107. Правове регулювання охорони ґрунтів

Охорона ґрунтів регулюється Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року, Законами України «Про охорону земель», «Про дер­жавний контроль за використанням та охороною земель» - обидва від 19 червня 2003 року та іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 1 Закону «Про охорону земель» охорона земель-це система заходів, спрямованих на раціональне використання земель, за­побігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів. Оскільки родючість ґрунтів може змінюватися під впливом різноманітних чинників, законодавство охороняє ґрунти від ерозії, виснаження, засмі­чення та інших негативних явищ, що зменшують їх родючість і ставлять під загрозу вирощування екологічно чистої продукції.

Ст. 22 Закону «Про охорону земель» передбачає систему заходів щодо охорони ґрунтів:

— здійснення моніторингу ґрунтів;

— розробка загальнодержавних та регіональних програм використання та охорони земель;

— локальне регулювання режиму використання земель у докумен­тації із землеустрою;

— створення екологічної мережі;

— здійснення екологічного районування (зонування) земель;

— господарське стимулювання заходів щодо охорони ґрунтів;

— екологічна стандартизація і нормування.

Для підвищення родючості ґрунтів здійснюється їх меліорація (по­ліпшення) відповідно до Закону України «Про меліорацію земель» від 14 січня 2000 року. Крім того, законодавство передбачає здійснення таких заходів, як рекультивація і консервація земель. Рекультивація, відповідно до ст. 166 Земельного кодексу, - це комплекс організаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямованих на відновлення ґрунтового покри­ву, поліпшення стану та продуктивності порушених земель. Рекультивація здійснюється шляхом зняття родючого шару ґрунту перед проведенням гірничодобувних, будівельних чи інших робіт, що порушують ґрунтовий покрив, і землювання, тобто перенесення їх на порушені чи малопро­дуктивні земельні ділянки відповідно до спеціальних землевпорядних проектів рекультивації.

Згідно зі ст. 172 Земельного кодексу деградовані і малопродуктивні землі, господарське використання яких є екологічно небезпечним та не­ефективним підлягають консервації, тобто припинення їх господарського використання на певний термін та залуження або залісення. Порядок консервації земель затверджений наказом Держкомзему України від 17 жовтня 2002 року № 175.

Ст. 53 Закону України «Про охорону земель» забороняє вивезення за межі території України ґрунтової маси, за винятком зразків для наукових досліджень.

Тема 24: правова охорона надр

108. Поняття надр

Відповідно до ст. 1 Кодексу України про надра від 27 липня 1994 року надра - частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Не існує чітких меж, з якої глибини починаються надра. Надра від землі відмежовуються за юридичними ознаками, тобто за способом ви­користання, визначеним ст. 14 КУН:

а) вони використовуються для геологічного вивчення;

б) для видобутку корисних копалин;

в) здійснення підземної діяльності (будівництво підземних об'єктів).

Отже, на один і той самий природний об'єкт може поширюватися правовий режим землі, якщо на ньому розміщується, наприклад, про­мисловий склад, а може - правовий режим надр, якщо з його поверхні видобувають корисні копалини. Якщо поверхня землі використовується для розміщення різних об'єктів або вирощування рослин (незалежно від глибини коріння) - ми маємо справу з земельним законодавством, коли ж йдеться про підземну діяльність, видобування корисних копалин чи геологічне вивчення підземного простору, ми маємо справу з законодавством про надра.

Охорона і використання надр в Україні, окрім КУН, регулюється також Законами України:

— «Про державне регулювання видобутку, виробництва і викорис­тання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» від 18 листопада 1997 року;

— «Про видобування і переробку уранових руд» від 19 листопада 1997 року;

— «Про угоди про розподіл продукції» від 14 вересня 1999 року;

— Гірничим законом України від 6 жовтня 1999 року;

— «Про державну геологічну службу України» від 4 листопада 1999 року;

— «Про нафту і газ» від 12 липня 2001 року;

— «Про подальший розвиток гірничо-металургійного комплексу»

від 17 січня 2002 року;

— «Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат» від 5 лютого 2004 року.

Органами управління щодо охорони та використання надр є Державна геологічна служба Мінприроди, Державна комісія запасів корисних ко­палин Мінприроди, Державний комітет з промислової безпеки охорони праці та гірничого нагляду.