Класифікація установок порошкового пожежогасіння
Відповідно до НПБ 88 [43] установки порошкового пожежогасіння застосовуються для локалізації і ліквідації пожеж класів А, В, С і електроустаткування (електроустановок під напругою) відповідно з даними на вогнегасячий порошковий склад (далі по тексту розділу - порошок), яким вони заряджені.
При захисті приміщень, що відносяться до вибухопожежонебезпечної категорії, устаткування, яке входить до складу установки, при його розміщенні в приміщенні, що захищається, повинно мати вибухобезпечне виконання.
У приміщеннях, в яких евакуації людей гасіння не перешкоджає, допускається використання установок, що здійснюють функції виявлення і гасіння пожежі; видачі світлових або звукових сигналів за межі об'єкту, що захищається; дистанційного запуску з улаштуванням перемикання автоматичного пуску установки на дистанційний (торгівельні кіоски, намети, індивідуальні гаражі-бокси, приміщення виробничого призначення).
Для захисту приміщень об'ємом не більше 100 м3, де не передбачено постійне перебування людей і відвідини яких проводяться періодично (у міру виробничої необхідності), в яких горюче завантаження не перевищує 50 кг/м2, швидкості повітряних потоків в зоні гасіння не перевищують 1,5 м/с, а також для захисту електрошаф, кабельних споруд і ін., допускається, при окремому виконанні автоматичної пожежної сигналізації, застосування установок, що здійснюють тільки функції виявлення і гасіння пожежі.
Відповідно до ГОСТ Р 51091 [50] основні класифікаційні характеристики автоматичних установок порошкового пожежогасіння приведені на рис. 5.39.
Рисунок 5.39 – Класифікація автоматичних установок порошкового пожежогасіння
Вогнегасні порошки, відповідно до ГОСТ 4.107 [51], поділяються на два класифікаційні угрупування:
вогнегасні порошки загального призначення;
вогнегасні порошки цільового призначення (спеціальні).
Вогнегасні порошки загального призначення використовуються для гасіння твердих, рідких, газоподібних речовин і матеріалів, а також установок під електронапругою (пожежі класів А, В, С, Е).
Вогнегасні порошки цільового призначення використовуються при гасінні металів, окремих видів горючих рідин і тому подібне.
Залежно від функціонального призначення, способу подачі і дисперсності вогнегасні порошки діляться на два види: поверхневого і об'ємного гасіння.
НПБ 174 [52] встановлюють сучасну класифікацію порошків спеціального призначення (далі - СП). Порошки СП застосовуються як вогнегасна речовина (ВГР) в автоматичних і інших засобах для гасіння тільки (виключно) металів і їх з'єднань або металів (їх з'єднань), а також горючих і легкозаймистих рідин, газів, електроустановок під напругою.
Порошки СП ділиться на: цільові і універсальні.
Цільові порошки призначені тільки для гасіння металів (їх з'єднань).
Універсальні порошки призначені для гасіння металів (їх з'єднань), а також горючих рідин, газів, електроустановок під напругою до 1000 В.
Основу вогнегасних порошків складають амонійні солі (моно-, диамонійфосфати, амофос), карбонат і бікарбонат натрію, хлориди натрію і калію і ін. Як добавки застосовуються крем-нійорганічні з'єднання (аеросил AM-1-300 і тому подібне), стеарати металів, ніфелін, тальк і ін.