Надання медичної допомоги потерпілим при аваріях на атомному виробництві.

Основним завданням медслужби в умовах аварій на атомному виробництві є організація етапного лікування. Підходи до визначення обсягів лікувальних заходів можуть відрізнятися залежно від конкретних умов і завантаженості етапів. При променевих враженнях обсяг допомоги конкретній особі визначається не стільки його станом у момент огляду, скільки прогностичними ознаками, що дають уявлення про можливу вагу перебігу й результат ураження надалі.

Найважливішим принципом організації медичної допомоги є наступність. Для забезпечення наступності в наданні допомоги, на потерпілого заводять медичну карту первинного обліку. Схематизація й стандартизація записів у карті є обов'язковими для практичних цілей і для здійснення наступної обробки матеріалів спостережень. Заповнення історії хвороби за заздалегідь заготовленою схемою різко скорочує витрати часу персоналу й зберігає коштовну інформацію. Наступні записи можуть бути ще більш короткими, що аргументують лише зміни лікувальної тактики або режиму на тому або іншому етапі перебігу хвороби у вигляді приміток до карти на певний день спостереження.

Основні принципи лікування гострої променевої хвороби: раннє, індивідуальне й комплексне. Комплексність лікування передбачає виконання наступних заходів:

0. Нормалізація функцій найважливіших систем організму;

1. Боротьба з токсемією;

2. Профілактика й терапія геморагічного синдрому;

3. Відновлення порушення функції кровотворних органів;

4. Попередження й боротьба з інфекційними ускладненнями;

5. Десенсибілізація організму;

6. Догляд за шкірою;

7. Організація адекватного харчування.

Основними принципами лікувальної тактики при масових ураженнях є:

0. обмеження контингенту осіб, що підлягають активному лікуванню: уражені, потребують допомогу за життєвими показниками, або перспективними відносно відновлення й повернення до трудової діяльності;

1. розумне скорочення обсягу лікувальних заходів засобами, доступними для виконання й забезпечують у цих умовах оптимальний терапевтичний ефект;

2. вибір щодо простих способів введення препаратів і їхніх форм, найбільш доступних в умовах певної невідповідності потреб і наявності сил і засобів для надання медичної допомоги;

3. широке використання само- і взаємодопомоги, а також допоміжного менш кваліфікованого медичного персоналу;

4. строге дотримання наступності в етапному лікуванні з виділенням на кожному етапі (перша медична допомога, перша лікарська допомога, кваліфікована допомога) із загального числа уражених декількома вражаючими факторами тих осіб, для яких лікувальні заходи, проведені в даний строк і на даному етапі, можуть стати вирішальними в забезпеченні успішного результату ураження.

Лікування здійснюється на підставі виділення форми й періоду захворювання із властивими їм клінічними синдромами по маркуванню сортувального відділення.

З урахуванням зазначених принципів лікувальні заходи в першому періоді (у ранній термін після впливу) зводяться переважно до само- і взаємодопомоги з використанням доступних протиблювотних засобів (перорально, рідше - в ін'єкціях). Більш важкий прояв первинної реакції - судинна недостатність, що виникає при чисто радіаційних ураженнях під впливом досить високих доз опромінення (більше 10 Гр), купується введенням мезатону.

При обігу хворих ГПХ II і III ступеня важкості в період розпалу їм призначаються антибіотики й необхідні симптоматичні засоби (знеболюючі, серцеві) у звичайних дозуваннях.

Лікувальна допомога повинна враховувати основні закономірності клініки ГПХ. Центральне місце при її курабельних формах займає синдром ураження кісткового мозку з послідовним розвитком тромбоцитопенії, лейкопенією й анемією, характерними для цитопенії ускладненнями.

При дозах більше 6 Гр дивуються слизові оболонки рота й носоглотки, а також тонкої кишки (некротична ентеропатія). При ще більш високих дозах (більше 10 Гр) ці явища стають ведучими в пато- і танатогенезі. Можливість лікування даної форми ГПХ у цей час практично відсутня.

При ГПХ середнього і тяжкого ступеню й прогнозованої тривалості агранулоцитозу близько 2 тижнів з метою попередження й лікування інфекційних ускладнень проводиться можливо більш рання діагностика, госпіталізація (з 8-12 дня) і доступна деконтамінація слизових оболонок і шкіри від мікробної флори за допомогою не абсорбуючих антибіотиків і антисептиків. Необхідна особлива строгість у проведенні всіх заходів, пов'язаних з ін'єкціями й доглядом за шкірою й слизовими оболонками, у важких випадках показана дача не абсорбуючих антибіотиків (ристоміцин - 1,5 г/доб; ністатин - 5 млн. ЕД/доб).

При подальшому розвитку надалі інфекційних ускладнень (доза 4-6 Гр) або виявленні цитопенії (1,010⁹/л) у ті ж строки (8-15 доба) призначають антибіотики.

Лікування інфекційних ускладнень, що клінічно виявилося, проводиться емпірично або на основі відомостей про найбільш характерні для променевого ураження людини збудників шляхом введення антибіотиків широкого спектра дії.

При можливості швидкої (протягом 2-3 діб) бактеріологічної ідентифікації збудника підбір антибіотиків виробляється цілеспрямовано, наприклад, карбеніцилін при синьо гнійній септицемії.

У випадку відсутності ефекту або збільшують в 1,5-2 рази дозу антибіотиків,що раніше застосовували, або заміняють їх на більше діючі з тих же або інших груп: напівсинтетичні пеніциліни, цефалоспорини, аміноглікозиди. Ефект оцінюють по динаміці запального вогнища й загальклінічному статусу протягом 2-3 доби.

Для профілактики суперінфекції грибками призначають протигрибкові препарати. Показано застосування антистафілококової плазми й гамма-глобуліну.

З метою боротьби з геморагічними проявами використовують концентровану плазму, епсілон-амінокапронову кислоту, амбен. Найбільш ефективна тромбоцитарна маса в кількості 2,410¹¹ кл на 1м² поверхні тіла, засоби місцевого гемостазу (тромбін, гемостатична губка й марля).

Застосування еритроцитарної маси у випадках анемій, не ускладнених іншими причинами, крім опромінення, дуже обмежено. Симптоми гіпоксемії звичайно супроводжуються зниженням гемоглобіну до 60 г/л і нижче. У цих випадках ефективна кількість еритромаси становить 5-10 мол на 1 кг маси реципієнта в добу. Домагатися швидкої й повної нормалізації рівня гемоглобіну не треба.

Більше істотним фактором є боротьба з гіповолемією шляхом введення рідин (фізіологічні розчини) і кровозамінників (реополіглюкін і ін.). Дезінтоксикаційні заходи при радіаційних ураженнях мають досить обмежене застосування, по характеру близькі до загальклінічних рекомендацій для подібних синдромів і містять у собі загальноприйняті методи й засоби (гемодез, поляризуючі суміші й т.д.)

У період відновлення основна увага приділяється симптоматичній терапії, спрямованої на нормалізацію функцій нервової й серцево-судинної систем з поступовим розширенням рухової активності. При ГПХ II ступеня неважка праця можлива вже з 3-го місяці, а III ступеня - з 4-го місяці, але з більше тривалим обмеженням фізичних і розумових навантажень.

Обмеженим контингентам потерпілих на слідах випадання радіоактивних опадів, у яких установлена або прогнозується можливість надходження небезпечних кількостей радіойоду, проводиться своєчасне введення стабільного йоду, що обмежує надходження радіойоду в щитовидну залозу, особливо в дітей.

Централізований завчасний розподіл таблетованого препарату йоду в організованих дитячих колективах є запорукою реального й своєчасного проведення йодування в більших масштабах по терміновому спеціальному розпорядженню. Можливе використання запасів медичних установ, індивідуальних і групових аптечок, однак реалізація заходів із залученням зазначених фондів у надзвичайних випадках більш складне, ніж завчасний розподіл препарату в організованих дитячих колективах.

Істотного значення набуває наявність запасів консервованого молока для заміни натурального забрудненого в харчуванні дітей у найближчі 2-7 днів після випадання опадів, що містять ізотопи йоду, а також обмеження інших джерел надходження радіойоду в організм.

Йодну профілактику варто проводити: дітям від 2-х років і дорослим - по 0,125 г, дітям до 2-х років - по 0,04 г усередину після їжі 1 раз у день протягом 7 доби. Вагітним - приймати калій йодид-0,125 г разом з 0,75 калію перхлорату, 1 раз у день не більше 7 доби. По рекомендаціях Л.А.Ільїна, доза йодиду калію для дорослих людей становить 250 мг у добу.

Лікування опіків і ран на тлі загальних клінічних проявів ПХ здійснюється за звичайними правилами, хоча й являє додаткові труднощі, особливо в строки, що відповідають періоду розпалу захворювання.

АВАРІЯ НА ЧАЕС І ЇЇ ВПЛИВ НА РІЗНІ СИСТЕМИ Й ОРГАНИ ЛЮДИНИ