109. Поняття та види корисних копалин

Корисні копалини відповідно до ст. 5 КУН - це природні мінеральні утворення органічного і неорганічного походження у надрах, на поверхні землі, у джерелах вод і газів, на дні водоймищ, а також техногенні мі­неральні утворення в місцях видалення відходів виробництва та втрат продуктів переробки мінеральної сировини, придатні для промислово­го використання. За значенням вони поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення, згідно з Переліком корисних копалин загальнодержавного значення у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2005 року № 747 (нафта, газ, вугілля, золото, срібло тощо) і Переліком корисних копалин місцевого значення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827 (вапняк, гіпс, крейда, галька, гравій, пісок, глина тощо).

Поділ корисних копалин на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення визначає рівень управління ними: загальнодержавний чи місцевий, а також має значення для фактичних критеріїв розмежування загального і спеціального використання надр.

110. Поняття та склад державного фонду надр

Відповідно до ст. 5 Кодексу України про надра від 27 липня 1994 року державний фонд надр охоплює всі надра у межах території України, а також її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони. Він поділяється на дві категорії:

а) ділянки надр, що використовуються;

б) ділянки надр, що не залучені до використання.

Державний фонд надр формується Державною геологічною службою Мінприроди і Державним комітетом з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду.

111. Державний фонд родовищ корисних копалин

Відповідно до ст. 5 Кодексу України про надра від 27 липня 1994 року, складовою частиною державного фонду надр є державний фонд родо­вищ корисних копалин. Він являє собою всі родовища корисних копалин (у тому числі техногенні) з запасами, оціненими як промислові.

Родовища корисних копалин — це нагромадження мінеральних речовин у надрах, на поверхні землі, у джерелах вод та газів, на дні водо­ймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання.

Техногенні родовища корисних копалин — це місця, де накопичи­лися відходи видобутку, збагачення та переробки мінеральної сировини, запаси яких оцінені і мають промислове значення. Такі родовища можуть виникнути також унаслідок втрат при зберіганні, транспортуванні та ви­користанні продуктів переробки мінеральної сировини.

Державний фонд родовищ корисних копалин формує Державна гео­логічна служба Мінприроди.

112. Фактичні критерії розмежування загального і спеціального використання надр

Фактичні ознаки розмежування загального і спеціального викорис­тання надр наводяться у статті 23 Кодексу України про надра від 27 липня 1994 року, яка надає власникам земельних ділянок і землекористувачам право без отримання спеціальних дозволів та гірничих відводів видобу­вати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до 2 метрів і прісні підземні води - до 20 метрів та використо­вувати надра для господарських та побутових потреб.

Щоправда, закон не роз'яснює, що розуміти під господарськими і побутовими потребами. Напевне, землевласники і землекористувачі мають право використовувати надра для будь-яких потреб на праві за­гального використання надр,крім промислового видобування корисних копалин і будівництва підземних споруд. Для інших видів використання надр, визначених ст. 14 КУН: для геологічного вивчення, видобуван­ня корисних копалин, будівництва та експлуатації підземних споруд, створення геологічних підземних об'єктів тощо потрібно отримати спеціальний дозвіл.