53. Основний зміст соціального партнерства та принципи взаємовідносин підприємства з його працівниками

Сьогодні соціальне партнерство  (СП) – це такий тип і система відносин між працедавцями і найманими працівниками, при яких в рамках соціального миру забезпечується узгодження їх найважливіших соціально-трудових інтересів. Соціальне партнерство є одним із найважливіших аспектів організації соціального ринкового господарства й одним із суттєвих аспектів відносин між людьми в процесі виробництва і громадського життя.Воно передбачає партнерство між двома соціальними групами людей – роботодавцями та найманими працівниками і спрямоване на узгодження їхніх соціально-трудових інтересів.

Зміст соціального партнерства передбачає:

• визначення критеріїв соціальної справедливості і встановлення гарантій захисту ефективності праці суб'єктами соціального партнерства;

• спільний розгляд сторонами соціально-трудової політики на основі підвищення ефективності праці;

• переговорно-договірний характер взаємовідносин між сторонами при вирішенні розбіжностей.

Предметом соціального партнерства виступають колективні відносини між соціальними партнерами. До сфери соціального партнерства входять:

• досягнення консенсусу з питань забезпечення зайнятості,

• створення додаткових робочих місць,

• організації оплачуваних громадських робіт,

• захисту населення від безробіття;

• застосування найманої праці з дотриманням техніки безпеки, вимог з охорони здоров'я працівників у процесі праці, прав працівників на своєчасне отримання заробітної плати та забезпечення їі відтворюючої і стимулюючої функції;

• забезпечення нормального режиму праці і відпочинку;

• забезпечення права працівників на участь в управлінні підприємством, в розподілі прибутку, у визначенні соціальних cтaндapтів і встановленні їх мінімальних меж, у встановленні порядку проведення колективних переговорів і вирішенні трудових конфліктів.

Головною метою соціального партнерства на рівні суспільства є досягнення загальнонаціональних матеріальних і духовних благ, забезпечення сталого еволюційного розвитку суспільства.Основними принципами соціального партнерства є: законність; рівноправність сторін; демократичні засади; добровільність і реальність зобов’язань; обов’язковість виконання домовленостей; відповідальність за виконання зобов’язань; контроль за виконанням домовленостей.Основними сторонами соціального партнерства в сучасному суспільстві виступають: держава, наймані працівники в особі профспілок, роботодавці або власники.

Формами соціального партнерства є: консультації, переговори, обмін інформацією, пошук компромісних рішень та контроль за іх виконанням.

Основу цивілізованих відносин між партнерами повинні складати принципи, що їх виробила МОП  (Міжнародна організація праці). Ось основні з них:

1. Загальний і міцний мир може бути встановлений тільки на засадах соціальної справедливості.

2. Ненадання в будь-якій країні працівникам людських умов праці є перешкодою для країн, які бажають покращити умови трудящих.

3. Свобода слова і свобода об’єднання є необхідними умовами постійного прогресу.

4. Злиденність будь-де є загрозою загальному добробуту .

5. Всі люди, незалежно від раси, віросповідання та статі, мають право на матеріальний добробут і духовний розвиток в умовах свободи і гідності, стійкості в економіці і рівних можливостей.

6. Повна зайнятість і підвищення життєвого рівня.

7. Праця не є товароим

Принципи діяльності соціальних  партнерів формуються і утверджуються з врахуванням вітчизняного досвіду та принципів проголошених МОП . Організація соціального партнерства починається з колективних переговорів, укладання колективних договорів  та домовленостей, при взаємних консультаціях та контролі , при вирішенні колективних спорів .

Існують специфічні принципи організації роботи партнерів:

• трибічність на основі трипартизму (держава, профспілки і об'єднання роботодавців); рівність сторін на переговорах; довіра у відносинах; недопущення конфронтації; відкритість переговорів; уміння слухати і чути партнера; культура полеміки і дискусій; завершення переговорів домовленістю.

У світі склалися основні моделі соціального партнерства – трипартизм і біпартизм.