- •1. Ринок праці. Типи і види. Характеристика елементів ринку праці
- •2. Особливості товару «робоча сила». Характеристика фаз процесу відтворення робочої сили
- •3. Трудові ресурси
- •4. Форми і види зайнятості
- •5. Безробіття. Види безробіття. Соціально-економічна оцінка рівня безробіття
- •6. Заходи активного та пасивного регулювання зайнятості населення
- •7. Державні і регіональні програми сприяння зайнятості. Взаємодія держави і підприємств в процесі підготовки та перепідготовки кадрів
- •8. Продуктивність. Продуктивність праці
- •9. Сутність трудового методу вимірювання продуктивності праці. Його переваги і недоліки
- •10. Вартісний метод вимірювання продуктивності праці. Його різновиди
- •11. Фактори продуктивності. Класифікація продуктивності і продуктивності праці
- •12. Вартість і ціна робочої сили. Склад вартості робочої сили
- •13. Сутність поняття «доходи населення». Джерела з яких вони формуються
- •14. Прожитковий мінімум. Механізм визначення прожиткового мінімуму
- •15. Показники життєвого рівня населення та фактори його формування
- •16. Характеристика мінімального споживчого бюджету, його сутність і відмінність від бюджету прожиткового мінімуму
- •17. Функції заробітної плати в ринковій економіці
- •18. Мінімальна заробітна плата. Визначення розміру мінімальної заробітної плати
- •19. Основні принципи організації оплати праці. Основні елементи організації праці
- •20. Державне регулювання оплати праці працівників
- •21. Договірне регулювання заробітної плати
- •22. Сутність тарифної системи. Її основні елементи
- •23. Відмінності преміювання робітників і керівників, спеціалістів, службовців
- •24. Посадовий оклад керівників та спеціалістів. Доплати і надбавки
- •25. Категорії персоналу за характером виконуваних функцій
- •26. Суть і головна мета кадрової політики підприємства. Виконання яких функцій передбачає реалізація цієї кінцевої мети?
- •27. Форми і системи заробітної плати на підприємстві, в організації. Їх класифікація
- •28. Умови ефективного застосування форм заробітної плати
- •29. Розрахунок заробітку за окремими системами заробітної плати. Сутність контрактної системи оплати праці
- •30. Індивідуальні і колективні системи оплати. Методи розподілу колективного заробітку
- •31. Функції преміювання. Види преміювання
- •32. Сутність участі працівників у прибутках
- •33. Встановлення раціональних режимів праці та відпочинку
- •34. Сутність нормування праці. Об’єкт нормування праці
- •35. Класифікація затрат часу
- •36. Методи оцінки складності праці
- •37. Сутність нормування праці та шляхи його вдосконалення
- •38. Норми затрат праці. Методи встановлення норм
- •39. Методи дослідження трудових процесів
- •40. Види норм затрат робочого часу за ступенем обґрунтованості
- •41. Вихідні дані для визначення величини і рівня норм часу
- •42. Поняття «організація праці» та її основні завдання
- •43. Складові процесу організації праці на підприємстві
- •44. Поділ праці в системі елементів організації праці, основні види поділу праці
- •45. Робоче місце. Параметри класифікації робочих місць
- •46. Фактори виробничого середовища, що впливають на працездатність людини
- •47. Методи планування продуктивності праці
- •48. Мета проведення аналізу трудових показників
- •49. Розрахунок підвищення продуктивності праці на основі показників зниження трудомісткості продукції та поліпшення використання робочого часу
- •50. Методи, які використовуються для встановлення норм
- •51. Методи розрахунку чисельності робітників
- •52. Методи планування фонду заробітної плати
- •53. Основний зміст соціального партнерства та принципи взаємовідносин підприємства з його працівниками
- •54. Роль трудових колективів, профспілок та держави в розвитку трудових відносин
- •55. Основні елементи системи управління персоналом підприємства
- •56. Трудовий договір (контракт): суть, зміст, роль, умови, юридичне значення
- •57. Основні соціальні гарантії держави перед громадянами та завдання соціальної політики держави
- •58. Соціальна політика Уряду України та проблеми в соціальній політиці
- •59. Фонди соціальної підтримки населення, джерела їх формування та напрямки використання
- •60. Моніторинг стану соціально-трудових відносин на виробничому рівні
- •61. Моніторинг стану соціально-трудових відносин на національному рівні
- •62. Міжнародна організація праці та їх роль на ринку праці
53. Основний зміст соціального партнерства та принципи взаємовідносин підприємства з його працівниками
Сьогодні соціальне партнерство (СП) – це такий тип і система відносин між працедавцями і найманими працівниками, при яких в рамках соціального миру забезпечується узгодження їх найважливіших соціально-трудових інтересів. Соціальне партнерство є одним із найважливіших аспектів організації соціального ринкового господарства й одним із суттєвих аспектів відносин між людьми в процесі виробництва і громадського життя.Воно передбачає партнерство між двома соціальними групами людей – роботодавцями та найманими працівниками і спрямоване на узгодження їхніх соціально-трудових інтересів.
Зміст соціального партнерства передбачає:
-
визначення критеріїв соціальної справедливості і встановлення гарантій захисту ефективності праці суб'єктами соціального партнерства;
-
спільний розгляд сторонами соціально-трудової політики на основі підвищення ефективності праці;
-
переговорно-договірний характер взаємовідносин між сторонами при вирішенні розбіжностей.
Предметом соціального партнерства виступають колективні відносини між соціальними партнерами. До сфери соціального партнерства входять:
-
досягнення консенсусу з питань забезпечення зайнятості,
-
створення додаткових робочих місць,
-
організації оплачуваних громадських робіт,
-
захисту населення від безробіття;
-
застосування найманої праці з дотриманням техніки безпеки, вимог з охорони здоров'я працівників у процесі праці, прав працівників на своєчасне отримання заробітної плати та забезпечення їі відтворюючої і стимулюючої функції;
-
забезпечення нормального режиму праці і відпочинку;
-
забезпечення права працівників на участь в управлінні підприємством, в розподілі прибутку, у визначенні соціальних cтaндapтів і встановленні їх мінімальних меж, у встановленні порядку проведення колективних переговорів і вирішенні трудових конфліктів.
Головною метою соціального партнерства на рівні суспільства є досягнення загальнонаціональних матеріальних і духовних благ, забезпечення сталого еволюційного розвитку суспільства.Основними принципами соціального партнерства є: законність; рівноправність сторін; демократичні засади; добровільність і реальність зобов’язань; обов’язковість виконання домовленостей; відповідальність за виконання зобов’язань; контроль за виконанням домовленостей.Основними сторонами соціального партнерства в сучасному суспільстві виступають: держава, наймані працівники в особі профспілок, роботодавці або власники.
Формами соціального партнерства є: консультації, переговори, обмін інформацією, пошук компромісних рішень та контроль за іх виконанням.
Основу цивілізованих відносин між партнерами повинні складати принципи, що їх виробила МОП (Міжнародна організація праці). Ось основні з них:
1. Загальний і міцний мир може бути встановлений тільки на засадах соціальної справедливості.
2. Ненадання в будь-якій країні працівникам людських умов праці є перешкодою для країн, які бажають покращити умови трудящих.
3. Свобода слова і свобода об’єднання є необхідними умовами постійного прогресу.
4. Злиденність будь-де є загрозою загальному добробуту .
5. Всі люди, незалежно від раси, віросповідання та статі, мають право на матеріальний добробут і духовний розвиток в умовах свободи і гідності, стійкості в економіці і рівних можливостей.
6. Повна зайнятість і підвищення життєвого рівня.
7. Праця не є товароим
Принципи діяльності соціальних партнерів формуються і утверджуються з врахуванням вітчизняного досвіду та принципів проголошених МОП . Організація соціального партнерства починається з колективних переговорів, укладання колективних договорів та домовленостей, при взаємних консультаціях та контролі , при вирішенні колективних спорів .
Існують специфічні принципи організації роботи партнерів:
-
трибічність на основі трипартизму (держава, профспілки і об'єднання роботодавців); рівність сторін на переговорах; довіра у відносинах; недопущення конфронтації; відкритість переговорів; уміння слухати і чути партнера; культура полеміки і дискусій; завершення переговорів домовленістю.
У світі склалися основні моделі соціального партнерства – трипартизм і біпартизм.