Питання для самоперевірки:

1. Охарактеризуйте окремі групи екологічно небезпечних об'єктів в Україні.

2. Що таке “екологічна безпека”?

3. Що є об'єктом національної безпеки?

4. Назвіть основні нормативно-правові акти, які регламентують охорону навколишнього природ­ного середовища.

5. Назвіть головну мету діяльності Міністерства екології та природних ресурсів України.

6. Охарактеризуйте основні завдання Міністерства екології та природних ресурсів України.

7. Перелічить основні функції Міністерства екології та природних ресурсів України.

8. Охарактеризуйте структуру Міністерства екології та природних ресурсів України.

Тема 16. Економічний механізм природокористування та охорони навколишнього середовища

План (логіка) викладу матеріалу

1. Економічний механізм управління природоохо­ронною діяльністю.

2. Міжнародні природні ресурси та співробітницт­во у галузі охорони навколишнього природного сере­довища.

3. Економічний механізм природокористування.

Короткий зміст та методичні рекомендації до питання:

1. В нинішніх умовах господарювання державна організаційна сис­тема управління охорони довкілля, раціонального природокористу­вання та екологічної безпеки ставить собі за мету:

• формування і впровадження державної політики у природо­охоронній сфері;

• створення наукового і технічного потенціалу;

• створення і впровадження ефективного законодавства у сфері екологічної діяльності;

• удосконалення організаційно-технічного механізму реалізації завдань у галузі природокористування;

• підготовка кадрів для забезпечення природоохоронної діяль­ності та здійснення політики регулювання екологічної та ядерної без­пеки.

Державне управління в сфері охорони довкілля здійснює Кабінет Міністрів України, державна адміністрація, виконавчі комітети місце­вих Рад народних депутатів, а також спеціально уповноважені дер­жавні органи. До останніх належить Міністерства екології та природних ресурсів України. До спе­ціально уповноважених державних органів також належать:

• органи з охорони навколишнього природного середовища і ви­користання природних ресурсів (обласні управління екологічної без­пеки, міські та районні екологічні інспекції);

• міські та районні санітарно-епідеміологічні станції Міністер­ства охорони здоров'я України;

• органи з використання та охорони водних ресурсів Державно­го комітету України з водних ресурсів;

• органи з використання та охорони земельних ресурсів Держав­ного комітету України з змелених ресурсів;

• органи геологічного контролю Державного комітету України з геології та використання надр;

• органи гірничого нагляду Державного комітету з нагляду за охороною праці.

2. Природоохоронні проблеми не мають національних кордонів. Че­рез державні кордони повітряними масами перекидаються десятки тисяч тонн забруднюючих речовин, зокрема сірчаний ангідрид-дже­рело кислих дощів. Транскордонні ріки, котрі протікають по території кількох держав (зокрема, Дунай, Тиса), також є джерелами переки­дання забруднень з однієї країни до іншої. Промислово-виробнича діяльність суміжних країн тією чи іншою мірою впливає на стан при­роди: захворювання лісів, забруднення морів і земельних ресурсів шляхом випадання з димових труб заводів канцерогенних речовин.

Не менш важливою проблемою, що вимагає міжнародного співробітництва та відповідних домовленостей, є забруднення, котрому підлягають абсолютно всі міжнародні та міжнаціональні ресурси. У навколишньому просторі за останні роки значно зросла кількість відходів земного походження - контейнерів зі сміттям, відпрацьова­них ядерних відходів тощо, котрі спричиняють труднощі в роботі аст­рономів, зв'язківців, метеорологів, підвищують небезпеку космічних польотів.

Космічна техніка завдає значної шкоди озоновому шару. Важли­вою проблемою сьогодення є забруднення Світового океану нафтою, промисловими стічними водами, побутовими відходами з кораблів, затонулими реакторами і боєзарядами атомних підводних човнів. Учені стверджують, що існування всієї біосфери залежить від того, чи змо­жуть люди запобігти початку атомної, бактеріологічної, хімічної та еко­логічної воєн, які можуть викликати незворотні екологічні зміни.

3. Економічний механізм природокористування включає низку елементів, серед яких:

• плата за користування природними ресурсами;

• плата за забруднення навколишнього середовища;

• система економічного стимулювання природоохоронної діяльності;

• створення ринку природних ресурсів;

• вдосконалення ціноутворення з урахуванням екологічного фактору, особливо на продукцію природоексплуатуючих галузей;

• екологічні фонди;

• екологічні програми;

• продаж прав на забруднення;

• система “застава – повернення”;

Еколого-економічні інструменти є потужними важелями екологізації системи виробництва і споживання продукції. Різно­маніття форм еколого-економічних інструментів створює бага­тий спектр можливостей цілеспрямованого екологічно орієнто­ваного впливу на економічні інтереси суб'єктів господарювання. Уміле використання цих можливостей у поєднанні з іншими методами дозволяє ефективно вирішувати складні еколого-еко­номічні проблеми в рамках механізмів саморегулювання ринко­вої економічної системи.