1.6. Метод політичної економії

Економічне дослідження базується на певній методології. Методологіяє наукою про методи та зумовлені ним норми та правила, що застосовуються в пізнанні.Метод– це спосіб пізнання дійсності та її відтворення в мисленні. Грецьке слово "метод" означає шлях дослідження. Методологія економічних досліджень виявляє підхід до вивчення економічних явищ та процесів на базі філософської концепції, на підґрунті єдиного розуміння дійсності. Вона визначає наукові способи, прийоми пізнання, за допомогою яких наука висвітлює проблеми. Методологія об'єднує світоглядний підхід дослідження предмета, структури та місця тієї чи іншої галузі наукового знання в загальній системі знань, а також власно метод дослідження. Предмет дослідження і метод постійно взаємодіють.

Політична економія, як і будь яка наука, являє собою вид знання, що постійно свідомо вдосконалюється. Цей процес вдосконалення породжує певні прийоми мислення, "техніку" дослідження тобто метод вивчення матеріалу.

Загальнонаукові методи та їх використання політичною економією. Політична економія використовує такі загальнонаукові пізнавальні прийоми як абстрагування, моделювання, аналіз та синтез, індукція та дедукція, узагальнення та інші.

Досвід підказує, що певні факти, явища певного класу, будь то в біології, механіці, економіці й т.д. являють собою індивідуальні події, кожна з яких має свої особливості. Але досвід учить нас і тому, що ці індивідуальні події мають деякі загальні властивості або аспекти, і якщо ми будемо розглядати саме їх і пов'язані з ними проблеми, це дасть нам величезну економію духовних сил. Якраз таким чином створюється "інструментарій", "механізм" наукового теоретичного, в тому числі й економічного дослідження, що формально працює завжди однаково, до якої би проблеми ми його не застосували.

В економічному дослідженні велике значення надається вмінню відволіктися від поверхових зв'язків і відносин з метою пізнання головних, істотних, прихованих від безпосереднього спостереження зв'язків і відносин. Цей процес відволікання від несуттєвого з метою вивчення сутності економічних явищ та процесів називається абстрагуванням.

Абстрагування дозволяє описати дійсність в узагальненому та спрощеному вигляді, тобто змоделювати її. Моделювання – це формалізоване відтворення характеристик деякого об’єкта, явища або процесу з метою пізнання його сутності, характеру функціонування, причини змін. Результатом моделювання є модель, тобто узагальнений, формалізований опис об’єкта, явища або процесу, який надає можливість на основі розуміння сутнісних взаємозв’язків прогнозувати розвиток.

Аналіз– це мислене розділення явища, що вивчається, на окремі складові частини і дослідження кожної з них. Його доповненням єсинтез, тобто мислене об’єднання вже досліджених частин у цілісну картину об’єкта.

Індукціязабезпечує перехід від вивчення окремих одиничних фактів до загальних положень і висновків. Доповненням єдедукція, тобто перехід від загальних висновків до часткових, окремих.

Аналіз та синтез, індукція та дедукція застосовуються, як правило, спільно. Ці прийоми дослідження тому і називаються загальнонауковими, що їх використовують усі науки, в тому числі й політична економія. Проте для політекономічного дослідження цих прийомів виявляється недостатньо. Це пов’язано з тим, що об’єкт дослідження політичної економії є складною суспільною системою, зв'язок елементів якої неможливо з’ясувати лише формально-логічними пізнавальними прийомами. Окремі елементи, частини, процеси економіки один з одним пов’язані прямими та зворотними зв’язками, функціональними залежностями, пропорціями. Зміна будь-якого елемента, його параметрів, умов функціонування викликає відповідні зміни в інших елементах та навіть у всієї системи. З’ясування такого складного об’єкта дослідження потребує досить витончених прийомів дослідження. Так, наприклад, механічний рух якогось предмета означає, що він у кожний момент знаходиться у певній точці й одночасно не знаходиться в ній. Лише розуміючи, що рух – це протиріччя між станом спокою та станом зміни можливо з’ясувати його природу. Проте, таке з’ясування базується не на формальній логіці, а на більш досконалих прийомах мислення, а саме – на діалектиці. Діалектика є наукою про найбільш загальні закони розвитку природи, суспільства і мислення. Діалектика як наука та метод пізнання існує з часів античності. До неї звертаються в епоху Відродження, в епоху Просвітництва. Особливий інтерес дослідників вона викликає з ХVІІІ століття. А у ХІХ столітті на основі класичної діалектики був розроблений специфічний метод пізнання суспільства – матеріалістична діалектика. Матеріалістична діалектика, як і діалектика взагалі, розглядає всі суспільні явища та процеси в русі, постійних змінах. Одночасно вона є матеріалістичною діалектикою тому, що вважає відносини, які формуються в процесі матеріального виробництва, основою, фундаментом інших суспільних відносин, таких як політичні, правові. При цьому розглядаються не лише прямі, безпосередні зв’язки різних сфер суспільних відносин, але й зворотні, опосередковані. Саме матеріалістичну діалектику й використовує, насамперед, політична економія. Політична економія відшліфувала цей специфічний метод пізнання свого предмета. В рамках матеріалістичної діалектики розроблені конкретні прийоми та способи пізнання виробничих відносин.

Дослідження починається з того, що видно на поверхні явищ, потім за зовнішніми формами прояву дослідник шукає сутність, рухається в глиб явища. Після того, як розкрита сутність, починається зворотний рух – від сутності до явища. Пізнавши сутність, можна зрозуміти, чому ця сутність вимагає саме таких форм прояву. Сукупність абстрактних визначень предмета дає конкретне знання про нього. Рухаючись від одного абстрактного визначення до іншого, дослідник одержує все більш повне конкретне знання предмета. Отже, сходження від абстрактного до конкретного дозволяє відтворити всю складність структури виробничих відносин у взаємозалежній системі економічних категорій і законів. У результаті створюється система начебто вбудованих одна в одну теоретичних моделей різного рівня узагальненості. Ув’язка послідовних етапів абстрагування здійснюється на основі теоретичного принципу генетичного розвитку, тобто саморозвитку як процесу виникнення та вирішення протиріч. Це дозволяє виявити внутрішню логіку функціонування системи, зрозуміти її внутрішні протиріччя як джерела її руху та розвитку.

Важливу роль у дослідженні економічних відносин відіграє метод єдності історичного й логічного. Логічне (теоретичне) дослідження виробничих відносин методом сходження від абстрактного до конкретного, від простого до складного відображає дійсний історичний процес розвитку. Однак логічне відбиття – це не копіювання дійсності, а відтворення її в істотному, закономірному, основному.

"Зиґзаґи" історії в теоретичному дослідженні не відтворюються, розвиток береться в "чистому виді", тобто в очищеному від випадковості виді. Саме ця обставина й дає можливість розкрити закономірності в розвитку виробничих відносин.

Економічні явища та процеси політична економія описує за допомогою економічних категорій.

Економічні поняття та категорії. Будь-яка наука, в тому числі і політична економія, починається з того, що люди помічають якісь закономірності та якісь загадки буття, якісь суперечливі речі. Спроба знайти їх пояснення веде до пошуку суті, що прихована за формою її прояву. Такий пошук у різних сферах дослідження здійснюється за допомогою різних інструментів. У природничих науках застосовують мікроскопи, телескопи, реактиви та ін. У суспільних науках, до яких належить й економічна теорія, єдиним інструментом дослідження є вміння логічно мислити, міркувати, застосовуючи силу абстракції. Абстракції економічних відносин, тобто економічні категорії і є тим логічним інструментарієм, який використовується у дослідженнях політичної економії. Проте, логічний інструментарій не обмежено економічними категоріями, він включає ще й економічні поняття, які не є абстракціями економічних відносин. Економічні поняття – важливі елементи теоретичного мислення, які віддзеркалюють предмети, явища, процеси економічного буття в їх загальних і сутнісних ознаках. Але вони не узагальнюють економічні відносини. Економічні категорії та економічні поняття – це форми логічного осмислення і віддзеркалення дійсності, які знаходяться на різних рівняннях її теоретичного зрізу. Такі логічні форми несуть різне змістовне навантаження, виконують різну пізнавальну роль.

Економічні категорії – це наукові абстракції, що виражають ті чи інші виробничі відносини або їхні сторони. Кожна економічна категорія виражає якусь одну зі сторін виробничих відносин. Узяті в єдності, вони характеризують всю систему виробничих відносин. При дослідженні свого предмета політична економія керується тим внутрішнім зв'язком, що поєднує економічні категорії в єдине ціле.

По-перше, її цікавить відповідь на питання: як і чому виникають економічні явища, виражені даними категоріями, у чому полягає їхній розвиток, чому вони на певному етапі зникають? Такий підхід називається принципом історизму. Сходження від абстрактного до конкретного застосовується для відтворення в економічних категоріях системи певних виробничих відносин, що існують у певний історичний період часу.

По-друге, використовуючи діалектичний метод, політична економія вважає, що розвиток іде в напрямку від простого до складного, від нижчого до вищого. Відповідно й економічні категорії розташовуються в такій послідовності, що виражає перехід від більш простих виробничих відносин до все більші й більш складних.

По-третє, рушійну силу розвитку, що викликає перехід від простих відносин до складних, політична економія шукає у самих виробничих відносинах. Складне відношення з'являється як спосіб вирішення протиріч, внутрішньо властивих попередньому простому відношенню. Перехід від простого до складного являє собою перехід до нової якості. І в той же час складне відношення, будучи якісно новим відношенням, утримує в собі й ті риси, які були властиві попередньому простому відношенню. Кожна наступна категорія ніби то заперечує попередню. Але заперечує так, що одночасно зберігає її основні риси.

Метод сходження від абстрактного до конкретного дозволяє зрозуміти з чого почався розвиток системи відносин, які протиріччя їй властиві, в яких межах вони можуть розв’язуватися всередині даної системи, а з якого моменту подібне розв’язання стає неможливим і потребує радикальних змін.

Розвиток методу політичної економії. На різних етапах розвитку економічної теорії дослідники використовували різні методи дослідження.

Пов’язано це як з рівнем розвитку філософії, яка надає інструментарій теоретичного пізнання, так і з рівнем розвитку самого товарного виробництва, як об’єкта дослідження.

На відміну від методології, що визначає глобальні підходи до дослідження, методи визначають конкретні прийоми, інструменти пізнання. Застосування діалектичного методу в політекономії дозволяє дати синтетичну картину економічної реальності. Емпіричні дані для цього накопичуються тривалий час. Протягом усього цього періоду накопичення емпіричних даних методом політекономічних творів є метафізика. Метафізикаявляє собою вид мислення, що охоплює не світ у цілому, а його окремі факти, явища, процеси. Вона цілком відповідає потребам розвитку знання доти, поки не виникає завдання дати цілісну картину світу. Діалектика була застосована К. Марксом як метод економічного дослідження. Діалектика – безумовно, загальний спосіб пізнання дійсності. До будь-якого процесу або явища можна застосувати діалектичний метод і його використання принесе додаткове знання, даючи синтетичну картину реальності. Але й метафізика – метод настільки ж загальний, тому що в не меншій мірі до будь-якого об'єкта можна застосувати підхід, заснований на роз’єднанні його на прості елементи, що теж принесе нові дані.

Метафізика розглядає, в першу чергу, власне явища, а не їх загальний зв'язок, аналізує ряд предметів послідовно і хід її використання дискретний в тій же мірі, в якій дискретні об'єкти, що пізнаються. В цьому сенсі метафізика не суперечить діалектиці, оскільки, застосувавши для дослідження об'єкта на певному етапі аналізу діалектичні прийоми, можливо надалі і метафізичне його збагачення.

Діалектика покликана створити струнку картину миру на базі тих емпіричних даних, які людство по крупицях збирало багато сторіч. І цього вона досягла. Основоположники діалектичного методу дослідження зуміли дати теоретичний опис розвитку природи й суспільства.

Який саме метод використовується дослідниками залежить від потреб суспільства, від того, на якій фазі перебуває накопичення людських знань, від того, чи існує настійна потреба в негайному концептуальному осмисленні всього досягнутого або ж на першому плані стоять окремі прориви до нового. Важливою рисою сучасного етапу розвитку можна вважати неухильне взаємопроникнення діалектики й метафізики.

З 70-х років ХІХ ст. економічною теорією ведеться активний пошук можливостей та інструментарію позакласового дослідження економіки. На цьому шляху створено понятійний апарат, який дозволяє досліджувати економічну поведінку людини, яка вже не асоціюється лише з виробником, але й постає як споживач, пояснення уподобань та принципів вибору якого, як покупця, переноситься на пояснення вибору у багатьох інших сферах суспільного життя. Проте, відповіді на соціально-економічні питання залишаються класово гострими, тобто наука, незважаючи на зміну акцентів дослідження, розширення предмета, розвиток методу і навіть зміну назви, залишається політичною економією.