129. Правова охорона вод

Відповідно до ст. 95 Водного кодексу України від 6 червня 1995 року, охорона вод охоплює систему заходів щодо запобігання й усунення їх забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдавати шкоди здоров'ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об'єктів водного промислу, погір­шення умов існування диких тварин, зниження родючості земель та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідро­логічного і гідрогеологічного режиму вод.

Розділ 20'ВКУ встановлює загальні вимоги щодо охорони вод, зокрема:

— визначаються умови розміщення підприємств, що можуть не­гативно впливати на води;

— ст. 54 ВКУ забороняє лісосплав на водних об'єктах;

— ст. 99 ВКУ забороняє скидати у води відходи та сміття;

— встановлюються вимоги щодо охорони вод від забруднення з плавучих засобів;

— ст. 105 ВКУ визначає заходи щодо запобігання забрудненню під­земних вод тощо.

Розділ 18 ВКУ для охорони вод передбачає встановлення правового режиму охоронних зон таких видів:

Водоохоронні зони - встановлюються навколо водойм для за­безпечення сприятливого режиму водних об'єктів, запобігання їх за­брудненню, вичерпанню, знищенню навколоводних рослин і тварин, зменшення коливань стоку. Частиною водоохоронної зони з особливим режимом є прибережні захисні смуги. Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року №486.

Смуги відведення - встановлюються для потреб експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження каналів на меліоративних системах, гідро­технічних та гідрометричних систем, а також водойм і гребель на річках.

Берегові смуги водних шляхів - встановлюються на судноплав­них водних шляхах за межами міських поселень для проведення робіт, пов'язаних із судноплавством. Порядок установлення берегових смуг водних шляхів та користування ними затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 347.

Зони санітарної охорони - встановлюються для охорони водних об'єк­тів у районах забору води для централізованого водопостачання, лікувальних і оздоровчих потреб. Зони санітарної охорони водних об'єктів поділяється натри пояси: суворого режиму, обмежень і спостережень. Правовий режим зон санітарної охорони водних об'єктів визначається Законом України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10 січня 2002 року.

Тема 26: правова охорона атмосферного повітря та повітряного простору

130. Поняття атмосферного повітря та повітряного простору

На відміну від інших природних ресурсів, щодо яких правовий режим простору і рухомих природних ресурсів визначається єдиним норматив­ним актом (Земельний кодекс України від 25 жовтня 200.1 року визначає правовий режим земель як нерухомих природних ресурсів і ґрунтів - ру­хомих природних ресурсів, подібним чином Кодекс України про надра від 27 липня 1994 року визначає правовий режим підземного простору як нерухомого природного ресурсу і корисних копалин - рухомих при­родних ресурсів; Водний кодекс України від 6 червня 1995 року визначає правовий режим водного простору як нерухомого природного ресурсу і вод - рухомих природних ресурсів тощо), правовий режим атмосфер­ного простору (нерухомого природного ресурсу) і атмосферного повітря (рухомого природного ресурсу) регулюються різними нормативними актами. Правовий режим повітряного простору визначається Повітряним кодексом України від 4 травня 1993 року, а правовий режим атмосфер­ного повітря - Законом України «Про охорону атмосферного повітря» у редакції від 21 червня 2001 року. Таке роздільне правове регулювання правового режиму природного ресурсу традиційно склалося і є єдиним винятком у вітчизняному екологічному праві.

Ст. 1 Повітряного кодексу України визначає повітряний простір як частину повітряної сфери, розташовану над суходолом і водною територією України, у тому числі над її територіальними водами (12-мильною зоною). Згідно зі ст. 9 ПКУ повітряний простір України має свою структуру, яка охоплює:

— повітряні траси і місцеві повітряні лінії України;

— повітряні коридори для перетину державного кордону України;

— маршрути польотів;

— райони виконання авіаційних робіт;

— заборонені зони, зони обмеження польотів і небезпечні зони.

Повітряна траса - диспетчерський район або його частина, що

являє собою коридор у повітряному просторі, обмежений за висотою і шириною, призначений для безпечного виконання польотів повітряни­ми суднами і забезпечений літовищами, засобами навігації, контролю та управління повітряним рухом. Заборонені зони і зони обмеження включаються до збірників аеронавігаційної інформації та наносяться на аеронавігаційні мапи.

Ст. 1 Закону «Про охорону атмосферного повітря» визначає поняття атмосферного повітря. Атмосферне повітря - це життєво важливий компонент довкілля, який являє собою природну суміш газів, що пе­ребуває за межами приміщень і споруд. Ця суміш складається пере­важно з азоту (понад 78 %) і кисню (близько 21 %), а також аргону, вуглекислого газу, водню, гелію, неону, озону, куряви, водяної пари та деяких інших речовин (у сукупності близько 1 %). Загальна маса атмосферного повітря становить 53-1015 т. За показниками зменшення густини атмосфери з віддаленням від землі метеорологи розрізняють кілька шарів атмосфери. Найгустішою є тропосфера (близько 80 % загальної маси атмосфери), яка простягається до 10-18 км над зем­лею. Наступним шаром є стратосфера - від тропосфери до 51 км над землею. На висоті 20-25 км розміщується шар озону, який захищає усе живе від згубного впливу ультрафіолетового випромінювання. Далі до 86 км над Землею йде мезосфера, потім - термосфера або іоносфера: до 800 км над Землею, потім - екзосфера, в якій розміщу­ється переважно гелій, після чого атмосфера поступово переходить у міжпланетний простір.

Слід наголосити на тому, що екологічне право не регулює охорону повітря всередині житлових чи виробничих приміщень - його охорона здійснюється санітарним правом згідно з відповідними санітарними нор­мами. Екологічне право регулює охорону атмосферного повітря, тобто природного ресурсу, не вилученого з екосистеми, який згідно зі ст. 39 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року є природним ресурсом загальнодержавного значення.