- •1. Ринок праці. Типи і види. Характеристика елементів ринку праці
- •2. Особливості товару «робоча сила». Характеристика фаз процесу відтворення робочої сили
- •3. Трудові ресурси
- •4. Форми і види зайнятості
- •5. Безробіття. Види безробіття. Соціально-економічна оцінка рівня безробіття
- •6. Заходи активного та пасивного регулювання зайнятості населення
- •7. Державні і регіональні програми сприяння зайнятості. Взаємодія держави і підприємств в процесі підготовки та перепідготовки кадрів
- •8. Продуктивність. Продуктивність праці
- •9. Сутність трудового методу вимірювання продуктивності праці. Його переваги і недоліки
- •10. Вартісний метод вимірювання продуктивності праці. Його різновиди
- •11. Фактори продуктивності. Класифікація продуктивності і продуктивності праці
- •12. Вартість і ціна робочої сили. Склад вартості робочої сили
- •13. Сутність поняття «доходи населення». Джерела з яких вони формуються
- •14. Прожитковий мінімум. Механізм визначення прожиткового мінімуму
- •15. Показники життєвого рівня населення та фактори його формування
- •16. Характеристика мінімального споживчого бюджету, його сутність і відмінність від бюджету прожиткового мінімуму
- •17. Функції заробітної плати в ринковій економіці
- •18. Мінімальна заробітна плата. Визначення розміру мінімальної заробітної плати
- •19. Основні принципи організації оплати праці. Основні елементи організації праці
- •20. Державне регулювання оплати праці працівників
- •21. Договірне регулювання заробітної плати
- •22. Сутність тарифної системи. Її основні елементи
- •23. Відмінності преміювання робітників і керівників, спеціалістів, службовців
- •24. Посадовий оклад керівників та спеціалістів. Доплати і надбавки
- •25. Категорії персоналу за характером виконуваних функцій
- •26. Суть і головна мета кадрової політики підприємства. Виконання яких функцій передбачає реалізація цієї кінцевої мети?
- •27. Форми і системи заробітної плати на підприємстві, в організації. Їх класифікація
- •28. Умови ефективного застосування форм заробітної плати
- •29. Розрахунок заробітку за окремими системами заробітної плати. Сутність контрактної системи оплати праці
- •30. Індивідуальні і колективні системи оплати. Методи розподілу колективного заробітку
- •31. Функції преміювання. Види преміювання
- •32. Сутність участі працівників у прибутках
- •33. Встановлення раціональних режимів праці та відпочинку
- •34. Сутність нормування праці. Об’єкт нормування праці
- •35. Класифікація затрат часу
- •36. Методи оцінки складності праці
- •37. Сутність нормування праці та шляхи його вдосконалення
- •38. Норми затрат праці. Методи встановлення норм
- •39. Методи дослідження трудових процесів
- •40. Види норм затрат робочого часу за ступенем обґрунтованості
- •41. Вихідні дані для визначення величини і рівня норм часу
- •42. Поняття «організація праці» та її основні завдання
- •43. Складові процесу організації праці на підприємстві
- •44. Поділ праці в системі елементів організації праці, основні види поділу праці
- •45. Робоче місце. Параметри класифікації робочих місць
- •46. Фактори виробничого середовища, що впливають на працездатність людини
- •47. Методи планування продуктивності праці
- •48. Мета проведення аналізу трудових показників
- •49. Розрахунок підвищення продуктивності праці на основі показників зниження трудомісткості продукції та поліпшення використання робочого часу
- •50. Методи, які використовуються для встановлення норм
- •51. Методи розрахунку чисельності робітників
- •52. Методи планування фонду заробітної плати
- •53. Основний зміст соціального партнерства та принципи взаємовідносин підприємства з його працівниками
- •54. Роль трудових колективів, профспілок та держави в розвитку трудових відносин
- •55. Основні елементи системи управління персоналом підприємства
- •56. Трудовий договір (контракт): суть, зміст, роль, умови, юридичне значення
- •57. Основні соціальні гарантії держави перед громадянами та завдання соціальної політики держави
- •58. Соціальна політика Уряду України та проблеми в соціальній політиці
- •59. Фонди соціальної підтримки населення, джерела їх формування та напрямки використання
- •60. Моніторинг стану соціально-трудових відносин на виробничому рівні
- •61. Моніторинг стану соціально-трудових відносин на національному рівні
- •62. Міжнародна організація праці та їх роль на ринку праці
24. Посадовий оклад керівників та спеціалістів. Доплати і надбавки
Керівники, спеціалісти і службовці (надалі КСС) входять до складу промислово-виробничого персоналу підприємства, організації. Оплата праці КСС, як і оплата робітників, будується з врахуванням кількості та якості роботи, трудового внеску кожного працівника. Разом з тим, на відміну від робітників, організація праці КСС має свої специфічні особливості, які впливають на порядок оплати цієї категорії працівників.
Основним призначенням керівників, спеціалістів та службовців є організація виробництва, спрямована на досягнення максимальних результатів з найменшими затратами суспільної праці. Вони здійснюють управлінську діяльність, виконуючи організаційно-розподільчі, адміністративно-господарські, організаційно-інженерні та організаційно-економічні функції.
Таким чином, характер праці КСС передбачає застосування, як правило, погодинної форми оплати праці. Їхня оплата проводиться відповідно до досягнутих рівнів кількісних і якісних показників, що характеризують діяльність виробничих одиниць (дільниця, відділ, підприємство), якими вони керують або обслуговують.
Основою оплати праці керівників, спеціалістів і службовців є штатно-посадова система. Вона є сукупністю нормативних і внутрішніх матеріалів, за допомогою яких встановлюється рівень заробітної плати даної категорії працівників на підприємстві.
Оплата праці керівників, спеціалістів і службовців здійснюється за допомогою посадових окладів. Посадові оклади – це постійна, гарантована частина їх заробітної плати, яка не залежить від результатів роботи підприємства і того підрозділу, де вони безпосередньо зайняті.
Ця частина має становити приблизно 75-80% від загальної суми заробітку.
Схеми посадових окладів –– це повний перелік найменувань посад, необхідних для нормального функціонування підприємства, з кожної із яких визначено розміри посадових окладів. У схемах передбачено два розміри посадових окладів –– мінімальний і максимальний. Така “вилка” посадових окладів дозволяє диференціювати рівень оплати працівників, які виконують однакову роботу з різними результатами, сприяє підвищенню їх кваліфікації, відповідальному ставленню до своїх обов’язків.
Оклади керівників першого підрозділу диференційовані за групами підприємств. Саме з допомогою цих груп з оплати враховується різниця в обсягах робіт, які виконуються керівниками різного рангу, їхнє місце у процесі виробництва, ступінь відповідальності за доручену справу, різноманітність питань для розв’язання, розмір дільниці, що очолює керівник. Аналогічно будуються схеми посадових окладів і для керівників другого підрозділу –– начальників цехів, їх заступників, механіків та енергетиків цехів у групах цехів, а начальників виробничих дільниць, старших майстрів і майстрів –– у групі дільниць. Спеціалістам і службовцям (третій і четвертий підрозділи) оклади встановлюються незалежно від групи підприємства, цеху або дільниці і регулюються лише залежно від складності продукції, що її випускає підприємство.
При диференціації окладів спеціалістів необхідно зважати на те, що праця більшості спеціалістів відрізняється високою складністю, розмаїттям змісту, підвищеною відповідальністю за кінцевий результат.При встановленні посадових окладів спеціалістів головними критеріями диференціації оплати праці є складність і відповідальність виконуваних робіт, що дає змогу рангувати їх посади.
За функціональним призначенням доплати й надбавки є самостійними елементами заробітної плати, які призначаються для компенсації або винагороди за суттєві відхилення від нормальних умов праці, котрі не враховано в тарифних ставках і посадових окладах. Вони відрізняються від тарифної заробітної плати (посадового окладу) необов'язковістю і непостійністю, а також рухливістю залежно від співвідношення фактичних і нормативних умов праці.
Закон України «Про оплату праці» передбачає, що умови запровадження і розміри надбавок, доплат, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій чинного законодавства і згідно з генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Доплати до заробітної плати класифікуються передусім за ознакою сфери трудової діяльності.
За цією ознакою розрізняють доплати, які: 1) не мають обмежень щодо сфер трудової діяльності;
2) застосовуються тільки в певних (окремих) сферах прикладання праці.
Найчастіше використовуються надбавки до заробітної плати за:
а) високу професійну майстерність робітників; б) високі досягнення службовців у праці;
в) вислугу років (трудовий стаж); г) виконання особливо важливої роботи (на певний термін);
д) знання й використання в роботі іноземних мов.