Розділ 1: Релігієзнавство як наука.

План:

1. Визначення релігії;

2. Типологія основних форм релігії:

   1. Стародавні родоплемінні культи,

   2. Національно-етнічні релігії,

   3. Світові релігії;

3. Теорії виникнення релігії.

1. Визначення релігії.

Релігія — це дуже складне явище соціального характеру, воно виникло в суспільстві цілком закономірно й існує разом з ним; воно поєднує в собі елементи раціонального (на­приклад, моральні настанови) та ірраціонального (наприклад, фантастичні образи надприродних істот). Релігія - це те, що робить людське життя осмисленим, вона забезпечує її найважливішим компонентом – "значенням". Це відбувається завдяки тому, що релігія дає людині певну картину світу (космосу, універсуму), в якій несправедливість, страждання, смерть, все те, що робить життя трагічною невдачею, володіє, як виявляється, певним значенням і значенням, насамперед, в перспективі "останньої або кінцевої реальності". Сильним робить людину знання того, навіщо вона живе, а це знання дає їй віровчення. Віровчення – це систематизований виклад змісту віри у догматах, які були раз і назавжди визнані як істина, а тому не підлягають критиці.

Релігія є символічною системою, необхідною для сприйняття цілісності світу. Вона забезпечує контакт індивіда зі світом як з єдиним цілим, в якому життя і дія мають певні кінцеві значення. Релігійні символи і поняття забезпечують стійкість і міцність людського існування, додаючи йому певне значення. Релігія освячує норми і цінності людського життя і гарантує тим самим соціальний порядок і стійкість соціального світу. Вона є необхідним ступенем сприйняття світу, обумовлена функціями головного мозку і має таке саме право на існування, як і раціональне, наукове пізнання. Отже, релігія є однією з форм суспільної свідо­мості, яка відображає дійсність в образах і міфах та утверджує віру в їхню реальність. Релігія, на відміну від таких форм суспільної свідомості, як мораль, політика, право, претендує на універсальне відображення дійсності. Вона виступає і як світогляд, саме — як система поглядів на світ і місце людей у ньому, а на принципи їхньої повсяк­денної поведінки. Релігія як форма суспільної свідомості та світогляд є однією з найдавніших і найпоширеніших сфер духовної культури людства.

Запам'ятайте: релігія (від лат. “religіо” – зв’язок) – це форма суспільної свідомості, картина світу та поведінка, що обумовлені вірою в Бога, богів, духів або будь-яку надприродну силу, яка впливає на життя всього існуючого і може вступати в контакт із людиною, а також певною мірою пов’язана із загробним світом.

Релігія являє собою складний соціальний комплекс, який складається з наступних складових:

1. вірування (або міфи), тобто віру, яка допомагає людині зрозуміти, пояснити і певним чином упорядкувати своє життя; віра сама по собі є індивідуальний феномен, який включає довіру до якогось об'єкта, події, принципу або істоти, як втілення цінності і джерела значення життя; отже, релігія передбачає спільність вірувань, що розділяються віруючими, загальний для них міф, який вписує загальні культурні цінності у визначену історичну дійсність.

2. Релігія включає, далі, ритуальну поведінку: вона різноманітна - молитви, співи, танець, вживання якоїсь їжі або заборона на неї, святкування певних дат та інше. Ритуальні дії орієнтуються на релігійні символи, які визначають їх значення, і тому розглядаються як абсолютно відмінні від зовні схожих дій людини в звичайному житті (в християнському таїнстві причастя людина "вкушає тіло і кров Христову" не для того, щоб вгамувати голод і спрагу). Ритуали можуть проводитися окремою людиною, але часто ритуали вимагають колективної участі віруючих. Звичайно ритуали є такими, що регулярно повторюються, вони здійснюються в спеціальних місцях-святилищах, храмах і т. ін. Ритуали і релігійні символи зазвичай вписуються в матеріальну і художню культуру традиційних товариств – музику, живопис, танці, писемність. Ритуальна поведінка, яка передбачає посильну персональну участь віруючого, усвідомлюється як участь в акті, що означає зіткнення з чимось більшим, ніж повсякденна реальність, зі священним, і викликає по відношенню до нього жагу шанування, благоговіння, поклоніння.

1. Центральна роль в релігії належить символам. Символ - це річ, яка представляє або нагадує щось ще, знак чогось іншого, неосяжного і далекого. За допомогою символів можна здійснювати певні дії не "по правді", а символічно, наприклад, в жертвоприношеннях обійтися не справжніми, а символічними дарами богам. Символи - це об'єкти (Хрест, «Зірка Давида»); це поведінка, вчинки (колінопреклоніння перед олтарем, хрещення новонародженого), доторкання до Мезузи - шматка пергаменту з віршами з Второзаконія, прикріпленого до одвірка при вході в будинок людини, що дотримує розпорядження іудаїзму, або повернення обличчям в сторону Кааби, як умова дієвості молитви мусульманина, так само, як п'ятикратна щоденна молитва); це міфи або перекази (біблійна історія створення світу, євангельська розповідь про Христа, який миє ноги учням). Релігійні символи забезпечують функціонування релігії, як системи комунікацій і як системи вираження і пояснення досвіду розв'язання "кінцевих проблем".

Отже, в релігії віровчення тісно переплітається з ритуальною поведінкою та системою символів, віра завжди має свою форму вираження у культі. Знайте: культ – це система певних встановлених індивідуальних та колективних обрядів, за допомогою яких людина спілкується з Богом, або надприродною силою.

Релігія, і як віра, і як культ – це невід’ємна частина соціального буття людей. Вона існує в суспільстві не як чужорідне йому тіло, але як один з виявів життя соціального організму. В історії людства не було жодного суспільства, яке б зовсім не мало релігійних уявлень. Але характер і міра зв'язку релігії з суспільством на різних етапах його розвитку неоднакові. Виділяють три різні форми релігійних вірувань: родоплемінні, національно-етничні та світові. Отже, дамо кінцеве визначення терміну «релігія»: Релігія (від лат. “religіо” – зв’язок) – це форма суспільної свідомості, картина світу та поведінка, що обумовлені вірою в Бога, богів, духів або будь-яку надприродну силу, яка впливає на життя всього існуючого і може вступати в контакт із людиною, а також певною мірою пов’язана із загробним світом.