- •Радіаційна медицина
- •Радіоактивність. Дозиметрія іонізуючих випромінювань.
- •Види іонізуючого випромінювання:
- •Методи визначення радіоактивності
- •Дозиметрія іонізуючого випромінювання.
- •Закриті й відкриті джерела іонізуючого випромінювання.
- •Природні й штучні джерела радіації і їхня роль у формування сумарної дози опромінення населення
- •Оцінка масштабів і ступеня радіоактивного забруднення природного середовища в зоні впливу аварії на чаес
- •Основні регламентовані величини нрбу-97.
- •Оцінка ступеня забруднення радіонуклідами навколишнього середовища й харчових продуктів.
- •Завдання, організація роботи й оснащення відділів і лабораторій для проведення радіометричних і дозиметричних досліджень.
- •Оснащення й робота спеціалізованих лікувальних установ по наданню медичної допомоги особам, що постраждали від дії іонізуючих випромінювань.
- •Основні аспекти біологічної дії іонізуючих випромінювань. Гостра променева хвороба. Організація медичної допомоги потерпілим при аварії на атомному виробництві.
- •Біологічна дія іонізуючих випромінювань.
- •Природа радіаційної смерті клітин
- •Пострадіаційне відновлення (репарація) клітин
- •Ранні радіоцеребральні ефекти.
- •Реакції поведінки тварин при опроміненні в широкому діапазоні доз.
- •Зміна гематоенцефалічного бар'єру після опромінення.
- •Гідратаційнно-електролітний профіль мозку після впливу іонізуючих випромінювань.
- •Ендокринна система й іонізуюче випромінювання
- •Гостра променева хвороба.
- •Принципи сортування потерпілих
- •Надання медичної допомоги потерпілим при аваріях на атомному виробництві.
- •Нервова система
- •Ендокринна система.
- •Щитовидна залоза
- •Ендокринна система дітей
- •Імунна система
- •Цитогенетичні ефекти
- •Статева система
- •Хронічна променева хвороба
- •Умови виникнення хронічної променевої хвороби.
- •Перший ступінь важкості хронічної променевої хвороби.
- •Другий ступінь важкості хронічної променевої хвороби.
- •Третій ступінь важкості хронічної променевої хвороби.
- •Четвертий ступінь важкості хронічної променевої хвороби (термінальний період).
- •Особливості променевого впливу на організм інкорпорованих радіонуклідів. Перша допомога й лікування.
- •Зміни шкіри при гострій променевій хворобі.
- •Зміни шкіри при хронічній променевій хворобі.
- •Ураження шкіри при зовнішньому опроміненні окремих сегментів тіла.
- •Малі дози іонізуючих випромінювань і їхні біологічні ефекти. Віддалені наслідки аварії на атомному виробництві.
- •Біологічні ефекти малих доз іонізуючих випромінювань.
- •Віддалені наслідки аварії на атомному виробництві.
- •Віддалені наслідки локального опромінення.
- •Дія випромінювань на ембріон і плід.
- •Концепція ризику впливу іонізуючих випромінювань на людину.
- •Значення клінічних, променевих і не променевих методів дослідження для виявлення патологічних змін в органах і системах людини, які відбулися в результаті впливу іонізуючих випромінювань
- •Протирадіаційний захист населення. Диспансеризація персоналу на атомних виробництвах і населення, контактуючого із джерелами іонізуючих випромінювань.
- •Національний регістр осіб, що піддалися впливу радіації в результаті аварії на чорнобильської аес.
Щитовидна залоза
Викид у навколишнє середовище величезних активностей радіонуклідів йоду, здатність щитовидної залози (ЩЗ) його накопичувати можуть привести до виникнення й розвитку гіпотиреозів, аутоімунних тиреоідитів, доброякісних і злоякісних новоутворень ЩЗ. Можливість появи цих захворювань більше виражена в дітей, тому що їх ЩЗ вразливіша до впливу радіонуклідів йоду. От чому всі особи, особливо діти, що підлягали радіаційному впливу в результаті аварії на ЧАЕС, мають потребу в систематичному, протягом десятиліть, спостереженні за функцією й структурою ЩЗ.
При масових обстеженнях дітей, проведених у перші місяці після аварії (травень - червень 1986 р.), клінічних ознак, що свідчать про наявність патології ЩЗ (мікседеми або гострого радіаційного тиреоідиту) у жодного дитини виявлено не було. Це зв'язано, очевидно, з тим, що для їхнього виникнення потрібні значно більше високі (десятки тисяч радий) дозові навантаження на ЩЗ. Разом з тим у цей період спостерігалося дозозалежне збільшення змісту загального тироксину в крові. Так, зміст загального тироксину в крові в дітей з поглиненої ЩЗ дозою радіонуклідів йоду вище 1500 радий в 4 рази перевищувало таке в дітей контрольної групи. У цієї категорії обстежених спостерігалося також підвищення вмісту трийодтироніну й зниження - тиреотропіну в крові. Відсутність клініки тиреотоксикозу при підвищеному змісті тиреоідних гормонів дозволило висловити припущення про циркуляцію в крові неактивних, пов'язаних з білками, форм гормонів. Зниження ж рівня тиреотропіну в крові в цієї категорії обстежуваних носило компенсаторний характер.
Через 6-12 мес після аварії зміст тиреоїдних гормонів у крові поступово знижувалося, до 18 міс досягло контрольних величин і перебуває на цьому рівні дотепер.
Одним з можливих наслідків радіаційного впливу можуть бути виникнення й розвиток аутоімунного тиреоїдиту. За даними клінічного спостереження, протягом усього періоду, що пройшов після аварії, підвищення захворюваності аутоімунним тиреоїдитом не відзначено. Динамічні спостереження за рівнем антитіл до тиреоглобуліну й мікросомальної фракції ЩЗ у крові в дітей, що проживають на контрольованих у зв'язку з аварією на ЧАЕС територіях, а також евакуйованих з 30-кілометрової зони, не виявило відхилень. Такі можливі наслідки радіаційного впливу, як гіпотиреоз, за після аварійний період себе не виявили.
Починаючи з 1990 р. в Україні відзначений ріст захворюваності раком ЩЗ серед дитячого населення. В 1981 - 1985 р. цей показник становив 0,04 - 0,06 випадків на 100 тис. дітей у рік, в 1990 р. він був дорівнює 0,23, в 1991 р. - 0,20, в 1992 р. - 0,43, в 1993 р. - 0,39. Протягом доаварійних 5 років у Київській, Чернігівській і Житомирській областях не зареєстровано ні єдиного випадку раку ЩЗ у дітей. В 1990 р. по Київській обл. захворюваність склала 0,96; в 1991 - 0,96; в 1992 - 2,45, в 1993 р. - 2,25 випадки на 100 тис. дітей; по Чернігівській обл. відповідно по роках - 1,11; 0,75; 1,14. в 1993 р. - 1.54; по Житомирській обл. - 0,60; 0,31 і 0,63, в 1993 р. - 0,97. Значний ріст раку ЩЗ відзначений в 1992 р. і в дітей Ровенської (1,7 на 100 тис.) і Черкаської (1,3 на 100 тис.) областей. Найбільш істотний ріст спостерігався в дітей молодших (до 10 років) вікових груп. У Києві ці показники склали відповідно 0,36; 0,54; 1,83; 0,95.
Якщо протягом 5 років до Чорнобильської катастрофи в Україні було зареєстровано 25 випадків раку ЩЗ у дітей, то в 1986 - 1993 р. їхнє число склало 156. У підлітків в 1981 - 1985 р. виявлено 34, а в 1986 - 1992 р. - 69 випадків раку ЩЗ. У цілому показники виявлення рака цієї локалізації в населення України зросли з 0,6 на 100 тис. в 1981 р. до 1,8 в 1990 р. і 2,1 в 1991 р., однак темпи росту серед дорослого населення однакові як у до-, так і в після аварійний періоди. Є тенденція до більше інтенсивного зростання захворюваності раком ЩЗ у трьох контрольованих областях - Київської, Чернігівської й Житомирської.
Статистично достовірних зрушень захворюваності доброякісними пухлинами ЩЗ (вузлові зоби, аденоми, кісти) до 1993 р. не відзначено.
Спостережувана в цей час реалізація радіаційних ефектів на ЩЗ і прогнози на майбутні роки диктують необхідність створення чіткої системи тривалого тиреоїдного моніторингу опромінених осіб, особливо, опромінених внутрішньоутробно, у дитячому й підлітковому віці.