2. Опис змінних моделі.

На етапі розробки концептуальної моделі визначають вимоги до вхідних даних. Якщо система, що моделюється реально існує, то параметри вхідних даних можна знайти за допомогою різних методів вимірів. Частину вхідних даних можна отримати з технічної й конструкторської документації системи, офіційних звітів, статистичних збірників, довідників. При моделюванні виробничих систем важливими джерелами вхідних даних є фінансова, технічна, технологічна документації, а також анкетування.

Вхідні і внутрішні змінні обираються у відповідності зі ступенем деталізації моделі.

Якщо будується стохастична імітаційна модель, то при виборі способу завдання стохастичних змінних потрібно враховувати деякі особливості. По-перше, використання неопрацьованих емпіричних даних дає можливість імітувати тільки процеси й події, які вже відбулися. Щоб оцінити поводження системи в майбутньому, потрібно бути впевненим, що даний розподіл буде незмінним у часі. По-друге, застосування випадкових розподілів ймовірностей визначає закономірності процесів що моделюються, а методи їхнього моделювання ефективніші, ніж використання табличних значень.

Надалі, в ході моделювання, доцільно провести випробування моделі на чутливість результатів моделювання до зміни видів розподілу і їхніх параметрів.

Найбільш складним є збір статистичних даних про зовнішній вплив на систему. Це пов’язано з великою трудомісткістю й вимагає значних витрат часу, особливо коли деякі події трапляються рідко.

2. Формалізоване зображення концептуальної моделі.

Формалізація – це відображення системи або процесу в точних поняттях. Формалізація припускає опис моделі з використанням математичних методів дослідження. В результаті формалізації повинен бути розроблений логіко-математичний опис системи що моделюється з урахуванням динаміки її функціонування. При формалізації частину моделі, яку можна описати математично, представляють у вигляді аналітичних залежностей (формул), а інша частина може являти собою детальний словесний опис або алгоритм функціонування.

Зобразити структуру концептуальної моделі можна за допомогою діаграми (графа) станів системи. На мал. 3.2 показана така діаграма, що відбиває стани верстата.

Мал. 3.2

Причини зміни станів можуть задаватися аналітично як функція часу. Так, наробіток верстата на відмову можна задати у вигляді відповідної функції розподілу часу безвідмовної роботи.

Побудова концептуальної моделі – це самий відповідальний етап моделювання. Неправильна концепція, покладена в основу моделі, неправильні допущення про взаємозв’язки змінних і параметрів приводять до того, що виконання подальших етапів побудови імітаційної моделі виявляється безглуздим і часто приводить до невиправданих витрат.

Побудована концептуальна модель представляється експертам на обговорення. Вони повинні визнати її відповідність цілям моделювання з погляду рішення поставленої проблеми.

2. Вибір засобів реалізації імітаційної моделі

На цьому етапі виконуються роботи, пов’язані з підготовкою й реалізацією імітаційної моделі на комп’ютері. Розробляється логічна схема моделі, що перетвориться потім у програму.

Програмна реалізація імітаційної моделі може бути створена за допомогою:

• алгоритмічних мов загального призначення;

• спеціалізованих мов моделювання;

• пакетів прикладних програм для моделювання;

• засобів автоматизації програмування імітаційних моделей.

Мову, за допомогою якої буде виконана програмна реалізація імітаційної моделі, варто обирати залежно від складності імітаційної моделі й типу наявного комп’ютера. Зараз існує багато мов моделювання, які орієнтовані як на суперкомп’ютери, так і на персональні комп’ютери.