2.2. Первіснообщинний лад, його основні риси

Первіснообщинний лад існував майже упродовж 3 млн. років до 40-35 тис. років тому.

Істотні риси і особливості первіснообщинного способу виробництва полягали в тому, що властиві цьому способу виробництва знаряддя праці були примітивними, недостатньо розвиненими і досконалими, праця людей носила колективний характер, власність виступала у формі общинної власності, виробництво було за своїм характером і формою натуральним, панував зрівняльний розподіл продуктів, не існувало соціального поділу суспільства.

Розвиток економіки первісного суспільства поділяється на два періоди:

1. Період привласнюючого господарства – первісні люди добували засоби існування шляхом збирання і полювання. Початковий стан продуктивних сил первісного суспільства, які постійно, хоча і повільно, удосконалювалися. В ході трудової діяльності накопичувався виробничий досвід і елементарні знання, все це надавало стимулюючого впливу розвитку праці, підвищенню її продуктивності. Трудова діяльність людей стала дійсно усвідомленою і цілеспрямованою, у процесі розвитку і вдосконалення трудової діяльності вдосконалювалася і сама людина – головна продуктивна сила суспільства.

Створення, використання і розвиток знарядь праці із самого початку могли відбуватися тільки в колективі первісних людей і для всього колективу. Первісні люди не могли існувати і працювати поза колективом як окремі індивідууми, внаслідок слабкої озброєності їх у боротьбі з навколишньою природою. У цих умовах праця кожного члена колективу виступала як безпосередньо суспільна праця. Першою формою організації праці первісних людей була проста кооперація. Просте об'єднання індивідуальних сил первісних людей створювало нову продуктивну силу, більш велику, ніж проста сума складових її одиниць. В її рамках з ускладненням виробничої діяльності людей виникає природний поділ праці за статтю і віком.

2. На основі вдосконалення знарядь праці, у процесі розвитку продуктивних сил первісного суспільства відбувся перехід від господарства збирачів і мисливців, які переважно присвоювали продукти природи в готовому вигляді, до господарства скотарів і землеробів, які, видозмінюючи своєю працею предмети природи, самі виробляють продукти, необхідні для споживання.

Виробничі відносини первісного суспільства проявилися спочатку як відносини людей з присвоєння готових продуктів природи в невеликих за чисельністю, кровноспоріднених в своїй основі групах. Кожна група являла собою відносно самостійне, відокремлене ціле. Але це не означало абсолютної ізольованості груп одна від одної. Первіснообщинні виробничі відносини складалися в процесі виробництва як відношення загального, колективного присвоєння членами первісної громади засобів виробництва і предметів споживання, характеризувалися рівністю первісних людей, однаковим у суспільно-економічному сенсі слова становищем їх у процесі виробництва, спільним володінням і використанням засобів виробництва.

Економічне життя періоду привласнюючого господарства характеризувалося такими рисами: 1) спільною власністю первісних колективів на засоби виробництва і територію проживання, 2) колективною малопродуктивною працею, спрямованою на присвоєння готових продуктів природи, 3) зрівняльним розподілом засобів існування.

В умовах надзвичайно низького рівня продуктивних сил і панування общинної власності виробництво об'єктивно підпорядковується забезпеченню потреб усіх членів громади на основі зрівняльного розподілу продуктів, що колективно видобуваються, необхідних для збереження життєздатності кожного члена колективу. Такий, по суті, зміст основного економічного закону первісного суспільства – закону руху общинного виробництва і його розвитку.

Оскільки праця, що здійснювалася в процесі первіснообщинного виробництва, була малопродуктивною, вона не створювала ніякого надлишку понад необхідної для життя кількості продукту. Тому вся праця виступала як необхідна праця. Результатом необхідної праці був необхідний продукт, який розподілявся прямо і безпосередньо серед членів громади для задоволення їх життєво необхідних потреб. Необхідний продукт споживався цілком усередині громади.

Протягом тривалого часу в процесі виробництва не створювалося надлишку над життєво необхідною кількістю продуктів, тобто не вироблявся ще так званий додатковий продукт. А це означало, що не існувало матеріальних умов для експлуатації людини людиною.

З ростом продуктивних сил людина стала створювати своєю працею більшу кількість продуктів, ніж це було необхідно для безпосередньої підтримки життя, тобто певний надлишок над необхідним продуктом. Так з'являється принципово нове явище в економічному розвитку суспільства – додатковий продукт, а праця виробників, результатом якої є цей додатковий продукт, виступає як додаткова праця. Робочий час починає ділитися на необхідний і додатковий час.

З виділенням скотарських, пастуших племен із загальної маси первісних племен відбувся перший великий суспільний поділ праці. Виникнення суспільного поділу праці та поява в громадах додаткового продукту у вигляді певних надлишків тих чи інших продуктів створює необхідність і можливість обміну продуктами між родовими громадами та племенами.

У громадах стали поступово виділятися люди, що займалися ремеслом, а їх вироби все частіше почали надходити в процес обміну. Виділення ремесла являло собою другий великий поділ праці. Відділення ремесла від сільського господарства призвело до того, що з'являється виробництво продуктів для обміну. Обмін, що носив до цього, в основному, епізодичний характер, стає тепер усе більш регулярним.

Продукт праці, вироблений не для особистого споживання даного виробника, а для обміну, називається товаром. Обмін же продуктів праці набуває характеру обміну товарів, чи товарного обміну. Спочатку цей обмін відбувався не між окремими особами, а між громадами в місцях зіткнення однієї громади з іншою або одного племені з іншим.

На основі індивідуалізації виробництва та розвитку товарного обміну виникає приватна власність на засоби виробництва, а з її появою починає складатися майнова нерівність між людьми – як між родами, так і всередині роду, з'являються багаті та бідні.

В умовах розкладу первіснообщинних відносин з'явилися первинні форми експлуатації людини людиною. Виниклий на основі зростання продуктивних сил додатковий продукт спонукав прагнення і обумовлював можливість використання великого числа працівників виробництва для створення додаткового продукту з метою подальшого його присвоєння тими, хто зосереджував у своїх руках засоби виробництва.

Окремі елементи первіснообщинного ладу існують у багатьох слаборозвинених країнах.