§ 1. Сфера застосування. (1) Цей закон поширюється на публічно-правову адміністративну діяльність органів влади:

1. Федерації, безпосередніх федеральних публічно-правових корпорацій, установ і фундацій;

2. Земель, громад і спілок громад, та інших публічно-правових юридичних осіб, що підлягають нагляду земель, які за дорученням Федерації забезпечують виконання федерального права, якщо федеральні нормативні акти не передбачають правил такого самого чи протилежного змісту.

(2) Цей закон поширюється також на публічно-правову адміністративну діяльність органів влади, зазначених у пункті 2 абзацу 1, якщо землі як власне завдання забезпечують виконання федерального права, яке стосується предметів виключного чи конкуруючого федерального законодавства, за умови, що федеральні нормативні акти не передбачають правил такого самого чи протилежного змісту. Стосовно федеральних законів, що будуть опубліковані після набуття цим законом чиності, він діятиме лише у випадках, коли за згодою Бундесрату це буде закріплено в самих законах.

(3) Цей закон не застосовується щодо виконання землями федеративного права, якщо публічно-правова адміністративна діяльність органів влади урегульована земельним законом про адміністративну процедуру.

(4) В розумінні цього закону органом влади є кожний орган, який виконує завдання публічної адміністрації.

§ 2. Винятки зі сфери застосування. (1) Цей закон не поширюється на діяльність церков, релігійних об'єднань і світоглядних товариств, а також їхніх спілок та установ.

(2) Цей закон надалі не застосовується щодо:

1. процедури у федеральних чи земельних фінансових органах влади, яку врегульовано Законом про податки;

2. кримінального переслідування; переслідування і покарання за адміністративні правопорушення; правової закордонної допомоги у цивільних і кримінальних справах, і, за винятком абзацу 4 § 80, — заходів у рамках службового права суддів;

3. процедури в Німецькому Патентному відомстві й утворених при ньому арбітражних відділах;

4. процедури за соціальним кодексом;

¹⁸⁶ Переклад Німецького Фонду міжнародного правового співробітництва. 192

>>>193>>>

5. права відшкодування збитків, спричинених війною та її наслідками в післявоєнний період;

6. права відшкодування. (3) До діяльності:

1. управлінь судів і органів управління юстиції, разом з публічно-правовими установами, які підлягають їх нагляду, цей закон застосовується лише у разі, коли ця діяльність підлягає перевірці адміністративними судами;

2. органів влади під час перевірки працездатності, професійної придатності осіб і тому подібних питань застосовуються тільки § 4—13, 20—27, 29-38, 40-52, 79, 80 і 96;

3. представництв Федерації за кордоном цей закон не застосовується.

§ 3. Територіальна компетенція. (1) Територіальна компетенція належить:

1. у справах, що стосуються нерухомого майна або права чи правового відношення, пов'язаного з певним місцем, — органові влади, у районі якого розташоване майно або місце;

2. у справах, що стосуються підприємства або його виробничих частин, з якими пов'язані заняття якоюсь професією чи інша постійна діяльність, — органу влади, в районі якого діє підприємство чи його виробнича частина або з яким пов'язане заняття якоюсь професією чи іншою постійною діяльністю;

3. в інших справах, які стосуються:

а) фізичної особи, — органу, в районі якого особа має або мала останнє місце проживання;

б) юридичної особи або спілки, — органу, в районі якого юридична особа або спілка має чи мала останнє місцезнаходження;

4. у справах, де компетенція не виникає на основі пунктів 1—3, — органові, в районі якого виникають підстави для офіційних дій.

(2) У випадку, якщо, згідно з абзацом 1, компетенція належить кільком органам, рішення приймається тим із них, який першим зайнявся справою, за винятком випадку, коли спільний спеціально уповноважений наглядовий орган передасть справу іншому територіально компетентному органові. Цей спеціальний наглядовий орган, у випадках, коли справа стосується кількох виробничих частин підприємства, може передати її одному із зазначених в пункті 2 абзацу 1 уповноважених органів як спільному органу, якщо це пропонується в інтересах учасників для прийняття узгодженого рішення. Цей орган також і надалі вирішує питання про територіальну підвідомчість у випадках, коли кілька органів вважають себе компетентними чи навпаки — некомпетентними, або в інших випадках, коли підвідомчість є сумнівною. Якщо такого спільного наглядового органу немає, питання вирішують спеціально уповноважені наглядові органи разом.

(3) Коли в ході адміністративної процедури змінюються обставини, які обумовлюють підвідомчість, то орган, який був до цього уповноважений

13 — 4-164

193

>>>194>>>

вести процедуру, може її продовжити, якщо з огляду на інтереси учасників це служить простому і доцільному проведенню процедури і якщо орган, що тепер отримав повноваження, на це згоден.

(4) У разі небезпеки зволікання у житті невідкладних заходів територіально компетентним є кожний орган, в районі якого виникає підстава для офіційних дій. Органи, що є територіально уповноваженими, згідно з пунктом 3 абзацу 1, мають бути негайно повідомлені.