- •Міністерство освіти і науки україни
- •Тема 1. Прогнозування і державне регулювання промислового виробництва
- •Промисловість як об’єкт регулювання. Показники промислового виробництва
- •1.2. Визначення потреб держави у промисловій продукції
- •1.3. Обґрунтування можливого обсягу виробництва промислової продукції
- •Баланс виробничих потужностей промисловості
- •Тема 2. Прогнозування і державне регулювання сільськогосподарського виробництва
- •2.1. Сільське господарство як об’єкт держаного регулювання економіки. Показники сільськогосподарського виробництва
- •Обґрунтування потреб виробництва сільськогосподарської продукції
- •Обґрунтування можливостей виробництва сільськогосподарської продукції
- •Тема 3. Прогнозування і державне регулювання трудових відносин
- •3.1 Зайнятість населення як соціально-економічне явище. Показники зайнятості населення
- •2. Рівень зайнятості працездатного населення (Кзпн).
- •3.2 Трудові ресурси України: їх склад і визначення потреби
- •Спрощена схема зведеного балансу трудових ресурсів України
- •3.3 Визначення надлишку (додаткової потреби) робочої сили в галузях національної економіки
- •Спрощена схема балансу ринку праці
- •3.4. Державне регулювання оплати праці
- •Тема 4. Прогнозування і державне регулювання соціального розвитку та рівня життя населення
- •4.1 Соціальна політика держави: мета, пріоритети, принципи
- •4.2 Соціальні індикатори (показники) рівня життя
- •4.3 Номінальні та реальні доходи населення: склад та методика розрахунку
- •4.4 Баланс доходів і витрат населення: сутність та порядок розробки
- •Структура мінімального споживчого бюджету
- •Тема 5. Прогнозування і державне регулювання інвестиційної діяльності
- •5.1. Інвестиційна діяльність та інвестиційна політика держави
- •5.2 Структура капіталовкладень та її регулювання
- •5.3 Державне регулювання інвестиційної діяльності на стадії проектування
- •5.5 Державне замовлення на виконання робіт у капітальному будівництві як форма реалізації державних інвестицій
- •Тема 6. Прогнозування та державне регулювання транспорту
- •6.1 Транспорт як об’єкт планування та державного регулювання
- •6.2 Методологія державного регулювання перевезень
- •6.3 Визначення потреб народного господарства у перевезенні народногосподарських вантажів
- •6.4 Обґрунтування можливостей перевезення вантажів (на прикладі залізничного транспорту)
- •6.5 Державне регулювання пасажирських перевезень
- •2. Розраховується середня дальність однієї поїздки пасажира у базисному році
- •5. Розраховується очікувана у розрахунковому році чисельність пасажирів:
- •7.2 Особливості міжнародних економічних зв’язків України
- •7.3 Зовнішньоекономічна та зовнішньоторговельна політика держави
- •7.4 Баланс зовнішньоекономічних зв’язків держави
- •Рекомендована література
7.2 Особливості міжнародних економічних зв’язків України
Всі держави світу пов’язані між собою складними схемами зовнішньоекономічних відносин – торгівлею, переміщенням капіталів, робочої сили, валютними операціями тощо. Зовнішньоекономічні відносини будь-якої країни розвиваються на основі міжнародного поділу праці та відкритості економіки.
Зовнішньоекономічні зв’язки – це сфера економіки, яка включає комплекс напрямів, форм і методів, спрямованих на переміщення матеріальних, інтелектуальних ресурсів між країнами з метою їх залучення до світової науки, техніки, промисловості, культури.
Зовнішньоекономічні зв’язки існують у різних формах (іншими словами, це форми зовнішньоекономічної діяльності, які відповідно до чинного законодавства, передусім, Закону України «Про ЗЕД», можуть здійснювати суб’єкти ЗЕД, тобто об’єкти ЗЕД):
зовнішня торгівля товарами та послугами,
рух капіталів та іноземні інвестиції,
міграція робочої сили – переміщення працездатного населення, обумовлене економічними чинниками,
науково-технічна співпраця із зарубіжними державами,
валютно-фінансові операції,
міжнародні перевезення,
міжнародний туризм, маркетинг, лізинг – довгострокова оренда устаткування, інжиніринг – інженерно-консультаційні та інженерно-будівельні послуги комплексного характеру під час проектування та спорудження промислових об’єктів,
інші види ЗЕД, не заборонені законодавством (дивись Закон «Про ЗЕД»)
Суб'єкти ЗЕД — це її учасники, здатні відносно незалежно і активно діяти з метою реалізації своїх економічних інтересів. Такими є:
безпосередньо суб’єкти ЗЕД - фізичні особи та юридичні особи – підприємства, фірми, організації. Специфічними суб'єктами ЗЕВ виступають міжнародні підприємства — багатонаціональні корпорації (міжнародні за капіталом та управлінню і міжнародні за сферою діяльності), транснаціональні корпорації (національні за капіталом та управлінням і міжнародні за сферою діяльності);
держави. Держава беруть участь у міжнародних відносинах як безпосередньо, так і через регулювання діяльності інших суб'єктів;
міжнародні організації. Міжнародні організації беруть участь у ЗЕВ в залежності від мети створення, завдань і напрямків діяльності.
Зовнішньоекономічні відносини здійснюються і розвиваються на різних рівнях:
інтеграції (рівень участі у міжнародних організаціях), коли внаслідок інтернаціоналізації переплітаються національні господарства двох або декількох країн і ними проводиться узгоджена торговельно-економічна політика;
на рівні двосторонніх відносин:
контактів (найпростіших економічних зв'язків, які мають епізодичний характер і регулюються, переважно, одиничними угодами);
взаємодії (стійких економічних зв'язків на основі міжнародних угод і домовленостей, укладених на тривалий час);
співробітництва (міцних економічних зв'язків на основі спільних, попередньо вироблених і. узгоджених намірів, закріплених довгостроковими угодами і домовленостями).
І. Стосовно участі України у міжнародних організаціях:
а) Україна співробітничає в більшості найважливіших й найавторитетніших глобальних організаціях. Насамперед, це ООН та її структури, МВФ, Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку та СОТ.
б) Україна підтримує зв’язки з країнами-сусідами. Ці зв’язки мають:
макрорегіональний характер – у формі великих інтеграційних міждержавних об’єднань;
мезорегіональний характер – у формі прикордонного співробітництва.
На макрорегіональному рівні Україна є членом інтеграційних об’єднань, що сполучають країни Східної й Центральної Європи та Азії. Це – СНД, ЧЄС, ГУАМ.
Україна як європейська держава прагне інтегруватися в ЄС. Однак ця організація висуває такі вимоги до своїх потенційних членів, які Україна поки що неспроможна задовольнити. Крім того, наростає конкуренція між європейськими державами за членство в ЄС. Вступ до ЄС відкрив би великі можливості щодо прискорення економічного розвитку і підвищення добробуту нашої країни.
Інтеграція на мезорівні (співпраця прикордонних адміністративних регіонів) успішно розвивається у Західній Європі з кінця 50-х років минулого століття, вона одержала назву «єврорегіони». До компетенції еврорегіонів входить розробка і реалізація комплексних програм з розв'язання спільних соціально-економічних, екологічних та інших проблем. Єврорегіони здебільшого охоплюють транскордонні території сусідніх країн, стимулюючи та активізуючи їхній економічний розвиток на основі інтеграції спільних інтересів. Україна, розташована у центрі Європи, бере активну участь у 4-х єврорегіонах: «Буг» (Волинська область, прикордонні регіони Польщі),; «Карпати» (Львівська, Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька області та суміжні території Польщі, Словаччини, Угорщини та Румунії); «Нижній Дунай» (Одеська область та суміжні території Молдови та Румунії); «Верхній Прут» (Чернівецька області та суміжні території Молдови та Румунії). В межах єврорегіонів здійснюється транскордонне співробітництво між сусідніми країнами. Основними напрямками співробітництва є торгівля, спільне підприємництво, екологія і культура.
ІІ. Рівень двосторонніх відносин
На двосторонньому рівні міжнародних відносин Україна має зв’язки переважно у формі зовнішньої торгівлі та інвестицій.