2. Обґрунтування потреб виробництва сільськогосподарської продукції

Розрізняють державні та внутрішньогосподарські потреби у сільськогосподарській продукції.

Як основний для розрахунку потреб використовується балансовий метод згідно з яким за всіма видами сільськогосподарської продукції розробляються баланси у 2-х варіантах: баланс державних закупівель та баланс валових ресурсів сільськогосподарської продукції.

Значна частина суспільних потреб у продукції сільського господарства забезпечується державним замовленням. Держава закуповує у фермерів сільськогосподарську продукцію для задоволення потреб населення та для промислової переробки. Інша частина використовується для годування худоби, на насіння тощо.

Для того, щоб розрахувати необхідний обсяг закупівлі державою продукції сільського господарства для задоволення державних потреб, складається баланс державних закупівель, який має наступний вигляд (див. табл.. 2.1):

Таблиця 2.1

Схема балансу державних закупівель сільськогосподарської продукції

Ресурси (можливості)	Кіль-кість	Використання ресурсів (потреби)	Кіль-кість
1. Залишки на початок періоду		1. Ринковий фонд
2. Державні закупівлі		2. Промислове споживання (промислова переробка)
3. Імпорт		3. Фуражний фонд
4. Розбронювання державного резерву		4. Експорт
5. Інше		5. Закладення до державного резерву
		6. Залишки на кінець періоду
Разом:		Разом:

Більшість статтів розділу «Використання ресурсів» за своїм змістом та методами розрахунків є відомими з теми «Методи індикативного планування», яка викладена у частині першій конспекту лекцій. Виключення складає стаття «Фуражний фонд», яка характеризує потреби у кормах сільськогосподарського походження для тварин, що утримуються у державних зоопарках, звіринцях тощо.

Необхідний обсяг державних закупівель визначається прийомом «балансової ув’язки», як різниця між загальними державними потребами та іншими ( статті 1, 3, 4 та 5) наявними ресурсами.

Забезпечення державних потреб залежить від обсягів виробництва сільськогосподарської продукції сільськогосподарськими виробниками. Ці потреби є складовою загальних потреб у продукції сільського господарства. Для визначення необхідного обсягу виробництва сільськогосподарської продукції в цілому складається другий баланс, у якому спостерігається прямий зв'язок з балансом державних закупівель – баланс валових ресурсів (валового збору) сільськогосподарської продукції (див. табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Схема балансу валових ресурсів сільськогосподарської продукції

Ресурси (можливості)	Кіль-кість	Використання ресурсів (потреби)	Кіль-кість
1. Залишки на початок періоду у сільсько­господарських виробників		1. Державні закупівлі
2. Валовий збір (виробництво)		2. Внутрішньогосподарські потреби: насінний фонд, фуражний фонд, страховий фонд, продаж на ринку населенню оплата праці продукцією втрати (невикористані відходи) залишки на кінець року у сільськогоспо­дарських виробників
3. Інші ресурси
Разом:		Разом:

Стаття «Державні закупівлі» переноситься з ресурсної частини балансу централізованих ресурсів та характеризує потреби держави у сільськогосподарській продукції.

Стаття «Внутрігосподарські потреби» розраховується переважно нормативним методом. Так, для визначення розміру насінного фонду необхідно володіти даними про посівні площі, що планується засіяти певною культурою, та норму висіву насіння на одиницю площі. Добуток їх (S*N) свідчить про потребу у насінному фонді. Розмір ресурсу на годування тварин визначається також як добуток поголів’я тварин та норми споживання корму.

Для визначення необхідного у розрахунковому періоді обсягу валового виробництва пролукції використовується прийом «балансової ув’язки» потреб та ресурсів сільскогосподарської продукції. Отриманий таким чином розмір валового збору (виробництва) показує, скільки продукції рослинництва (тваринництва) необхідно отримати у розрахунковому році, щоб забезпечити як державні потреби у ній, так і потреби самих господарств.