5.5 Державне замовлення на виконання робіт у капітальному будівництві як форма реалізації державних інвестицій

Однією з форм реалізації державних інвестицій є державне замовлення на виконання робіт у капітальному будівництві.

Державне замовлення у капітальному будівництві – це договір, що укладається державою в особі уповноваженого міністерства (відомства) або адміністрації регіону з будівельною компанією (підрядником), або забудовником на виконання певного обсягу будівельно-монтажних робіт відповідної якості для введення в експлуатацію об’єкта будівництва. В економічної практиці він трансформується в економічний показник «державне замовлення на введення в дію об’єкта».

Державне замовлення у будівництві встановлюється як на введення в дію виробничих так і невиробничих об’єктів.

Державне замовлення на введення у дію об’єктів повинно бути обґрунтованим:

а) з огляду на потребу суспільства у необхідності введення такого об’єкта;

б) з огляду можливостей здійснення подібних заходів.

Державне замовлення на виконання будівельних робіт та введення об’єкта в експлуатацію може мати місце лише в тому випадку, якщо виробничі можливості галузі не забезпечують потреби суспільства в той чи іншій продукції (послузі), а недержавні підприємницькі структури галузі не зацікавлені або не можуть забезпечити нарощування обсягу виробництва продукції (послуги) в розмірах, необхідних суспільству. За таких обставин виникає дефіцит продукції або послуги, обумовлений дефіцитом виробничих потужностей (основних фондів), який повинен бути усунений за допомогою збільшення виробничих потужностей (основних фондів) за рахунок державних коштів. Таким чином, першим етапом розрахунку є постановка питання: чи існує потреба в інвестуванні коштів у розвиток тієї чи іншої галузі. Відповідь буде позитивним, якщо при зіставленні необхідного обсягу виробництва продукції цієї галузі з можливим її виробництвом виявиться, що Q необхідний більше Q можливого. Необхідний розмір інвестування повинен забезпечити приріст обсягу виробництва продукції.

При обґрунтуванні можливостей державного замовлення на виконання робіт у капітальному будівництві та введення в дію об’єктів необхідно мати на увазі, що вони в першу чергу залежать від фінансових ресурсів в державному і в тому числі у місцевому бюджетах.

Розміщується державне замовлення, як правило, на конкурсних засадах з урахуванням економічної вигідності цих замовлень для будівельних підприємств та організацій.

Тема 6. Прогнозування та державне регулювання транспорту

6.1. Транспорт як об’єкт планування та державного регулювання.

6.2. Методологія державного регулювання перевезень.

6.3. Визначення потреб народного господарства у перевезенні народногосподарських вантажів.

6.4. Обґрунтування можливостей перевезення вантажів (на прикладі залізничного транспорту).

6.5. Державне регулювання пасажирських перевезень.

6.1 Транспорт як об’єкт планування та державного регулювання

Транспорт – галузь інфраструктури. Її призначення – обслуговування галузей матеріального виробництва, невиробничої сфери та населення шляхом надання послуг по переміщенню вантажів та пасажирів. За цієї причини функціонування транспорту по перевезенню вантажів відносять до матеріального виробництва, а по перевезенню населення – до невиробничої сфери.

Продукцією галузі є послуга по перевезенню вантажів та пасажирів. Вона не має матеріально-речового характеру, але (як і всяка інша продукція) має вартість, і таким чином, збільшує вартість продукції, яка створена у інших галузях народного господарства, та привносить свій внесок до загального обсягу створеного у країні ВНП та НД.

Транспорт, що займається перевезеннями вантажів – вантажний транспорт, а перевезеннями пасажирів – пасажирський.

В Україні для перевезення народногосподарських вантажів та пасажирів використовуються наступні 6 видів транспорту: залізничний, автомобільний, водний (морський та річковий), авіаційний та трубопровідний. В останні роки провідне місце в обсязі транспортної роботи посідає автомобільний транспорт (більш ніж 50%), а в обсязі перевезень вантажів – залізничний (до 40%).

При виборі виду вантажного транспорту керуються наступними критеріями:

- вид вантажу (продукції);

- відстані доставки вантажу (особливо важливо для вантажів, що швидко псуються);

- вартість доставки вантажу.

Найбільш дешевим видом транспорту сьогодні є трубопровідний. Однак ним можна перевозити лише окремі види вантажів. Іншим за дешевизною є водний транспорт. Однак він має сезонний характер (особливо, для річкового), не скрізь є суднохідні водойми та швидкість доставки вантажу не велика.

Далі йде залізничний транспорт. З огляду на широку розвиненість в Україні мережі залізничних доріг та достатньо високу швидкість доставки ним вантажів цей вид транспорту займає домінуюче положення у загальному обсязі перевезень. Його доцільно використовувати для перевезення великих за обсягами вантажів на великі відстані.

Головним завдання транспорту, що випливає з його призначення, є задоволення потреб галузей народного господарства у перевезенні вантажів, а населення – у переміщенні. Для вирішення цього головного завдання транспорту треба вирішити наступний комплекс завдань:

• підвищити ефективність використання усіх видів транспорту;

• скоротити терміни доставки вантажів;

• обновити транспортний парк;

• скоротити витрати, а відповідно, і вартість перевезень;

• підвищити якість обслуговування пасажирів.

Результати функціонування транспорту вимірюються показниками його продукції та роботи.

Показниками продукції є:

1. Обсяг перевезень вантажів (Q пер), що характеризує масу вантажу, що перевозиться і, відповідно, вимірюється в тонах.

2. Чисельність пасажирів (Т пас), характеризує кількість перевезених пасажирів і, відповідно, вимірюється у пасажирах. Кількість фактично перевезених пасажирів визначається по кількості проданих білетів.

Показниками роботи транспорту є:

1. Обсяг вантажообороту (Q ван/об), характеризує роботу по переміщенню вантажів на певну відстань і, відповідно, вимірюється у тонно-кілометрах (т·км).

2. Обсяг пасажирообороту (Q пас/об), характеризує роботу по пересуванню пасажирів на певну відстань і, відповідно, вимірюється у пасажиро-кілометрах (пасс·км).

3. Обсяг приведеного вантажообороту (Q пр.ван/об), характеризує роботу усього транспорту загалом. Визначається додаванням першого та другого показника. Але при цьому обсяг пасажирообороту за допомогою відповідних коефіцієнтів перерахунку перераховується у вантажообіг. Вимірюється цей показник у приведених тонно-кілометрах.

Q пр.ван/об = Q ван/об + Q пас/об · k пр, (6.1)

де k пр – коефіцієнт приведення для відповідного виду транспорту.

Наприклад, для залізничного транспорту k пр = 0,112. У даному коефіцієнті враховується середня вага пасажира (80 кг) та кількість (вага) вантажу, який дозволено безкоштовно перевозити разом з пасажиром (32 кг).

Між показниками роботи транспорту та продукції транспорту існує наступна заленість:

Q ван/об = Q пер * l пер, (6.2)

де l пер- дальність перевезень вантажів, км

Q пас/об = Т пас · L пер, (6.3)

де L пер – дальність поїздки пассажира, км.

Звідси випливають формули розрахунку середньої дальності однієї поїдки пасажира (L пер) та середньої дальності перевезення вантажів (l пер):

l пер=∑ Q ван/об :∑ Q пер, (6.4)

L пер = ∑Q пас/об : ∑Т пас (6.5)