Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

конспект_статистика

.pdf
Скачиваний:
8
Добавлен:
21.02.2016
Размер:
5.07 Mб
Скачать

24

 

Число магазинів

 

 

У тому числі

 

 

 

У тому

Роздріб

У міських

У сільських

 

 

поселеннях, з них

 

Всь

числі

ний

поселеннях, з них по

Област

 

 

товаро

товарам

по товарам

 

 

 

 

ь

ого

У

У

обіг

Продово

Непродово

Продово

Непродо

 

 

міс

сілі

 

льчим

льчим

льчим

вольчим

 

 

ті

 

 

 

 

 

 

А

1

2

3

4

5

6

7

8

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Разом

 

 

 

 

 

 

 

 

Проте аналіз цих даних можна поглибити, а таблицю зробити більш інформативною. Для ілюстрації цього приведемо макет таблиці з комбінованим присудком.

У практику побудови таблиць склалися такі правила їхньої побудови й оформлення.

1.По можливості таблицю варто складати невеличкою по розміру, легко доступною для огляду.

2.Загальний заголовок таблиці повинен коротко виражати її основне утримання.

3.Звичайно рядки підмета і графи присудка розташовують у виді приватних доданок із наступним підсумком по кожному з них.

4.Для зручності аналізу таблиці при великому числі рядків підмета і граф присудка виникає потреба в нумерації тих із них, що заповнюються даними.

5.При заповненні таблиць потрібно використовувати такі умовні позначення: при відсутності явища пишеться прочерк (-), якщо ж немає інформації про явище, ставиться крапка (...) або пишеться: «немає відомостей». Якщо досліджуване значення ознаки не має осмисленого змісту, то ставиться X. Безтямно, наприклад, таке сполучення рядків і граф, коли підмет містить групування населення за віком - рядки «від 5 до 7 років», а присудок (графа) - «число розведених шлюбів на 1000 чоловік». У такому випадку в перетинанні названих рядків і граф ставиться X. При наявності інформації з досліджуваного явища, числове значення якого складає розмір менше прийнятої в таблиці точності, прийнято записувати 0,0.

6.Однаковий ступінь точності, обов'язковий для всіх чисел, забезпечується дотриманням правил їх округлення (від 0,1 до 0,01 і тощо).

7.Коли в таблиці приводяться поряд із звітними даними відомості розрахункового порядку, слідує про це зробити відповідну обмовку.

2. ЗНАЧЕННЯ ГРАФІЧНОГО МЕТОДУ У СТАТИСТИЦІ.

Важливе значення при вивченні комерційної діяльності має графічне зображення статистичної інформації.

Статистичний графік являє собою креслення, на якому за допомогою умовних геометричних фігур (ліній, точок або інших символічних знаків) зображуються статистичні дані. У результаті цього досягається наочна характеристика досліджуваної статистичної сукупності.

25

3. ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ СТАТИСТИЧНОГО ГРАФІКА.

Устатистичному графіку розрізняють такі основні елементи: поле графіка, графічний образ, просторові і масштабні орієнтири, експлікація графіка.

Полем графіка є місце, на якому він виконується.

Графічний образ - це символічні знаки, за допомогою яких зображуються статистичні дані.

Просторові орієнтири, визначають розміщення графічних образів на поле графіка. Вони задаються координатною сіткою або контурними лініями і поділяють поле графіка на частині, що відповідають значенням досліджуваних показників.

Утак називаних статистичних картах засобами просторової орієнтації виступають географічні орієнтири (контури суші або лінії рік, морів і океанів і т.д.). Просторові орієнтири дозволяють визначати розташування графічних образів на полі графіка.

Масштабні орієнтири статистичного графіка надають графічним образам кількісну значимість, що передається за допомогою системи масштабних шкал.

Масштаб графіка - це міра перекладу чисельного розміру в графічну (наприклад, 1 см відповідає 100 тис. грн.). При цьому чим довше відрізок лінії, прийнятої за числову одиницю, тим більше масштаб.

Масштабною шкалою є лінія, окремі точки якої читаються (відповідно до прийнятого масштабу) як визначене число. У масштабній шкалі розрізняють: лініюносій інформації, що є опорою шкали, позначені на ній рисочками точки (розташовані у визначеному порядку), цифрові позначення чисел, що відповідають окремим точкам. Шкала графіка може бути прямолінійною і криволінійною (наприклад, окружність, що містить 360 ). Різняться також шкали рівномірні і нерівномірніЕксплікація. графіка - це пояснення його змісту, містить у собі заголовок графіка, пояснення масштабних шкал, пояснення окремих елементів графічного образуЗаголовок. графіка в стислій і чіткій формі пояснює основний зміст зображених даних.

Крім заголовка на графіку дається текст, що робить можливим читання графіка. Цифрові позначення шкали доповнюються вказівкою одиниць виміру.

4. КЛАСИФІКАЦІЯ СТАТИСТИЧНИХ ГРАФІКІВ.

При усій своїй розмаїтості статистичні графіки класифікуються по ряду ознак: засобові побудови, формі застосовуваних графічних образів, характеру розв'язуваних задач.

По засобу побудови статистичні графіки підрозділяються на діаграми, картограми і картодіаграми.

Діаграма подає креслення, на якому статистична інформація зображується за допомогою геометричних фігур або символічних знаків. У статистиці комерційної діяльності на ринку товарів і послуг найбільше застосування мають лінійні діаграми. Для їхньої побудови звичайно застосовується система прямокутних координат. На осі абсцис відкладають варіанти досліджуваного показника (або показання часу), а по осі ординат - розмір досліджуваного показника.

Іншим також часто використовуваним у статистиці комерційної діяльності методом наочного зображення статистичної інформації є стовпчикові діаграми.

26

При побудові стовпчикових діаграм використовується, як і в лінійних графіках, прямокутна система координат. При цьому кожне значення досліджуваного показника зображується у виді вертикального стовпчика. По осі абсцис розміщається основа стовпчиків. Їхня ширина може бути довільною, але обов'язково однаковою для кожного стовпчика. Висота стовпчиків (відповідно до прийнятого по осі ординат масштабу) повинна строго відповідати зображеним данимУ. статистиці комерційної діяльності знаходять застосування і так називані стрічкові (смугові) графіки. У цих діаграмах основи стовпчиків розташовуються вертикально, а масштабна шкала наноситься на горизонтальну вісь. По своїй формі стрічкова діаграма представляє ряд абсцис смуг, що простираються по осі, однакової ширини. Довжина смуг (стрічок) відповідає значенням зображених показниківШироке. застосування в статистиці комерційної діяльності знаходять кругові діаграми. У цих діаграмах площа окружності приймається за розмір усієї досліджуваної статистичної сукупності, а площі окремих секторів відображають питому вагу (частку) її складових частин.

При вивченні статистичної інформації про комерційну діяльність на ринку товарів і послуг застосовуються так називані радіальні діаграми. Будуються вони на базі полярних координат. Початком відліку в них служить центр окружності, а носіями масштабних шкал є радіуси кола.

Устатистиці комерційної діяльності, насамперед для рекламних цілей, застосовуються фігурні діаграми. При їхній побудові статистичні дані зображуються малюнками-символами, що найбільшою мірою відповідають істоті відображуваних явищ. Ці діаграми більш виразні, наочно легко сприймаються, і тому їх застосовують для реклами окремих товарів.

Уфігурних статистичних діаграмах кожному знаку-символу умовно надається певне числове значення, і шляхом послідовного їх розташування на поле графіка формуються відповідні смуги.

Для графічного зображення статистичних показників комерційної діяльності застосовуються і так називані знаки Варзара.

Відомих російський статистик В.Є.Варзар (1851 - 1940) запропонував використовувати прямокутні фігури для графічного зображення трьох показників,

один із яких є твором двох інших. У кожному такому прямокутнику основа пропорційно одному з показників - співмножників, а висота його відповідає другому показнику-співмножнику. Площа прямокутника дорівнює розміру третього показника, що є твором двох перших. Розташовуючи рядом декількох прямокутників, що ставляться до різних показників, можна порівнювати не тільки розміри показника-твору, але і значення показників-співмножників.

Картограма - це схематична (контурна) карта, або план місцевості, на котрої окремі території в залежності від розміру зображеного показника позначаються за допомогою графічних символів (штрихування, забарвлення, точок). У свою чергу, картограми підрозділяються на фонові і крапкові.

Уфонових картограмах території з різноманітним розміром досліджуваного показника мають різноманітне штрихування.

Украпкових картограмах у якості графічного знака використовуються точки однакового розміру, розміщені в межах певних територіальних одиниць.

27

Картодіаграма являє собою сполучення контурної карти (плану) місцевості з діаграмою. На відміну від діаграми використовувані геометричні символи (стовпчики, коло й ін.) на картодіаграмі розташовують не в один, а розміщають по всій картіУзалежності. від форми застосовуваних графічних образів статистичні графіки можуть бути крапковими, лінійними, площинними і фігурними.

Украпкових графіках у якості графічних образів застосовується сукупність

точок.

Улінійних графіках графічними образами є лінії.

Для площинних графіків графічними образами є геометричні фігури: прямокутники, квадрати, окружності.

ТЕМА 5. УЗАГАЛЬНЮЮЧІ СТАТИСТИЧНІ ПОКАЗНИКИ.

6.Абсолютні величини, їх основні види.

7.Відносної величини, їх значення й основні види.

1. АБСОЛЮТНІ ВЕЛИЧИНИ, ЇХ ОСНОВНІ ВИДИ.

Абсолютної величини, що виражають розміри (рівні, обсяги) явищ і процесів, одержують у результаті статистичного спостереження і зведення вихідної інформації.

По засобу вираження розмірів досліджуваних явищ абсолютні величини підрозділяються на індивідуальні і сумарні, що являють собою один із видів узагальнюючих величин. Перші з них характеризують розміри кількісних ознак в окремих одиниць, наприклад виробіток одного продавця за конкретний період і т.д.

28

Абсолютні величини характеризують сукупності економічно порівняно прості (чисельність магазинів, робітників) і складні (обсяг товарообігу, розмір основних фондів).

Абсолютні величини - завжди числа іменовані, що мають певну розмірність, одиниці виміру. У залежності від різноманітних причин і цілей аналізу застосовуються натуральні, грошові (вартісні) і трудові одиниці виміру. Натуральні одиниці виміру здебільшого відповідають природним або споживчим властивостям предмета, товару і виражаються у фізичних мірах ваги, мірах довжини і т.д. Так, продаж м'яса вимірюється в кілограмах (кг), тоннах (т), рідких продуктів - у литрах /л), декалитрах (дкл), взуття - у парах.

Трудові витрати в торгівлі вимірюються числом робітників і кількістю людино-годин (чол.-годин), чоловіко-днів (чол.-дн.), робота транспорту виражається в тонно-кілометрах (ткм). У статистиці застосовують і умовно-натуральні одиниці виміру при підсумовуванні кількості різноманітних товарів, продуктів. Такі одиниці одержують, приводячи різноманітні натуральні одиниці до однієї, прийнятої за основу, еталон.

Абсолютної величини вимірюються й у вартісних одиницях - цінах (як правило, у порівняних або незмінних).

2. ВІДНОСНІ ВЕЛИЧИНИ, ЇХ ЗНАЧЕННЯ І ОСНОВНІ ВИДИ.

Відносні величини в статистиці являють собою частку від ділення двох статистичних величин і характеризують кількісне співвідношення між ними.

При розрахунку відносних величин варто мати на увазі, що в чисельнику завжди знаходиться показник, що відбиває те явище, що вивчається, тобто порівнюваний показник, а в знаменнику - показник, з яким відбувається порівняння, прийнятий за основу або базу порівняння.

Форма вираження відносних величин залежить від кількісного співвідношення порівнюваних величин, а також від значеннєвого змісту отриманого результату порівняння. У тих випадках, коли порівнюваний показник більше основи, відносна величина може бути виражена або коефіцієнтом, або у відсотках. Коли порівнюваний показник менше основи, відносну величину краще висловити у відсотках; якщо ж порівняно малі по числовому значенню величини зіставляють із великими, відносні величини виражаються в промілях.

Відносні величини структури характеризують склад досліджуваних сукупностей. Обчислюються вони як відношення абсолютної величини кожного з елементів сукупності до абсолютної величини всієї сукупності, тобто як відношення частини до цілого, і являють собою питому вагу частини в цілому.

Відносна величинаструктури,% Величинавивчаємоїчастинисукупності 100 Величина усієї сукупності

Відносні величини динаміки характеризують зміну досліджуваного явища в часу, виявляють напрямок розвитку, вимірюють інтенсивність розвитку. Розрахунок відносних величин виконується у виді темпів росту й інших показників динаміки.

Приклад. Реалізація бавовняних тканин секцією універмагу складала в січні 3956 тис. грн., у лютому - 4200 тис. грн., у березні - 4700 тис. грн.

Темпи росту:

29

базисні (база - рівень реалізації в січні)

Кф

4200:3950 100 106,3%;

 

 

 

 

 

я

 

 

 

 

Км

4700:3950 100 118,9%;

 

 

 

 

 

я

 

 

 

 

ланцюгові

 

 

 

 

Кф

4200:3950 100 106,3%;

 

 

 

 

 

я

 

 

 

 

Км

4700:4200 100 111,9%.

 

 

 

 

 

я

 

 

 

 

Також відносні величини динаміки можуть бути розраховані як відношення

фактичного показника () до показника минулого року або до базисного (Qб):

 

К

дин

 

Qф

 

 

Q

 

 

 

 

 

 

 

б

Відносної величини планового завдання характеризують зміну плану (QПЛ) у

порівнянні з досягнутим рівнем за минулий період, виражається в коефіцієнтах і відсотках:

Кпл.зад. QПЛ .

Qб

Відносні величини виконання плану характеризують ступінь виконання плану, розраховується вона відношенням фактичного показника до планового, виражається в коефіцієнтах і у відсотках:

Квип.пл. Qф .

Qпл

Між відносними величинами планового завдання виконання плану і динаміки існує взаємозв'язок, що виражається такою формулою:

Кдин Кпл.зад. *Квип.пл. .

Відносні величини порівняння характеризують кількісне співвідношення однойменних показників, що відносяться до різноманітних об'єктів статистичного спостереження.

Приклад. За даними Всесоюзному перепису населення 1989 р. чисельність населення Москви складала 8967 тис., а чисельність населення Ленінграда (нині Санкт-Петербурга) - 5200 тис. чоловік. , а чисельність населення Ленінграда (нині Санкт-Петербурга) - 5200 тис. чоловік. , а чисельність населення Ленінграда (нині Санкт-Петербурга) - 5200 тис. чоловік.

Розрахуємо відносну величину порівняння, прийнявши за базу порівняння чисельність жителів Санкт-Петербурга: 8967:5020=1,79. Отже, чисельність населення Москви в 1,79 разу більше, чим Санкт-Петербурга.

Відносні величини координації являють собою одну з різновидів показників порівняння. Вони застосовуються для характеристики співвідношення між окремими частинами статистичної сукупності і показують, у скільки разів порівнювана частина сукупності більше або менше частини, що приймається за основу або базу порівняння, тобто, по суті, вони характеризують структуру досліджуваної сукупності, причому іноді більш виразно, чим відносні величини структуПри.клад. На початок року чисельність спеціалістів із вищою освітою, зайнятих в асоціації «Торговий дім», складала 53 чоловік, а чисельність спеціалістів

30

із середньою фаховою освітою - 106 чоловік. Прийнявши за базу порівняння чисельність спеціалістів із вищою освітою, розрахуємо відносну величину координації: 106:53=2,0:1,0, тобто на двох спеціалістів із середньою фаховою освітою припадає один спеціаліст із вищою освітою.

Відносні величини інтенсивності показують, наскільки широко поширене досліджуване явище в тіму або іншому середовищу. Вони характеризують співвідношення різнойменних, але пов'язаних між собою абсолютних величин.

Розраховуються відносні величини інтенсивності діленням абсолютної величини досліджуваного явища на абсолютну величину, що характеризує обсяг середовища, у якому відбувається розвиток або поширення явища. Відносна величина показує, скільки одиниць однієї сукупності припадає на одиницю іншої сукупностіПриклад. . Число підприємств роздрібної торгівлі регіону на кінець року складало 6324. Чисельність населення даного регіону на ту ж дату складала 234,2 тис. чоловік. Отже, на кожні 10000 чоловік у даному регіоні припадає 27,3 підприємства роздрібної торгівлі: [(6324 10000):234200]=27,3 підприємства.

ТЕМА 6. АНАЛІЗ РЯДІВ РОЗПОДІЛУ СЕРЕДНІ ВЕЛИЧИНИ.

1.Види середніх і методи їх розрахунку.

2.Структурні середні величини.

1. СТАТИСТИЧНІ РЯДИ РОЗПОДІЛУ.

Статистичні ряди розподілу являють собою упорядковане розташування одиниць досліджуваної сукупності на групи по групувальної ознаці. Вони характеризують склад (структуру) досліджуваного явища, дозволяють судити про однорідність сукупності, межах її зміни, закономірностях розвитку спостережливого об'єкта.

31

Ряди розподілу, що утворені по якісних ознаках, називають атрибутивними. При групуванні ряду по кількісній ознаці утворюються варіаційні ряди. При

цьому варіаційні ряди по засобу побудови бувають дискретними (перериваними), заснованими на перериваній варіації ознаки (наприклад, число кас у магазині, кімнат у квартирі), і інтервальними (безупинними), що базуються на значенні ознаки, що змінюється безупинно, що мають будь-які (у тому числі і дробині) кількісні вираження (обсяг товарообігу, розмір фонду оплати праці, виробітку продавцяВаріаційні). ряди складаються з двох елементів: варіанти і частоти. Варіанта - це окреме значення групувальної ознаки, що він приймає в ряду розподілу. Частотами називаються чисельності окремих варіант або кожної групи варіаційного ряду. Частоти, виражені в долях одиниці або у відсотках до результату, називаються частками. Сума частот складає обсяг ряду розподілу.

Роздивимося на прикладах засоби побудови рядів розподілу, насамперед статистичний ряд розподілу по атрибутивній ознаці (табл. 3.4).

Розподіл продавців магазина по категоріях

Таблиця 3.4

 

 

 

 

Групи продавців по категоріях

Число продавців,

У % до

 

чол.

результату

Перша

50

25

Друга

100

50

Третя

50

25

Разом

200

100

Далі роздивимося дискретний ряд розподілу (табл. 3.5).

Таблиця 3.5

Розподіл магазинів району по числу товарних секцій

Число товарних

На 1 січня 1999р.

На 1 січня 2000р.

Число

В % до

Число

В % до

секцій

магазинів

підсумку

магазинів

підсумку

 

1

3

6

6

10

2

10

20

16

27

3

15

30

20

33

4

12

24

12

20

5

7

14

4

7

6

3

6

2

3

Разом

50

100

60

100

32

Характер розподілу зображується графічно у виді полігона розподілу, поданого на мал. 3.1.

магазинів,%

40

 

 

 

 

 

30

 

 

 

 

2000 г.

 

20

 

 

 

 

1999 г.

 

 

 

 

 

 

Число

10

 

 

 

р

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

2

3

4

5

6

 

 

Число секцій

 

Далі роздивимося інтервальний ряд розподілу на даних табл. 3.6.

Таблиця 3.6.

Розподіл продавців магазина по виробітку

Виробітка

Число продавців,

У % до

Кумулятивна

(накопичена)

продавців, тис.

чол.

результату

чисельність продавців

грн..

1

2

А

3

80-100

5

10

5

100-120

10

20

15 (5+10)

120-140

20

40

35 (15+20)

140-160

10

20

45 (35+10)

160-180

5

10

50 (45+5)

Разом

50

100

 

Інтервальний ряд розподілу, так само як і дискретний, допомагає виявити структуру досліджуваного явища. Приведені в табл. 3.6 дані свідчать про склад продавців за рівнем, продуктивності праці.

Інтервальний ряд розподілу зображується графічно у виді гістограми. При її побудові на осі абсцис відкладають інтервали ряду, висота яких дорівнює частотам, відкладеним на осі ординат. Над віссю абсцис будуються прямокутники, площа яких відповідає розмірам утвір інтервалів на їхні частоти. Дані табл. 3.6 подані на мал.3.2.

33

Число продавців

(частка) %

50

40

30

20

10

0

80-100 100-120 120-140 140-160 160-180

Виробіток продавців, тис.грн.

Рис. 3.2. Гістограма розподілу продавців по виробітку

У практикові економічної роботи виникає потреба в перетворенні рядів розподілу в кумулятивні ряди, що будуються по накопичених частотах. З їхньою допомогою можна визначити структурні середні, простежувати за процесом концентрації досліджуваного явища. Вони полегшують аналіз даних ряду розподілу. Наприклад, у табл. 3.6 накопичена частота третьої групи показує число продавців або їхньої долі з розміром виробітки 120-140 тис. грн. (35 продавців).

Накопичені частоти визначаються шляхом послідовного додатка до частот (або часткам) першої групи цих показників наступних груп ряду розподілу (табл.3.6, гр. 3). Використовуючи дані накопиченого ряду, будують графік у виді кумуляти (кривої сум) (рис. 3.3).

%

60

 

50

 

продавців,

 

40

 

30

 

20

 

Число

 

10

 

0

 

 

 

 

80-100

100-120 120-140 140-160 160-180

 

 

Виробіток, тис.грн.

Рис 3.3. Кумулята розподілу 50 продавців магазина по виробітку

1. ВИДИ СЕРЕДНІХ І МЕТОДИ ЇХ РОЗРАХУНКУ.

Середні величини - це узагальнюючі показники, у яких знаходять вираження дії загальних умов, закономірність досліджуваного явища.

За допомогою середньої відбувається як би згладжування розходжень у величині ознаки, що виникають по тим або іншим причинам в окремих одиниць спостереження.