- •1. Ринок праці. Типи і види. Характеристика елементів ринку праці
- •2. Особливості товару «робоча сила». Характеристика фаз процесу відтворення робочої сили
- •3. Трудові ресурси
- •4. Форми і види зайнятості
- •5. Безробіття. Види безробіття. Соціально-економічна оцінка рівня безробіття
- •6. Заходи активного та пасивного регулювання зайнятості населення
- •7. Державні і регіональні програми сприяння зайнятості. Взаємодія держави і підприємств в процесі підготовки та перепідготовки кадрів
- •8. Продуктивність. Продуктивність праці
- •9. Сутність трудового методу вимірювання продуктивності праці. Його переваги і недоліки
- •10. Вартісний метод вимірювання продуктивності праці. Його різновиди
- •11. Фактори продуктивності. Класифікація продуктивності і продуктивності праці
- •12. Вартість і ціна робочої сили. Склад вартості робочої сили
- •13. Сутність поняття «доходи населення». Джерела з яких вони формуються
- •14. Прожитковий мінімум. Механізм визначення прожиткового мінімуму
- •15. Показники життєвого рівня населення та фактори його формування
- •16. Характеристика мінімального споживчого бюджету, його сутність і відмінність від бюджету прожиткового мінімуму
- •17. Функції заробітної плати в ринковій економіці
- •18. Мінімальна заробітна плата. Визначення розміру мінімальної заробітної плати
- •19. Основні принципи організації оплати праці. Основні елементи організації праці
- •20. Державне регулювання оплати праці працівників
- •21. Договірне регулювання заробітної плати
- •22. Сутність тарифної системи. Її основні елементи
- •23. Відмінності преміювання робітників і керівників, спеціалістів, службовців
- •24. Посадовий оклад керівників та спеціалістів. Доплати і надбавки
- •25. Категорії персоналу за характером виконуваних функцій
- •26. Суть і головна мета кадрової політики підприємства. Виконання яких функцій передбачає реалізація цієї кінцевої мети?
- •27. Форми і системи заробітної плати на підприємстві, в організації. Їх класифікація
- •28. Умови ефективного застосування форм заробітної плати
- •29. Розрахунок заробітку за окремими системами заробітної плати. Сутність контрактної системи оплати праці
- •30. Індивідуальні і колективні системи оплати. Методи розподілу колективного заробітку
- •31. Функції преміювання. Види преміювання
- •32. Сутність участі працівників у прибутках
- •33. Встановлення раціональних режимів праці та відпочинку
- •34. Сутність нормування праці. Об’єкт нормування праці
- •35. Класифікація затрат часу
- •36. Методи оцінки складності праці
- •37. Сутність нормування праці та шляхи його вдосконалення
- •38. Норми затрат праці. Методи встановлення норм
- •39. Методи дослідження трудових процесів
- •40. Види норм затрат робочого часу за ступенем обґрунтованості
- •41. Вихідні дані для визначення величини і рівня норм часу
- •42. Поняття «організація праці» та її основні завдання
- •43. Складові процесу організації праці на підприємстві
- •44. Поділ праці в системі елементів організації праці, основні види поділу праці
- •45. Робоче місце. Параметри класифікації робочих місць
- •46. Фактори виробничого середовища, що впливають на працездатність людини
- •47. Методи планування продуктивності праці
- •48. Мета проведення аналізу трудових показників
- •49. Розрахунок підвищення продуктивності праці на основі показників зниження трудомісткості продукції та поліпшення використання робочого часу
- •50. Методи, які використовуються для встановлення норм
- •51. Методи розрахунку чисельності робітників
- •52. Методи планування фонду заробітної плати
- •53. Основний зміст соціального партнерства та принципи взаємовідносин підприємства з його працівниками
- •54. Роль трудових колективів, профспілок та держави в розвитку трудових відносин
- •55. Основні елементи системи управління персоналом підприємства
- •56. Трудовий договір (контракт): суть, зміст, роль, умови, юридичне значення
- •57. Основні соціальні гарантії держави перед громадянами та завдання соціальної політики держави
- •58. Соціальна політика Уряду України та проблеми в соціальній політиці
- •59. Фонди соціальної підтримки населення, джерела їх формування та напрямки використання
- •60. Моніторинг стану соціально-трудових відносин на виробничому рівні
- •61. Моніторинг стану соціально-трудових відносин на національному рівні
- •62. Міжнародна організація праці та їх роль на ринку праці
51. Методи розрахунку чисельності робітників
Для визначення потрібної чисельності робітників, їх професійного і кваліфікаційного складу вихідними даними є виробнича програма, норми виробітку і часу, заплановане підвищення продуктивності праці, структура робіт.
Найбільш поширенними є 2-а підходи до розрахунку:збільшений; диференціований.
Диференціований підхід найчастіше використовується для розрахунку чисельності тієї чи іншої категорії норми часу та виробітку.
При укрупнених розрахунках загальна потреба підприємства в кадрах (Ч) визначається відношенням обсягу виробництва (Ов) до запланованого виробітку на одного працюючого (В):
Ч = Ов / В.
Точніші розрахунки чисельності необхідно робити окремо за певними категоріями персоналу робітників-відрядників на основі показників трудомісткості продукції, фонду робочого часу і рівня виконання норм; робітників-почасовиків — з урахуванням закріплених зон і трудомісткості обслуговування, норм чисельності персоналу, трудомісткості, нормованих завдань, фонду робочого часу; учнів — з урахуванням потреби в підготовці нових робітників і планових строків навчання.
Залежно від специфіки виробництва використовують різні методики визначення чисельності основних робітників.
Розраховуючи чисельність основних робітників за трудомісткістю робіт, насамперед потрібно визначити кількість робочого часу, необхідного для виконання виробничої програми. Для цього визначають кількість нормо-годин, необхідну на програму, яка дорівнює кількості продукції, помноженої на чинну норму часу на один виріб. Ураховуючи, що установлені норми часу (виробітку), як правило, перевиконуються, необхідно скоригувати потребу в нормо-годинах, розраховану на підставі чинних норм часу, на коефіцієнт перевиконання цих норм.
Для визначення чисельності основних робітників необхідно також визначити реальний фонд робочого часу. Для цього розробляють баланс робочого часу одного робітника, в якому обчислюють три види робочого часу: календарний — кількість днів протягом планового року; номінальний — календарна кількість днів у плановому році з відрахуванням вихідних і святкових днів; плановий реальний, або ефективний, фонд робочого часу, який одержуємо після відрахування з номінального фонду цілоденних втрат робочого часу, пов'язаних із планованими черговими відпустками, неявками з причини хвороби, відпустками у зв'язку з вагітністю та пологами, виконанням службових і державних обов'язків.
Для визначення чисельності основних робітників за трудомісткістю розрахунок виконується за формулою:
Чпл=Тнор/(Фпл*Квн)
де Чпл — планова чисельність основних робітників, осіб;
Тнор — плановий обсяг робіт, нормо-год.;
Квн — плановий відсоток виконання норм часу.
Фпл — реальний фонд робочого часу одного середньооблікового робітника, год.
На деяких дільницях чисельність окремих груп основних робітників, зайнятих на одних і тих самих роботах, можна визначити за нормами виробітку:
Чпл=Р*Фпл*Квн
де Р — плановий обсяг робіт у натуральних одиницях виміру;
Нв — планова норма виробітку в тих самих одиницях за 1 годину.
На апаратурних і агрегатних роботах чисельність основних робітників, зайнятих контролем і спостереженням за агрегатами, визначається за нормами обслуговування.
Метою планування чисельності допоміжних робітників є установлення найраціональніших співвідношень між основними і допоміжними робітниками, розроблення заходів щодо зниження чисельності допоміжних робітників.
На роботах, які піддаються нормуванню, а також на роботах, обсяг яких можна установити залежно від кількості обслуговуючих машин, механізмів і агрегатів чисельність допоміжних робітників розраховується тими самими методами, що й чисельність основних робітників за трудомісткістю робіт, нормами виробітку, нормами обслуговування.
Чисельність допоміжних робітників, для яких не можна установити обсяг робіт, норму обслуговування, розраховується за робочими місцями. Для розрахунку чисельності спеціалістів найчастіше використовують нормативний метод, який грунтується на застосуванні нормативів навантаження, обслуговування, керованості і чисельності спеціалістів.