Тема 2. Прогнозування і державне регулювання сільськогосподарського виробництва
2.1. Сільське господарство як об’єкт держаного регулювання економіки. Показники сільськогосподарського виробництва.
2.2. Обґрунтування потреб виробництва сільськогосподарської продукції.
2.3. Обґрунтування можливостей виробництва сільськогосподарської продукції.
2.1. Сільське господарство як об’єкт держаного регулювання економіки. Показники сільськогосподарського виробництва
Сільське господарство належить до важливих галузей матеріального виробництва. Це єдина галузь, яка забезпечує потреби населення у продуктах харчування та постачає необхідну сільськогосподарську сировину галузям промисловості, що випускають продукти харчування для населення.
Таким чином, сільське господарство – це сфера виробництва, призначення якої полягає у забезпеченні галузей народного господарства засобами виробництва (сировиною), а населення - предметами споживання.
Сільське господарство включає 2 підгалузі: рослинництво та тваринництво.
Сільськогосподарське виробництво, перш за все рослинництво, має наступні особливості:
сезонний характер виробництва продукції рослинництва;
головним засобом сільськогосподарського виробництва є земля, яка у процесі постійного використання зменшує свою родючисть, але не підлягає заміні. Крім того, мають місце значні відмінності у родючості земельних угідь;
сільскогосподарське виробництво пов’язане з живими організмами, які розвиваються згідно законам природи;
сільське господарство ведеться на значних площах, що визиває великий обсяг внутрівиробничих перевезень;
частина виробленої продукції цієї галузі використовуються як засоби виробництва (до 40%);
результати сільськогосподарського виробництва багато в чому залежать від природно-кліматичних умов;
значним покупцем сільськогосподарської продукції є держава, яка скуповує у порядку державного замовлення певний обсяг необхідних ресурсів.
Головне завдання сільськогосподарського виробництва – зростання виробництва сільськогосподарської продукції з найменшими витратами на одиницю продукції та найбільш повне задоволення потреб населення якісними продуктами харчування та переробних галузей сировиною.
З огляду на те, що у складі сільського господарства виділяють дві суттєво від’ємні підгалузі, результати сільськогосподарського виробництва вимірюються двома відповідними групами показників (див рис. 2.1.).
Головними показниками рослинництва виступають валой збір та урожайність.
Валовий збір – це натуральний кількісний показний, що вимірює обсяг певного виду продукції, яка вироблена сільськогосподарськими виробниками за рік. Вимірюється у центнерах або у тонах. Наприклад, згідно статистичних даних у 2008 році валовий збір зерна в Україні становив 35 млн. т.
Урожайність культури – це якісний показник, що характерізує виробництво певного виду сільськогосподарської продукції в середньому з одиниці земельної площі (в Україні – з одного гектара). Вимірюється у центнерах з одного гектару та визначається за формулою:
У = ВЗ / Sпос , де ( 2.1)
У – урожайність певної культури, ц/га;
ВЗ – валовий збір певної культури, ц;
Sпос – посівні площі, що зайняті певною культурою, га.
Посівні площі – це розмір земельних площ, які зайняті певною сільськогосподарською культурою. Вони є частиною ріллі і менше неї на площу земельних парів. Обсяг посівних площ, що зайняті певною культурою, можливо спостерігати у балансі ріллі.
Головними показниками тваринництва є валовий випуск продукції та продуктивність тварин.
Валовий випуск продукціїї тваринництва – це натуральний кількісний показник, що вимірює обсяг виробництва продукції тваринництва за рік за її видами ( м’яса у живій вазі, яєць і інш.).
Продуктивність тварин – це якісний показник, що визначає корисний вихід продукції в середньому з однієї голови продуктивної тварини. Наприклад, надой молока (літрів) на одну корову за рік, настриг вовни (кілограмів) з однієї овци за рік і т.д. Для його розрахунку використовується наступна формула:
П = ВВ / Nпог , де (2.2)
П – продуктивність тварин;
ВВ – валовий випуск продукції тваринництва;
Nпог - кількість голів (поголів’я) продуктивних тварин.
Поголів’я продуктивних тварин визначається на підставі відповідного балансу (оборота стада), в якому відображається усе поголів’я тварин за віковими (половими) групами.