Тема 22. Тлумачення норм права.

№1. Тлумачення норм права – це розкриття змісту юридичної норми для себе як : шляхом зясування їхнього змісту та в впевних випадках їх роз’яснення іншим суб’єктам. Синонімом є термін юридична герменевтика – мистецтво інтерпретації текстів. Отже, тлумачення норм права є :

1. Різновидом юридичної діяльності (інтерпретаційна діяльність – субект інтерпретатор).

2. Є необхідною стадією реалізації , зокрема застосування юридичних норм. Реалізація норм без їх застосування є неможливою.

3. обов’язково містить інтелектуальний складник (зясування для себе та в певних випадках вольовий складник, причому зясування без роз’яснення може існувати, а навпаки – ні).

4. Пізнавальний і водночас творчий характер- є юридичним мистецтвом , володіння яким є необхідним і дуже важливим складником професійної майстерності правника.

Необхідність тлумачення юридичної норми обумовлюється особливостями прав, а саме :

1. Його нормативністю.

2. Його формальною визначеністю в повному тексті.

3. Його системністю, що вимагає врахування зв’язків між юридичними нормами та їх взаємообумовленостю.

4. Необхідністю забезпечення органічної єдності духу і букви права.

5. Особливістю умови як відкритої структури , що замінює повну невизначеність при використанні певної юридичної термінології.

Із застосуванням термінології , яка містить доцільні поняття (тяжкі наслідки, моральна шкода).

№ 2. Способи тлумачення норм права:

1. Філологічний (мовний,лінгвістичний ) – розкриття змісту юридичної норми за допомогою загальних філологічних знань (граматики, лексики) шляхом ретельно-граматично- синтаксичного , мовного опрацювання юридичного тексту, аналізу слів, словосполучень, речень, словесних формувань норми. Є первинним , вихідним способом тлумачення,процес інтерпретації завжди має починатися з філологічного аналізу.

2. Спеціально-юридичний –розкриття змісту юридичної норми за допомогою спеціальних юридичних знань, здобутків як загальної теорії права так і галузевих наук.

3. Системний (систематичний) – розкриття змісту норми виходячи із розуміння права, як цілісної системи норм і принципів, за допомогою її зіставлення з іншими нормами, а також із принципами права, визначення зв’язків між ними , їх взаємообумовленості.

4. Історичний – розкриття змісту норми за допомогою даних про історичний фонд, створення та прийняття нормативно-правового акту ( політична ситуація, підстви прийняття, обставини розробки, обговорення тощо). Серед джерел : проекти законів, порівняльні таблиці порівнянь і пропозицій, протоколи засідань робочих груп.

5. Телеологічний (цільовий) – розкриття змісту юридичної норми за допомогою виявлення безпосередньої мети її створення та співвіднесення цієї мети з текстом норми .

6. Логічний - розкриття змісту юридичної норми за допомогою законів , прийомів та способів формальної логіки. До логічних способів відносяться : індукція – виведення загальних принципів із сукупності норм. Дедукція - виведення конкретних норм із загальних правил і принципів. Аналогія - додавання невичерпних приблизних термінів. Доведення до абсурду – висновок від протилежного , тощо.

У широкому сенсі будь-який спосіб тлумачення є логічним, оскільки є неможливим без використання правил логіки.

Деякі науковці виокремлюють функціональний носій розкриття змісту норми, виходячи з мети її реалізації, застосування, використання для цілей вирішення конкретної юридичної справи. Деякі способи непотрібно застосовувати.

Вибір способів тлумачення , доцільність, послідовність ікомбінації їх використання залежать від специфіки юридичних текстів, юридичної справи і головне від досвіду та майстерності правника – інтерпретатора.