milash_v_s_gospodarske_pravo_chastina_2

Розділ 2. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності

виплатити зазначену в чеку суму чекодержателю (власнику), підпис якого проставляється в зазначеному місці під час продажу.

Іменний чек — паперовий розрахунковий документ, що виражений в іноземній валюті, тобто є письмовим розпорядженням юридичної особи або фізичної особи, яка виписала чек (чекодавця), платнику про виплату певної суми коштів чекодержателю, зазначеному в чеку, або іншій особі за нотаріально посвідченою довіреністю за рахунок нада­ ного платнику грошового покриття. Іменні чеки виписуються на певну

•

особу та не підлягають передаванню, за винятком випадків, що перед­ бачені чинним законодавством України. Термін дії іменного чека зазначено на чеку. Якщо такий запис відсутній, то термін дії чека становить 6 місяців з дня його видачі.

Чеки на пред'явника банком (установою) не приймаються. Постановою Правління НБУ від 29 грудня 2000 р. № 520 затвердже­

не Положення про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України»1, яке встановлює єдині правила та порядок здійснення уповноваженими банками та уповноваженими фінансовими установами операцій з чеками в іноземній валюті на території України, які емітовані за кордоном і пред'явлені до сплати на території України.

Використання чеків в іноземній валюті при розрахунках за зовнішньоекономічними операціями суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України дозволяється за таких умов:

- якщо у зовнішньоекономічному договорі зазначено, що чек ви­ писується нерезидентом на резидента, які є сторонами договору;

- якщо чек виписаний нерезидентом для сплати за товар або для використання його як застави згідно з чинним законодавством України або гарантії забезпечення виконання зобов'язань перед резидентом;

А А А ' *

- якщо емітентом чека є банк-нерезидент, міжнародна організація, корпорація, страхова компанія, що мають міжнародний довгостроковий кредитний рейтинг, підтверджений у бюлетені провідних рейтингових агенцій світу (РіїсЬ, 8іапс1агс1&Роог'8, Моосіу'з, ТЬотзоп Вапк \УаісЬ), який на дату складання чека належить до групи «інвестиційний клас»2;

1 Офіційний вісник України. - 2001. - № 8. ~ Ст. 329.

2 «Інвестиційний клас» (ІПУЄ§ИПЄПІ £гас!е) - група міжнародних довгострокових кредитних рейтингів, які свідчать про низьку ймовірність невиконання зобов'язань (дефолту) особи (боржника) або емітента цінних паперів, що їх мають. Вимоги цього пункту не поширюються на чеки, виписані нерезидентом на резидента, який є пред­ ставником у справах інтелектуальної власності (патентним повіреним). Приймання чеків на інкасо від патентного повіреного дозволяється за умови пред'явлення до банку (установи) свідоцтва представника у справах інтелектуальної власності (па­ тентного повіреного).

91

Господарське право. Частина друга

Чек має пред'являтися до банку (установи) України, назва якого зазначена в чеку. У разі відсутності такої відмітки чек приймається до сплати в будь-якому банку (установі). Банк (установа) на території України приймає від чекодержателя іменні чеки до сплати лише на ін­ касо на підставі його заяви та чека з підписом чекодержателя на зво­ ротному боці чека. Чек без підпису чекодержателя не приймається банком (установою) до сплати на інкасо. При відмові платника від сплати чека на ньому має ставитися відповідна позначка про це із за­ значенням дати пред'явлення чека до сплати, а також причин відмови. Факт відмови має засвідчуватися платником до закінчення строку спла­ ти чека. Спори щодо несплати чека вирішуються між чекодавцем та чекодержателем у порядку, визначеному відповідним законодавством країни за місцезнаходженням платника.

Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»' від 23 вересня 1994 р. вимагає зарахування виручки резидентів у іноземній валюті на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не піз­ ніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивіз­ ної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності — з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії НБУ

2.5.Базисні умови поставок

•правова природа ШКОТЕРМС

Базисними в договорах купівлі-продажу є умови, які визначають обов 'язки продавця та покупця щодо доставки товару та встановлюють момент переходу ризику випадкової загибелі речі або пошкодження то­ вару від продавця до покупця. Довгий час базисні умови визначались торговельними звичаями різних країн, що, як правило, істотно різнилися за своїм змістом. Сторони зовнішньоекономічних договорів не завжди були знайомі з практикою ведення торгівлі в країнах, що ставало при­ чиною непорозумінь, спорів та їх судового розгляду. З метою забезпечен­ ня єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш по-

1 Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 40. - Ст. 364.

92

Розділ 2. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності

ширених у зовнішній торгівлі базисних умов Міжнародною торговельною палатою (МТП) були підготовлені Інкотермс (Офіційні правила тлума­ чення торговельних термінів), що становлять неофіційну кодифікацію звичаїв, які склалися у світовій комерційній практиці. Використання Інкотермс полегшує ведення міжнародної торгівлі та дозволяє уникнути або, щонайменше, значною мірою скоротити невизначеності, пов'язані

знеоднаковою інтерпретацією таких термінів у різних країнах.

Змоменту створення МТП Інкотермс у 1936 р. ці беззаперечні всесвітні стандарти договірної діяльності регулярно коригуються, щоб не відставати від розвитку міжнародної торгівлі. Отже, основною при­ чиною черги нових редакцій Інкотермс (1953 р., 1967 р., 1976 р., 1980 р., 1990 р., 2000 р.) стала потреба в їх адаптації до нових тенденцій розвит­ ку комерційного обороту. Останньою редакцією є Інкотермс-2000, в яких вже враховано поширення зон, вільних від митних зборів, зрос­ тання використання електронного зв'язку в ділових угодах та ін. Інкотермс-2000 (видання МТП № 560) пропонують більш простий і чіткий виклад визначень 13 термінів, з яких усі зазнали оновлення.

Усі редакції Інкотермс є чинними, сторони зовнішньоторговельно­ го договору можуть обрати для впорядкування своїх взаємовідносин будь-яку з них. За відсутності посилання у змісті договору на конкрет­ ну редакцію Інкотермс застосовується остання редакція.

Відповідно до Указу Президента України «Про застосування Міжна­ родних правил інтерпретації комерційних термінів» від 4 жовтня 1994 р. № 567/94, при укладанні суб'єктами підприємницької діяльності України всіх форм власності договорів, у тому числі зовнішньоекономічних дого­ ворів (контрактів), предметом яких є товари (під словом «товари» тут ро­ зуміються тільки матеріальні речі), повинні застосовуватися Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів, підготовлені Міжнародною торговельною палатою. Суб'єкти підприємницької діяльності України при укладанні договорів, у тому числі зовнішньоекономічних договорів (конт­ рактів), зобов'язані забезпечувати додержання Правил Інкотермс.

Під термінами, тлумачення яких надається в Інкотермс, розуміють­ ся окремі типи договорів міжнародної купівлі-продажу, засновані на певному фіксованому розподілі прав та обов'язків між договірними партнерами. Основні питання, за якими визначаються права та обов'язки сторін за кожним типом договору, поділяються на три групи:

1) права та обов'язки сторін, що виникають у зв'язку з перевезенням товарів, включаючи розподіл додаткових витрат, що можуть виникнути під час перевезень;

93

Господарське право. Частина друга

2)правила та обов'язки сторін щодо «митних формальностей», пов'язаних із вивозом товару з території однієї країни і ввезенням на територію іншої країни та транзитом через треті країни, включаючи сплату митних зборів й інших обов'язкових платежів;

3)момент переходу ризиків з продавця на покупця у випадку за­ гибелі або пошкодження товарів.

Залежно від того як розподілено права та обов'язки сторін за цими питаннями, усі базисні умови, на яких укладаються міжнародні дого­ вори купівлі-продажу, поділено на чотири групи термінів: Е, Р, С, І).

«Е» — термін представлено тільки одним типом договору, за яким на продавця покладено мінімальні зобов'язання: він повинен тільки надати товар у розпорядження покупця в узгодженому місці — звичай­ но на власних площах продавця (підприємстві, складі і т. п.), що і є його єдиним обов'язком. З моменту, коли товар переданий у розпорядження покупця, останній несе всі ризики загибелі або пошкодження товару. Означений тип договору не охоплює обов'язки сторін щодо перевезення: товар передається у розпорядження покупця, який на власний роз­ суд вирішує, яким чином здійснювати перевезення товару (або власни­ ми транспортними засобами, або укладати договір перевезення з про­ фесійним перевізником), у зв'язку з чим виконання всіх митних фор­ мальностей щодо перевезення товару до країни покупця лежить на самому покупці.

Згідно з «Р»-термінами (охоплюють 3 типи договорів) від продавця вимагається доставка товару для перевезення відповідно до вказівок покупця та надання його у розпорядження перевізнику. Надання товару в розпорядження перевізника по-різному тлумачиться залежно від виду транспорту та способу перевезень (залізничних, морських, змішаних тощо). Товар може бути завантажений на транспортний засіб, надісланий покупцем; наданий у розпорядження покупця без розвантаження із транспортного засобу продавця; відвантажений із транспортного за­ собу, наданого продавцем для доставки товару на термінал, названий покупцем, тощо. Основними обов 'язками продавця є: доставка та здача товару в розпорядження перевізника, зазначеного покупцем, та надан­ ня йому документів, що підтверджують відповідність товару договірним умовам; виконання митних та інших (отримання експортної ліцензії) формальностей, необхідних для вивезення товару; сповіщення покупця про передачу товару перевізнику чи про його відмову у прийнятті товару; несення всіх ризиків та витрат до моменту здачі товару переві­ знику; передача покупцю транспортних документів. Основними

94

Розділ 2. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності

обов'язками покупця є: укладення договору перевезення; сповіщення продавця про найменування обраного ним перевізника та даті поставки; прийняття товару, який передається у розпорядження перевізника; виконання митних та інших формальностей, необхідних для ввезення товару, а у випадку необхідності — при його транзиті через треті кра­ їни; несення всіх ризиків та витрат з моменту здачі товару в розпоря­ дження перевізника.

«С»-терміни (охоплюють 4 типи договорів) вимагають від продавця укласти договір перевезення на звичайних умовах за власний рахунок. За умовами цієї групи термінів моментом переходу ризиків з продавця на покупця є здача товару в розпорядження перевізника. Саме на продавця покладено обов'язок застрахувати товар і нести пов'язані з цим витрати.

У групі «Б»-термінів (охоплюють 5 типів договорів) об'єднані най­ більш обтяжливі для продавця умови: він є відповідальним за прибут­ тя товару в узгоджене місце (пункт призначення) та надання такого товару у розпорядження покупця (товар поступає у розпорядження по­ купця, коли він отримує доступ до нього). За цією групою термінів саме продавець зобов'язаний нести всі ризики й витрати щодо доставки товару до місця призначення (пункту). Відповідно до «Б»-термінів, за винятком БОР, продавець не зобов'язаний доставляти товар очищеним для імпорту в країну призначення.

У Вступі до правил Інкотермс-2иии встановлено, що сторони мають право самостійно модифікувати норми з цих Правил. Однак продавець (або покупець), погодившись на відповідні договірні умови (наприклад, СІР), не може виконати свої зобов'язання щодо поставки товару з ви­ користанням будь-якого виду транспорту (за умовами СІР, це може бути тільки водний транспорт, а продавець повинен надати покупцю коно­ самент чи інший морський транспортний документ для отримання товару в пункті призначення).

Правила Інкотермс поширюються виключно на відносини між про­ давцями та покупцями в рамках договору купівлі-продажу в чітко ви­ значених аспектах та не розв'язують проблем, пов'язаних із визначен­ ням моменту переходу права власності на товар, наслідків порушень базисних та інших умов договору, а також не встановлюють підстав звільнення від відповідальності за певних обставин. Ці питання повинні вирішуватися іншими умовами договору купівлі-продажу та застосов­ ним законодавством.

Інкотермс безпосередньо призначається для застосування при 11ні лажу товарів, що поставляються через митні кордони. Разом з тим* як

95

Господарське право. Частина друга

в Указі Президента України «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» від 4 жовтня 1994 р., так і в ч. 4 ст. 265 ГК України встановлено, що умови договорів поставки повинні викладатись сторонами відповідно до вимог Інкотермс. З цього приводу Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України звернуло увагу (Інформаційний лист від 27 січня 2003 р. № 83-20/34) на можливість застосування Інкотермс у договірних відносинах між суб'єктами господарювання — резидентами України з урахуванням до­ цільності застосування тих чи інших термінів у внутрішній торгівлі.

2.6. Договір міжнародної купівлі-продажу товарів

•

Договір міжнародної купівлі-продажу товарів є найпоширенішим різновидом договорів, що укладаються у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Основним міжнародно-правовим актом, що регулює від­ носини сторін, які виникають під час укладання та виконання договорів міжнародної купівлі-продажу товарів, є Віденська конвенція «Про до­ говори міжнародної купівлі-продажу товарів» 1980 р., до якої Україна приєдналася1 23 серпня 1989 р. (Конвенція набула чинності для Украї­ ни 1 лютого 1991 р.).

Віденська конвенція застосовується до договорів купівлі-продажу товарів між сторонами, комерційні підприємства яких перебувають у різних державах:

а) коли ці держави є Договірними державами (учасницями Кон­ венції);

б) коли згідно з нормами міжнародного приватного права застосо­ вано право Договірної держави (учасниці Конвенції).

Конвенція не застосовується до продажу:

а) товарів, придбаних для особистого, сімейного чи домашнього використання, крім випадків, коли продавець у будь-який час до чи в момент укладання договору не знав і не міг знати, що товари при­ дбані для такого використання;

б) з аукціону; в) у порядку виконавчого провадження чи в інший спосіб згідно із

законом;

1 Відомості Верховної Ради УРСР. - 1989. - № 36. - Ст. 108.

96

Розділ 2, Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності

г) фондових паперів, акцій, забезпечувальних паперів, оборотних документів та грошей;

д) суден водного й повітряного транспорту, а також суден на пові­ тряній подушці;

є) електроенергії.

Положення Конвенції мають диспозитивний характер: сторони дого­ вору купівлі-продажу можуть виключити застосування щодо їхніх дого­ вірних відносин окремих чи всіх положень Конвенції (відповідна вказівка про це має міститися в укладеному між ними договорі купівлі-продажу).

Згідно зі ст. 11 Конвенції не вимагається, щоб договір купівліпродажу укладався чи підтверджувався в письмовій формі або підпо­ рядковувався іншій вимозі щодо форми. Він може доводитися будьякими засобами, включаючи свідчення (договори міжнародної купівліпродажу за участю українських суб'єктів господарювання мають бути обов'язково укладені в письмовій формі).

Положення Конвенції визначають положення про оферту та акцепт; права та обов'язки продавця та покупця, порядок поставки товару й передачі документів, відповідність товару і права третіх осіб; при­ йняття поставки; засоби правового захисту в разі порушення договору продавцем; засоби правового захисту в разі порушення договору; розподіл ризиків між сторонами договору та ін.

Офертою розглядається пропозиція про укладення договору, адре­ сована одній чи кільком конкретним особам, якщо вона досить виразна й висловлює намір оферента вважати себе зв'язаним у разі акцепту. Пропозиція є достатньо виразною, якщо в ній зазначено товар та без­ посередньо чи опосередковано встановлюються його кількість і вартість або передбачено порядок їх визначення. Оферта набуває чинності, коли вона одержана адресатом оферти. Поки договір не укладено, оферта може бути відкликана оферентом, якщо повідомлення про відкликання буде одержано адресатом оферти до відправлення ним акцепту. Оферта, навіть коли вона є невідкличною, може бути скасована оферентом, якщо повідомлення про скасування одержано адресатом оферти раніше, ніж сама оферта, чи одночасно з нею.

Оферта не може бути відкликана: якщо в оферті зазначено шляхом встановлення певного строку акцепту чи іншим чином, що вона є не­ відкличною; або якщо для адресата оферти було розумним розглядати оферту як невідкличну й адресат оферти діяв відповідно. Оферта, навіть якщо вона є невідкличною, втрачає чинність після одержання оферен­ том повідомлення про відхилення оферти.

97

Господарське право. Частина друга

Акцептом є заява чи інша поведінка адресата оферти, що висловлює згоду з офертою (мовчання чи бездіяльність самі по собі не є акцептом). Акцепт оферти набуває чинності в момент, коли зазначена згода одержана оферентом, з цього моменту договір вважається укладеним.

Віденська конвенція індивідуалізує права, яких набуває колена сто­ рона договору (продавець або покупець) у випадку порушень договірних обов'язків з боку її контрагента.

При порушенні договору продавцем тоенська конвенція визнає за покупцем:

-право у разі невідповідності товару договору вимагати від про­ давця усунення цієї невідповідності шляхом виправлення, крім випадків, коли це є нерозумним з урахуванням усіх обставин;

-право у разі невідповідності товару договору (коли така невідпо­ відність є істотним порушенням договору) вимагати заміни товару,

-право на розірвання договору у випадках:

•якщо невиконання продавцем будь-якого з його договірних зобов'язань

єістотним порушенням договору (істотним розглядається порушення, що спричиняє таку шкоду для постраждалої сторони, що вона значною мірою позбавляється того, на що вона мала право розраховувати на підставі до­ говору, крім випадків, коли сторона, що порушила договір, не передбачала

такого результату, і розумна особа, що діяла б в тій самій якості за аналогічних обставин, не передбачала б такого результату);

• непоставки, якщо продавець не поставляє товар протягом додат­ кового строку, встановленого покупцем, або заявляє, що він не здійснить поставки протягом установленого таким чином строку;

- право на зменшення покупної ціни товару при невідповідності товару договору (за цієї обставини незалежно від того, чи була вартість вже оплачена, покупець може знизити ціну в тій пропорції, в якій вар­ тість, котру фактично поставлений товар мав на момент поставки, співвідноситься з вартістю, яку на той момент мав би товар, відповідно до договору);

- право відмовитись від дострокової поставки товару аоо при­ йняття надмірної кількості товару. Якщо продавець поставляє товар до встановленої дати, покупець може прийняти поставку або відмови­ тися від її прийняття. Якщо продавець поставляє більшу кількість то­ вару, ніж передбачено договором, покупець може прийняти поставку або відмовитися від прийняття надмірної кількості поставки. Якщо ж покупець приймає поставку всієї або частини надмірної кількості, він повинен сплатити за неї відповідно до договірної ставки;

- інші права.

98

Розділ 2, Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності

При порушенні договору покупцем Віденська конвенція визнає за продавцем:

- право вимагати від покупця сплати ціни, прийняття поставки або виконання ним інших зобов 'язань:

- право на встановлення додаткового строку розумної тривалості для виконання покупцем своїх зобов 'язань;

-право на розірвання договору за такими підставами:

•якщо невиконання покупцем будь-якого з його договірних зобов'язань є істотним порушенням договору;

•якщо покупець не виконує протягом додаткового строку, встановленого продавцем, свого зобов'язання сплатити ціну чи прийняти по­ ставку товару або заявляє про те, що він не зробить цього протягом встановленого таким чином строку;

-інші права.

Втрата чи пошкодження товару після того як ризик перейшов на покупця, не звільняє його від зобов'язання сплатити ціну, якщо тільки втрата чи пошкодження не були викликані діями або недоглядом про­ давця.

За Віденською конвенцією, якщо договір купівлі-продажу перед­ бачає перевезення товару і продавець не зобов'язаний передати його в якомусь визначеному місці, ризик переходить на покупця, коли товар здано першому перевізникові для передачі покупцеві згідно з договором купівлі-продажу Якщо продавець зобов'язаний здати товар перевізни-

•

•

•

кові в якомусь визначеному місці, ризик не переходить на покупця, поки товар не зданий перевізникові в цьому місці. Та обставина, що прода­ вець має право затримати товаророзпорядчі документи, не впливає на перехід ризику Але ризик не переходить на покупця, поки товар чітко не ідентифіковано для цілей даного договору шляхом маркірування, через вивантажувальні документи, надісланим покупцеві повідомлен­ ням чи в інший спосіб.

Покупець переймає на себе ризик щодо товару, проданого під час ного перебування в дорозі, з моменту укладання договору. Однак за певних обставин покупець переймає на себе ризик з моменту здачі товару перевізникові, який видав документи, що підтверджують договір перевезення. Але якщо в момент укладення договору купівлі-продажу продавець знав або повинен був знати, що товар втрачено чи пошко­ джено й не повідомив про це покупця, така втрата чи пошкодження припадають на ризик продавця.

99

Господарське право. Частина друга

Сторона зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу може зупинити виконання своїх зобов'язань, якщо після укладення такого договору стає очевидно, що інша сторона не виконає значної частини своїх зобов'язань у результаті серйозного недоліку в її спроможності здійснити виконання чи її кредитоспроможності; або її поведінки під час підготовки виконання чи здійснення виконання договору. Якщо до встановленої для виконання договору дати стає очевидно, що одна із сторін вчинить істотне порушення договору, інша сторона може заяви­ ти про його розірвання.

Збитки за порушення договору однією із сторін становлять суму, що дорівнює тій шкоді, включаючи упущену вигоду, якої зазнала інша сторона внаслідок порушення договору. Такі збитки не можуть переви­ щувати шкоди, яку сторона, що порушила договір, передбачала чи по­ винна була передбачати в момент укладення договору як можливий наслідок його порушення, враховуючи обставини, про які вона в той час знала чи повинна була знати.

Віденська конвенція також визначає випадки звільнення сторони договору від відповідальності за невиконання своїх обов'язків. Так, сторона не несе відповідальності за невиконання будь-якого із своїх зобов'язань, якщо доведе, що воно було викликане перешкодою поза її контролем і що від неї нерозумно було очікувати прийняття до уваги цієї перешкоди під час укладення договору або уникнення чи подолан­ ня цієї перешкоди чи її наслідків. Якщо невиконання стороною свого зобов'язання викликане невиконанням третьою особою, залученою нею для виконання всього чи частини договору, ця сторона звільняється від відповідальності тільки в тому разі, якщо залучена нею особа також була б звільнена від відповідальності, якби зазначені положення були застосовані до цієї особи. Звільнення від відповідальності за наявності вищепередбачених обставин залишається лише на той період, протягом якого існує дана перешкода.

Строк позовної давності для задоволення у судовому порядку вимог сторін договору міжнародної купівлі-продажу товарів визначає Конвенція «Про позовну давнину в міжнародній купівлі-продажі товарів» (Конвенцію ратифіковано Постановою ВР України1 від 14 липня 1993 р.

№3382-ХІ). Цією Конвенцією встановлено строк позовної давнини

учотири роки, а також визначено початок перебігу строку позовної давнини, його обчислення, умови перерви, продовження та зміни, а та­ кож наслідки його спливу.

1 Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 36. - Ст. 368.

100