промисловості в регіоні.

За останній період кількість зайнятих в усіх сферах економічної діяльності регіону значно скоротилася - 16,5 %.

У регіоні зростає кількість зареєстрованих безробітних, яка сьо­годні становить близько 150 тис. чол. ( 13,0 % від кількості безроб­ітних в Україні). Середній рівень зареєстрованого безробіття коли­вається в межах 3,5-3,7 %.

Науково-технічний потенціал. У розпорядженні району є науково-дослідні інститути, установи галузевого і академічного підпорядкування, вищі навчальні заклади II-IV рівня акредитації. У 15-ти наукових установах досліджуються проблеми розвитку і розміщення вугільної галузі. Головною ланкою науково-технічного комплексу регіону є Донець­кий науковий центр НАН України, до складу якого входять 5 науко­во-дослідних інститутів Донецька, а також філії академічних уста­нов у Луганську, Макіївці, Горлівці. Дослідною базою наукових уста­нов Донбасу є 91 дослідне виробництво. Обсяги фінансування нау­ково-дослідних робіт у Донецькому економічному районі становлять понад 8% від загальнодержавного показника. Установи регіону виконують дуже важливу науково-дослідну ро­боту, яка становить близько 17 % всіх виконаних НДР у країні.

Виробничий потенціал. Станом на 1 січня 2001р. первісна вартість основних фондів регі­ону становила 143,2 млрд. грн, що дорівнює 17,3 % вартості основ­них фондів України. У структурі основних фондів району найбільшу питому вагу має промисловість - 51,3 %, на транспорт і зв'язок при­падає 11,1 %, сільське господарство - 4,5 %, будівництво - 1,5 %, оптову і роздрібну торгівлю - 2,0 %, освіту - 2,9 %, охорону здоров'я та соціальну допомогу -1,0 %. Як показують наведені дані, для Дон­басу характерними є надмірна концентрація фондів промислово-ви­робничого потенціалу і недостатнє фондозабезпечення соціально-культурної сфери.

3. Донецький економічний район спеціалізується на промисловому виробництві і є індустріально-аграрним регіоном. Структура терито­ріального господарського комплексу Донбасу порівняно з Україною характеризується значно вищою часткою промисловості у валовій додатковій вартості (ВДВ).

Промисловість. Економіка Донецького регіону і її промисловий комплекс спеціалізуються на випуску продукції важкої промисловості, зокрема паливної промисловості - 46,3 % від її виробництва в Україні, чорної металургії - 42,3 %. У цілому Донбас виробляє близь­ко чверті промислової продукції країни. Найбільш розвиненим є коксохімічне і нафтохімічне виробництво, випуск міне­ральних добрив, гумотехнічна промисловість.

Машинобудування посідає третє місце в структурі промисловості після вугільної металургії (тут виробляється близько 15 % товарної продукції цієї галузі країни). До провідних галузей промисловості регіону належать коксохімія і хімія. Коксохімія працює на відходах чорної металургії і дає понад 50 % продукції коксівної галузі України.

У регіоні достатньо розвинута промисловість будматеріалів і будін-дустрія. Міжрегіональне значення має виробництво віконного скла, цементу, облицювальних плиток. На місцевий ринок працює, в основ­ному, виробництво залізобетонних виробів, стінових і покрівельних матеріалів, бетонних стінових блоків.

Агропромисловий комплекс. Враховуючи специфіку природно-кліматичних умов регіону, сільське господарство Донбасу спеціалізується на вирощуванні зер­нових (озима і яра пшениця, кукурудза на зерно), технічних (соняш­ник) культур та на овочівництві, виноградарстві і садівництві, особ­ливо навколо великих міст. Тваринництво представлене молочно-м'ясним скотарством, свинарством, вівчарством, птахівництвом.

Харчова і переробна промисловість регіону включає в себе 16 підгалузей, основними серед яких є м'ясна, молочна, борошномельно-круп'яна, хлібопекарна, кондитерська, рибна, солевидобувна, олійно-жирова. Значна частина продовольчої сировини на переробку посту­пає із інших регіонів.

Транспортний комплекс. Для економічного регіону є харак­терним інтенсивний розвиток основних видів транспорту: залізнич­ного, автомобільного, трубопровідного, авіаційного, морського.

Провідну роль у транспортному обслуговуванні відіграє автомо­більний транспорт. Щорічно ним перевозиться в середньому до 150 млн. т вантажів і близько 300 млн. пасажирів.

Повітряний транспорт представлений двома авіапідприємствами в Донецьку і Луганську, а аеропорти Донецька, Лисичанська, Лугансь­ка і Сєвєродонецька мають міжнародний статус.

Головні напрями розвитку транспортної галузі регіону:

• оновлення і раціоналізація рухомого складу з урахуванням змін вантажо- та пасажиропотоків;

• поступове переведення значної частини автомобільного пар­ку на газове і дизельне паливо;

• реконструкція залізничних і автомобільних шляхів міжнарод­ного значення для збільшення їх пропускної спроможності;

• ефективне забезпечення транспортних засобів матеріало-технічними ресурсами.

Інвестування економіки регіону. Основні проблеми, які необхідно вирішувати за допомогою капіталовкладень:

• здійснити диверсифікацію виробництва з метою зниження частки гірничодобувної галузі у народногосподарському комплексі;

• нарощувати частку наукоємної продукції;

• впроваджувати безвідходні технології, що є носіями техніч­ного прогресу, зниження забруднення навколишнього середовища, особливо в промислових районах;

• посилити розвиток сільського господарства з метою підви­щення його ефективності та більш повного забезпечення продукта­ми харчування власних потреб;

• нарощувати обсяги житлового будівництва, залучати в цю га­лузь вклади недержавних інвесторів;

• збільшити виділення коштів на розвиток комунальної сфери з метою створення відповідних соціально-культурних і духовних умов та сфери послуг для поліпшення рівня життя населення, яке є голов­ною продуктивною силою розвитку народного господарства;

• покращити матеріально-технічну базу системи освіти, охо­рони здоров'я, культури та рекреаційних закладів, що є важливим фактором посилення інтелектуального розвитку людини.

Зовнішньоекономічна діяльність. Економічний район має сприятливі умови для розвитку зовнішньоекономічної діяльності. Сьогодні в регіоні експортні операції здійснюють майже 1,5 тис. підприємств. Обсяги експорту становлять близько 3,7 млрд. дол. США, імпорту - трохи більше 1,09 млрд. дол. США, що відповідно становить 25 %, 8 % від загальноукраїнських показників.

У цілому економічний регіон має активний зовнішньотериторіальний баланс, позитивне сальдо і за обсягом експорту продукції займає друге місце в державі після Придніпровського економічного регіону.

4. Головною проблемою соціально-економічного розвитку Донець­кого економічного регіону залишається висока концентрація промис­лового виробництва та необхідність зниження частки у народногос­подарському комплексі гірничодобувного виробництва. Для підвищення ефективності функціонування регіону необхідно провести комплексну реструктуризацію та технічне переоснащення вугільної промисловості, технічну реконструкцію таких базових га­лузей, як чорна та кольорова металургія, хімічна промисловість, ма­шинобудування та електроенергетика.

З метою ліквідації диспропорції у розвитку промисловості необ­хідно нарощувати потужності легкої і харчової промисловості. Для покращення екологічної ситуації треба впроваджувати еко­логічні безпечні технології, здійснювати рекультивацію земель, ліквіда­цію териконів, відстійників, закладання підземних відпрацьованих просторів, ефективніше використовувати вторинні ресурси та відходи виробництва.

Дуже важливим кроком має бути вдосконалення водокористування. В агропромисловому комплексі необхідно нарощувати обсяги виробництва, особливо м'ясомолочного тваринництва, город­ництва в приміських зонах.