6.5.Перехідна економіка та її закономірності

1.Зміст, чинники і типи перехідної економіки

2.Особливості економічних відносин в країнах, що розвиваються

3.Формування сучасних ринкових відносин і ринкової інфраструктури

Проблема перехідності властива всім країнам. Сучасні передні процеси розглядаються в трьох основних аспектах:

• перехідні процеси у розвинутих капіталістичних країнах;

• перехідні процеси у країнах, що розвиваються;

• перехідні процеси у постсоціалістичних країнах.

Перехідна економіка характеризує своєрідний “проміжний” стан суспільства, а отже, перехідні економічні відносини не можуть бути кінцевою метою розвитку.

Основними ознаками перехідної економіки є:

• особливий характер неврівноваженості перехідної економіки;

• альтернативний характер перехідної економіки;

• особливий характер суперечностей у перехідній економіці;

• наявність у перехідній економіці особливих перехідних економічних форм;

• історичність перехідної економіки.

Найважливішим завданням перехідної економіки є трансформація відносин власності, оскільки саме вони є основою будь-якої економічної системи.

Своєрідним двигуном ринкової економіки є підприємництво. Тому проблема становлення і розвитку підприємництва є однією з центральних для перехідної економіки.

Соціально-економічні перетворення, що здійснюються у постсоціалістичних країнах, переслідують мету формування змішаної економіки.

Змішана економіка базується на ринкових відносинах. Формування останніх зумовлене багатьма чинниками, серед яких необхідно вирізнити насамперед приватну власність та вільне підприємництво.

Важливим завданням на шляху створення змішаної економіки е формування ринкової інфраструктури. Процес формування ринкової інфраструктури має такі особливості.:

• багато з інститутів ринкової інфраструктури створюються на “порожньому” місці, тобто вони не мали аналогів у минулому (біржі, комерційні банки тощо);

• створення цих інститутів не завжди ґрунтується на залежній правовій основі, що призводить до масових зловживань;

• новостворені інститути не завжди чітко визначають своє місце у ринковій інфраструктурі, не завжди усвідомлюють і виконують покладені на них функції;

• має місце непропорційність у виникненні та розвитку окремих елементів ринкової інфраструктури ;

• багато інститутів ринкової інфраструктури діють мляво, висувають як головну мету проблему виживання.

Процес формування ринкових відносин і ринкової інфраструктури супроводжується становленням ринкового і державного механізмів регулювання економіки.

Розділ 7. Міжнародна економіка та її роль в зростанні добробуту людської спільноти світу

7.1. Світове господарство та його еволюція

1. Суть і основні етапи розвитку світової системи господарство

2.Інтернаціональний характер продуктивних сил та виробництва

3.Транснаціональні банки (ТНБ) та транснаціональні корпорації (ТНК)

Світове господарство — багатогранне явище, його можна розгля­дати з різних точок зору, виокремивши такі трактування:

1. Світове господарство — це сукупність економік країн світу. Нині на земній кулі існує 230 країн і територій, які мають державну символі­ку. Але коли мова йде про світове господарство, то насамперед беруть до уваги національні господарства країн світового співтовариства, які є, як правило, членами Організації Об'єднаних Націй (ООН). До скла­ду цієї організації на початок 2000 р. входило 190 країн. ООН створе­на в 1945 р., серед засновників цієї організації була й Україна.

2. Світове господарство — це система міжнародних економічних відносин, які складаються між суб'єктами світового господарства щодо виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ і послуг.

3. Світове господарство — це органічна сукупність національних господарств та економічних взаємозв'язків між ними. Економічні зв'язки між національними господарствами є однією з форм вияву міжнародних економічних відносин.

4. Світове господарство — це сукупність національних експортних потенціалів країн світу та господарських взаємозв'язків між ними.

5. Сучасне світове господарство — це сукупність національних господарств окремих країн та їхніх об'єднань, які взаємопов'язані міжнародними економічними відносинами на основі міжнародного поділу праці

Концепції розвитку структури світової економіки

Відповідно до першого напряму дослідження структури міжна­родної економіки в економічній літературі розглядають концепції її розвитку.

1.Перша концепція має назву системного підходу до виок­ремлення структурних елементів світового господарства, згідно з нею у структурі світового господарства розглядають три складові: світове капіталістичне господарство; національне капіталістичне господарство, яке виокремлюють у межах світового капіталістичного господарства як сукупності економік відповідних держав; світ, що розвивається.

2. Друга концепція структуризації світового господарства ґрунту­ється на теоретичних положеннях, за якими в межах останнього можна виокремити:

• центр світового господарства, до якого належать економічно роз­винені 3. країни;

• периферія, яка включає країни, що розвиваються.

3.Ще одна концепція структуризації світового господарства ґрун­тується на принципі політичної противаги, за яким розглядають два види структури світового господарства:

• поділ світового господарства на Схід і Захід. До країн Сходу на­ лежать держави перехідної економіки і ті, що розвиваються, які розташовані у східній півкулі нашої планети. До Заходу належать економічно розвинені країни, розташовані у західній півкулі;

• поділ світового господарства на Північ і Південь. Відповідно до цього Північ як складова світового господарства включає еконо­мічно розвинені країни, а Південь — країни, що розвиваються.

Отже, перший напрям аналізу структури світового господарства в основному передбачає виокремлення її складових за найзагальні-шими показниками господарського розвитку та політико-соціальної й ідеологічної орієнтації їх функціонування в сучасних умовах.

У процесі еволюції сучасного світового господарства можна виділити кілька етапів.

1.Передовсім це — 10—30-ті роки XX ст., які характеризувалися кризо­вими явищами в розвитку світового господарства, спричинені політич­ним переворотом у 1917 р. в Росії і світовою економічною кризою («Вели­кою депресією») в 1929—1933 рр.

2. Другий етап розвитку світового господарства — це кінець 40-х — 80-ті роки XX ст. — характеризувався інтенсивним зростанням вивезення підприємницького капіталу у світовій капіталістичній економіці, новим зламом структури світового господарства у зв'язку з утворенням світово­го соціалістичного господарства, яке розвивалося на іншій соціально-економічній основі.

3.Початком нового, третього етапу в розвитку світового господарства приблизно можна вважати останнє десятиріччя XX ст. Його відрізняють зростаючий ступінь опанування географічного простору, формування міжнародних, а в деяких випадках планетарних продуктивних сил, поси­лення економічної взаємодії і взаємозалежності.