106. Паювання земель сільськогосподарського призначення

Паювання земель - це їх поділ на ідеальні земельні частки (паї) між громадянами з видачею останнім документів, які посвідчують їх право на відведення реальної земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю).

Поділ земель на паї законодавство передбачає для сільськогосподар­ських кооперативів. Правова природа кооперативу передбачає наявність пайового фонду, який формується за рахунок пайових внесків членів. Ко­жен член кооперативу має право власності на пай, що надає йому право на отримання частини доходу від діяльності кооперативу, а також право на отримання частини майна і земель кооперативу відповідно до розміру його паю (ст. 25 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» від 7 липня 1997 року). Тобто пай не є індивідуально визначеним майном, це лише право на отримання певного майна у майбутньому.

У ході земельної реформи в нашій країні паювання земель було по­ширено також на громадян, що не були членами сільськогосподарських кооперативів. Так, ст. 5 Земельного кодексу України у редакції від 13 березня 1992 року передбачала право кожного члена КСП, сільськогоспо­дарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства на одержання земельної частки (паю) у разі виходу з нього. Укази Пре­зидента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10 листопа­да 1994 року і «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року передбачали оформлення кожному члену зазначених підприємств сертифікатів про право на земельну частку (пай). Форма сертифіката на право на земельну частку пай і зразок книги реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1995 року № 801. Ст. 25 чинного Земель­ного кодексу поширила право на отримання земельної частки (паю) також на працівників державних і комунальних сільськогосподарських підпри­ємств, а згідно зі ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 5 червня 2003 року таке право мають також громадяни і пенсіонери з їх числа, що були членами сільськогосподарських підприємств і пере­селилися з радіоактивно забруднених територій.

Сертифікати про право на земельну частку (пай) підтверджують право на отримання власником сертифікату земельної ділянки у визначеному розмірі. Вони не підміняють державного акту про право власності на зе­мельну ділянку і не посвідчують права власності на конкретну земельну ділянку. Власник сертифікату не є власником землі. Для того, щоб стати власником землі, власник сертифікату про право на земельну частку (пай) повинен реалізувати своє право на пай шляхом виділення в натурі земельної ділянки відповідно до розміру своєї земельної частки (паю) з оформлення державного акту про право власності на земельну ділянку. Порядок виділення в натурі земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) регулюється Законом «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».