3. Типи правового регулювання. Правовий режим.

Тип (порядок) правого регулювання – характеризує найсуттєвіші комбінації основних способів правового регулювання (дозволів (дозволянь) і заборон).

1. Тип. Загальнодозвільний (загальнодозволенний) тип правового регулювання: загальне дозволяння + спеціальна заборона (в спеціально оговорених випадках), ( дозволено все, окрім того, що заборонено) – людям.

2. Тип. Спеціально-дозвільний (в книжці дозвільний) (загально заборонний).

Способи: загальна заборона + спеціальний дозвіл – заборонено все, крім того, що дозволено (ст.. 13 Конституції України ч.2) (кордони держави та організація самоврядування).

Правовий режим – це певний порядок правового регулювання, що забезпечується через специфічне поєднання способів, методів та типів правового регулювання. (Наприклад: режим державної власності відрізняється від приватної власності (більш м’який).

4. Види правового регулювання

І. Критерії класифікації правового регулювання. Залежно від юридичних інструментів, що використовуються при правовому регулюванні:

а). нормативне правове регулювання – здійснюється уповноваженими особами, шляхом прийняття нормативно-правових актів (на нескінченну кількість людей, … та інше).

б). індивідуальне правове регулювання – здійснюється шляхом видання індивідуальних правових актів (1 випадок, 1 акт)

ІІ. Критерій за характером розподілу … з правового регулювання:

а). Централізована – майже всі повноваження з правового регулювання мають вищі та центральні органи державної влади.

б). Децентралізоване – значна частина повноважень з правового регулювання надається місцевим органам державної влади, органам місцевого самоврядування.

ІІІ. Критерії залежно від суб’єктів створення правових приписів:

а). субординаційне правове регулювання – не передбачає узгодження правових приписів з суб’єктами на яких поширюється їх дія (встановлений кримінально-процесуальний кодекс з законом не узгоджується);

б). координаційне – передбачає узгодження і навіть співпрацю у створенні (краще знають на місцях);

в). автономне – суб’єкти створення та виконання правових приписів співпадає в одній особі (положення МВД про МВД).

5. Механізм правового регулювання (МПР)

МПР – це система юридичних засобів, за допомогою яких забезпечується результативний правовий вплив на суспільні відносини (система засобів + процес впровадження цих засобів, що триває часі та просторі). Структура МПР: засоби + стадії).

З точки зору засобів. У вузькому, суто інструментальному сенсі МПР складається з таких засобів, як:

1. Юридичні норми (норми права);

2. Правові відносини;

3. Акти реалізації юридичних прав та обов’язків; (не письмові)

4. Акти застосування права; (письмові)

У широкому сенсі МПР містить також:

- правосвідомість;

- заходи юридичного примусу;

- принципи права;

- заходи юридичної відповідності.

Стадії механізму правового регулювання (МПР):

1. Стадія формування об’єктивного права (стадія правотворчості);

2. Стадія виникнення в осіб суб’єктивних прав та юридичних обов’язків (стадія виникнення (коли стає можливим цим користуватись) правовідносин;

3. Стадія фактичної реалізації особами своїх суб’єктивних прав та юридичних обов’язків (називається стадія реалізації норм права);

4. Факультативна (в певних випадках) стадія застосування (В … стадія вирішення спорів).

6. Ефективність правового регулювання – це співвідношення між метою правового регулювання та його результатами .

Критерієм ефективності правового регулювання є сукупність відповідних правових способів регулювання (дозволів, зобов’язань, заборон), відповідним формам реалізації права (використання, виконання, додержання).

(є способи, методи, типи - система, а тут «ФУХ» і немає результатів.

Ефективність = 0).