§ 37. Визначеність і форма адміністративного акта. (1) За змістом адміністративний акт має бути достатньо визначеним.

(2) Адміністративний акт може бути прийнятий у письмовій, усній або іншій формі. Усний адміністративний акт повинен бути письмово підтверджений, якщо існує правомірний інтерес і цього негайно вимагає особа, прав якої акт стосується.

(3) Письмовий адміністративний акт повинен містити достатньо інформації для того, щоб можна було визначити орган влади, який видав цей акт, а також підпис чи відтворення імені керівника органу влади, його представника або уповноваженого.

(4) В письмовому адміністративному акті, який був виготовлений за допомогою технічних пристроїв, на відміну від вимог абзацу 3, можуть бути відсутні підпис та відтворення імені. Для позначення змісту можуть бути використані ключові знаки, якщо той, кому призначається цей адміністративний акт, або той, чиї інтереси були зачеплені цим актом, грунтуючись на доданих поясненнях, може однозначно розпізнати зміст адміністративного акта.

§ 38. Гарантія. (1) Запевнення компетентного органу влади пізніше прийняти або утриматися від прийняття певного адміністративного акта (гарантія), для його дійсності повинно мати письмову форму. Якщо для прийняття гарантованого адміністративного акта, згідно з право-

207

>>>208>>>

вими приписами, необхідне заслуховування учасників або участь іншого органу влади чи комітету, то така гарантія може бути надана лише після заслуховування учасників або після участі іншого органу влади чи комітету.

(2) Стосовно недійсності гарантії, не порушуючи першого речення абзацу 1, відповідно застосовується § 44, щодо виправлення помилок в ході заслуховування учасників та участі інших органів або комітетів — пункти 3—5 абзацу 1 § 45, а також абзац 2, стосовно відкликання рішення — § 48; щодо скасування, не порушуючи положень абзацу 3, — § 49.

(3) Якщо після надання гарантії обставини справи або правове становище зміняться таким чином, що орган влади, якби знав про пізніші зміни, не дав би гарантії або згідно із законом не міг би її дати, то він не повинен виконувати надану гарантію.

§ 39. Обґрунтування адміністративного акта. (1) Письмовий або письмово підтверджений адміністративний акт має бути письмово обгрунтований. В обгрунтуванні має бути вказані основні фактичні й правові підстави, що спонукали орган влади прийняти таке рішення. Обґрунтування рішення за власним розсудом повинно також розкрити ті позиції, з яких виходив орган влади, приймаючи своє рішення.

(2) Обґрунтування не потрібне у випадках,

1. коли орган влади задовольняє чиєсь клопотання або заяву і якщо адміністративний акт не втручається в права іншої особи;

2. коли тому, для кого призначено цей адміністративний акт, або тому, чиї права зачеплені цим актом, уже відома точка зору органу влади щодо фактичних обставин справи та правового становища чи може стати йому відомою без подальшого письмового обґрунтування;

3. коли орган влади приймає велику кількість адміністративних актів однакового виду або приймає акти за допомогою автоматичних пристроїв і обґрунтування за обставинами одиничного випадку не потрібне;

4. якщо це передбачено відповідною правовою нормою;

5. якщо загальне розпорядження проголошується публічно.

§ 40. Рішення за власним розсудом. Якщо орган влади має право діяти за власним розсудом, він повинен використовувати своє право розсуду відповідно з цілями повноваження та дотримуватись законодавчих меж права розсуду.

§ 41. Проголошення адміністративного акта. (1) Адміністративний акт проголошується особі, якій він призначений або права якої ним зачіпаються. Якщо було призначено уповноваженого, то проголошення має бути здійснено відносно нього.

(2) Письмовий адміністративний акт, який надіслано в межах країни поштою, через три дні після відправлення вважається проголошеним, за винятком випадків, коли він не дійшов або дійшов пізніше; за наявності

208

>>>209>>>

сумнівів орган влади повинен довести отримання адміністративного акта і час його отримання.

(3) Адміністративний акт можна проголосити публічно, якщо це дозволено правовою нормою. Загальне розпорядження може бути публічно проголошене також і в тому випадку, якщо проголошення учасникам неможливе.

(4) Публічне проголошення письмового адміністративного акта відбувається через повідомлення його розпорядчої частини способом, прийнятим в даній місцевості. У такому повідомленні має бути зазначено, де можна ознайомитися з актом та його обґрунтуванням. Через два тижні після публічного проголошення адміністративний акт вважається проголошеним. У загальному розпорядженні може бути визначено інший термін, але не раніше дня, наступного після дня проголошення.

(5) Положення щодо проголошення адміністративного акта через доставления залишаються в силі.

§ 42. Очевидна помилка в адміністративному акті. Орган влади завжди може виправити в адміністративному акті граматичні помилки, помилки в розрахунках та схожі очевидні помилки. За наявності правомірного інтересу учасників виправлення має бути здійснене і на їх вимогу. Орган влади має право вимагати надання документа, який повинен бути виправлений.

Розділ 2. Дія адміністративного акта

§ 43. Чинність адміністративного акта. (1) Чинність адміністративного акта відносно особи, якій він призначений або інтереси якої зачіпає, починається з моменту, коли він проголошений цій особі. Адміністративний акт є чинним саме з тим змістом, з яким він проголошується.

(2) Адміністративний акт залишається чинним доти, поки він не буде відкликаний, скасований або відмінений іншим способом або його дія припиниться у зв'язку з закінченням строку чи з інших причин.

(3) Нікчемний адміністративний акт не має чинності.

§ 44. Нікчемність адміністративного акта. (1) Адміністративний акт є нікчемним, якщо він має особливо значні помилки і якщо це очевидно при розумному оцінюванні всіх обставин, що мають бути взяті до уваги.

(2) Незважаючи на положення абзацу 1, адміністративний акт є нікчемним, якщо:

1. він був виданий у письмовій формі, але немає відомостей про орган, який його видав;

2. згідно з правовою нормою, він може бути виданий лише через виготовлення документа, але ця форма не була дотримана;

3. він був виданий органом, який вийшов при цьому за межі своєї компетенції, визначеної в пункті 1 абзацу 1 § 3, не маючи на це уповноваження;

14 — 4-164 209

>>>210>>>

4. його через фактичні причини ніхто не може виконати;

5. він вимагає здійснення протизаконного вчинку, склад якого передбачено кримінальним чи адміністративним правом;

6. він суперечить добрим звичаям.

(3) Адміністративний акт не може бути визнаний нікчемним вже тільки через те, шо:

1. не були дотримані положення щодо територіальної компетенції, за винятком випадків, передбачених пунктом 3 абзацу 2;

2. у провадженні брала участь особа, яка, згідно з пунктами 1—6 першого речення абзацу 1 § 20, усувається від участі;

3. комітет, який, згідно з правовою нормою, був залучений до участі, не прийняв передбаченої для прийняття адміністративного акта ухвали або був нездатний її прийняти;

4. орган, участь якого передбачена відповідною правовою нормою, не брав участі в процедурі.

(4) Якщо нікчемність стосується лише частини адміністративного акта, то він є повністю нікчемним, якщо нікчемна частина є такою значною, що без неї орган влади не прийняв би цього адміністративного акта.

(5) Орган може у будь-який час з власної ініціативи визнати адміністративний акт нікчемним; якщо особа має правомірний інтерес, то нікчемність може бути встановлена за її заявою.