2.2.2. Робота з казками у психологічній практиці

Придумування казок. Напевно, кожен з нас хоч би раз в житті вигадував різні історії, казки, байки або анекдоти. Вигадування історій саме по собі психотерапевтичне заняття, адже в свій творчий продукт людина вкладає частинку внутрішньої реальності.

Багато батьків докоряють своїм дітям у схильності до зайвого фантазування і «літання в хмарах». Часто дитячі фантазії та історії є актом самотерапії, тому що в образній формі дитина промовляє питання, що хвилюють її, і пробує знайти на них відповіді.

Казки, що вигадуються нами, не лише відображають нашу внутрішню реальність, проблеми, що хвилюють нас, але і активізують несвідомі процеси, сприяючи нашому особистісному розвитку.

Відмічено, що придумування казок сприятливо позначається на психологічному здоров'ї: людина стає більш урівноваженою, легше справляється з життєвими труднощами, набуває здатності бачити в найскладнішій ситуації позитивну сторону.

Переписування або дописування казок. Переписування або дописування авторських або народних казок має сенс тоді, коли людині чимось дуже не подобається сюжет, ситуація, кінець, конкретний поворот подій. Це явище саме по собі вже діагностичне, оскільки те, що людині активно не подобається, те, що вона заперечує, дуже часто вказує на актуальну невирішену проблему (або на прояв життєвих принципів).

Для того, щоб переписати казку, вибирається той етап в розвитку казкового сюжету, після якого все пішло не так, як хотілося б дитині або дорослому. З цієї миті людина або група починає генерувати ідеї відносно того, як альтернативно могли б розвиватися події. Переписуючи казку, дитина, підліток, дорослий сам вибирає найбільш відповідний його внутрішньому стану кінець. Він знаходить той варіант, який дозволяє йому звільнитися від внутрішньої напруги. У цьому психокорекційний сенс переписування казок.

Для дітей і дорослих з нестабільним емоційним станом, зниженим життєвим тонусом, або для тих, що знаходяться в стані депресії, буває характерним переписування казок з хорошим кінцем на поганий. Це є віддзеркаленням їх проблематики і стану. Працювати з такою дитиною або дорослим краще індивідуально. Поступово виводячи їх із складного стану, виробляючи позитивний погляд на Світ, можна добитися того, що вони почнуть допускати і приймати хороший кінець в казках (і може, навіть самі напишуть казку з хорошим кінцем).

Переписування улюблених казок дитинства може бути корисне і в тому випадку, якщо улюблена казка стала життєвим сценарієм і не дає людині вільно і усвідомлено будувати своє життя. Досвід показує, що життєвий сценарій формується в разі «проблемного» осмислення казкової теми, відсутності філософського розуміння сенсу сюжету.

Важливо не просто прочитати дитині казку, але і спільно обговорити, проаналізувати її. Адже потім, аби «розхитати» жорстку структуру життєвого сценарію, потрібно буде вигадати немало казок від кожного моменту вибору, досліджуючи альтернативи, незачеплені автором.

Переписування казок корисне і в роботі з «особливими» дітьми (з глибокими проблемами інтелектуального розвитку). Багато казок, ситуацій їм незрозумілі. Тому стиль і сюжет адаптується для їх сприйняття.

Казкова лялькотерапія. Слухаючи або читаючи казку, дитина або дорослий програє, переглядає її в своїй уяві. Вони уявляють собі місце дії і героїв казки. Таким чином, вони в своїй уяві бачить цілий спектакль. Тому абсолютно природним є використання постановки казок в психологічних цілях. Проте не кожна дитина і дорослий володіють акторським талантом для того, щоб самому грати на сцені, тому для психологічних цілей використовується постановка казки за допомогою ляльок. Крім того, виготовлення і спілкування з лялькою може бути самостійним напрямом психологічної, педагогічної і розвиваючої роботи. В рамках лялькотерапії реально втілюються уявні образи.

Розігрування казок. Багато людей люблять театр. Добре розіграна дія захоплює, створює відчуття причетності до подій. У психотерапії навіть є спеціальний «театральний» напрям — психодрама. Безумовно, «перебування» під маскою безлічі життів значно збагачує інтелектуальний, емоційний і поведінковий багаж людини. Казкотерапія не могла обійти стороною прийом драматизації.

Особливе місце в казкових постановках займають казки-експромти. Це казки, які народжуються «тут і зараз», без «домашніх заготовок», їх джерелом є інтуїтивне «відчуття» ведучим актуальної проблематики групи. Динаміка сюжету і кінець такої казки не відомі навіть ведучому-вигадникові. Будь-який експромт вимагає особливого стану від вигадника, і це створює серйозні обмеження у вживанні цього прийому. Проте ефект психологічної дії подібних постановок величезний. Самі актори можуть підказувати ведучому повороти сюжету, тому постановка перетворюється на живий процес співтворчості.

Крім того, актори, не знаючи, як обернеться сюжет і коли їх вихід, вимушені постійно утримувати свою увагу. По-друге, ведучий свідомо «зашифровує» в казці важливі для «акторів» проблеми і варіанти їх вирішення. По-третє, така форма казки дуже гнучка: ведучий може в процесі постановки міняти сюжет залежно від стану учасників постановки і, якщо в процесі гри виникають цікаві (з психологічної точки зору) ситуації, обігравати їх в своєму оповіданні. Такий прийом дозволяє недирективно регулювати поведінку «акторів» (у разі потреби). Постановка казки – завжди свято для її учасників. Якщо її уміло організувати, вона допоможе в терапії навіть найскладніших психоемоційних станів.

Казкова імідж-терапія. У житті кожен з нас грає безліч ролей. Ми можемо бути одночасно дружиною і матір'ю, чоловіком і батьком, начальником і підлеглим, творчою особою і педантом. Але буває так, що ми настільки звикаємо до якоїсь однієї ролі, одного образу, що через деякий час стаємо його рабом. Психологи таке явище називають «відповідність образу». Негнучка відповідність, як відомо, позбавляє людину спонтанності. І знов на допомогу приходить казка. Саме тут можна реально змінитися, спробувати себе в несподіваних амплуа, або екстеріоризувати свою потенційну частину. Миттєве перевтілення – ось сенс казкової імідж-терапії.

Родоначальником казкової імідж-терапії є – А. В. Гнєзділов.

Для багатьох людей глибокі позитивні особистісні зміни починаються зі зміни зовнішності. З іншого боку, людина, яка накопичила усередині величезний потенціал і не знає, як його реалізувати, одягається в спеціально підібраний казковий костюм, «матеріалізує» приховані досі особистісні тенденції і здібності. Адже часто для нового самовідчуття не годиться старий костюм – процес трансформації цілісний і зачіпає кожну клітинку людини, кожну струну його Душі і, звичайно ж, зовнішність.

З новим іміджем людина символічно отримує і нове минуле, сьогодення і майбутнє. Проживши життя казкового образу, вона набуває додаткової сили. Як ми несвідомо спираємося на свій Рід, так ми можемо знайти нову опору в прожитому нами житті казкової істоти. У казковому образі людина може компенсувати те, чого їй не вистачає в житті.

Казкове малювання. Звичайно, казки можна ще і малювати. Багато психологів і педагогів часто дають своїм учням такі завдання: «Намалюй казкову країну», «Намалюй ілюстрацію до улюбленої казки», «Намалюй улюбленого казкового героя» й інше. Безумовно, це теж відноситься до казкотерапії, бо в завданні використовується метафора та ідея перетворення.

Казкотерапевтичне малювання можна розділити на дві групи методів:

1. проективне діагностичне малювання;

2. спонтанне малювання.

До першої групи методів входять «казкові» проектні серії малюнків. Сьогодні все більше практичних психологів звертається до проектних графічних методів. Казкотерапевтичні графічні методи можна розділити на три серії: перша досліджує відношення людини до самої себе, друга – відображає відношення людини до сім'ї і свого місця в ній, третя – направлена на дослідження психологічної резистентності, життєвої стійкості людини, її відношення до складних ситуацій.

У першу серію можуть входити такі малюнки як: «В яку казкову істоту я б перетворився біля входу в Казкову країну», «У що б мене зачарували», «Чарівна країна відчуттів», «Мій маскарадний костюм». Кожен малюнок виконується на окремому аркуші і супроводжується розповіддю клієнта.

У другу серію входять три малюнки, виконуваних послідовно на різних листках паперу (за один раз): «Моя сім'я», «Моя сім'я в образах тварин», «Моя сім'я в образах казкових героїв». Всі три малюнки ілюструють різні аспекти внутрішньосімейних стосунків. Причому малюнок «Моя сім'я в образах казкових героїв» часто відображає потенційні взаємини в сім'ї, бажаний розподіл ролей.

До третьої серії малюнків відносяться: «Людина», «Людина під дощем», «Дощ в Казковій країні». В даному випадку важливий порівняльний аналіз малюнків «Людина» і «Людина під дощем», бо таким чином виявляються приховані захисні і адаптативні механізми, що реалізовуються в складних ситуаціях. «Дощ в казковій країні» вимагає додаткової розповіді, казки на цю тему. Як правило, в ньому розкриваються потенційні адаптативні механізми і адекватне відношення до життєвих труднощів, «внутрішні помічники».

Медитації на казку. Мета медитації – зняти напругу, досягти емоційної рівноваги і «заряджати» енергією. Процес статичної медитації полягає в наступному. Ведучий приводить дітей (або дорослих) на галявину Казок. Тут він пропонує дітям лягти, закрити очі, послухати своє дихання. Якщо в кімнаті прохолодно, необхідно вкрити дітей ковдрами, оскільки холод викликає мимовільне скорочення м'язів, і тіло не може розслабитися. Далі, ведучий включає спокійну музику і, неспішно, починає розповідати казку, роблячи невеликі паузи після кожної фрази. Для медитацій використовуються не лише казки, але і розповіді про те, що можна побачити на галявині, в лісі, на березі моря і в інших місцях, вільних від шуму і метушні. Говорячи під музику, ведучий сам може закрити очі, аби краще представити ситуацію, про яку розповідає. Голос ведучого спокійний і упевнений [5].