Розділ 3: Історія релігії та сучасність.

План:

3.1 Феномен релігії. Релігія у наш час;

3.2 Світова релігійна статистика. Перспективи розвитку релігій

у сучасному світі;

3.3 Українська релігійна статистика. Особливості релігійного законодавства на Україні.

1. Феномен релігії. Релігія у наш час.

Релігія пов’язана з дуже давньою сферою життя суспільства, релігія - результат людської соціальної діяльності, яка об'єднує в собі культурну, соціальну і особисту системи в смислове ціле. Релігія існує в суспільстві не як чужорідне йому тіло, але як один з виявів життя соціального організму. Релігія - частина суспільного життя, від якого не може бути ізольована, так міцно вона вплетена в тканину соціального життя. Релігія - це те, що робить людське життя осмисленим, вона забезпечує її найважливішим компонентом "значенням". Це відбувається завдяки тому, що релігія дає картину світу (космосу, універсуму), в якій несправедливість, страждання, смерть, все те, що робить життя трагічною невдачею, як виявляється, володіє значенням і значенням в тій перспективі "останньої або кінцевої реальності", яку пропонує релігія в своїй картині світу. Сильним робить людину знання того, навіщо вона живе. Особливість релігійного погляду на світ, яка дає можливість справитися із загрозою особистої смерті, в тому, що кожне явище розглядається, як таке, що має значення внаслідок його зв'язку із загальною картиною світу в його граничному, кінцевому значенні. Релігійне світорозуміння, на відміну від наукового, виражається в ціннісних поняттях. Релігія допомагає людям усвідомити себе як моральну спільність, скріплену загальними цінностями і загальними цілями. Релігія сприяє стабільності суспільства, встановлюючи норми, які корисні для даної соціальної структури і тим самим створює передумови для того, щоб людина виконувала моральні зобов'язання. Оскільки все ж ці заборони порушуються людьми, більшість релігій мають в своєму розпорядженні способи відновлення і підтримки прагнення до дотримання зобов'язань, очисні і спокутні обряди, які можуть дозволяти, знімати почуття провини і посилювати його. Релігія є символічною системою для сприйняття цілісності світу. Вона забезпечує контакт індивіда зі світом як з єдиним цілим, в якому життя і дія мають певні кінцеві значення. Релігійні символи і поняття забезпечують стійкість і міцність людського існування, додаючи йому певне значення. Релігія освячує норми і цінності людського життя і гарантує тим самим соціальний порядок і стійкість соціального світу. Більш того, релігія, як вважають деякі спеціалісти, не тільки виникла разом із самою людиною, але і ніколи не зникне тому, що здатність до віри є в кожної людини від самого народження. В тваринному світі немає релігії, бо тваринам не властива свідомість, а віра – є однією з фундаментальних властивостей свідомості, яка притаманна тільки людям. Ось чому історична наука не знає жодного абсолютно безрелігійного суспільства, а також не знайдеться і жодної людини, яка б взагалі ні в що ніколи не вірила б. Недарма ми з упевненістю стверджуємо, що атеїзм – це по суті така ж віра, як і релігійна, тільки з протилежним значенням, бо наука неспроможна а ні довести існування Бога, а ні спростувати. До речі, саме цим можна пояснити небувалий розквіт релігій у сучасному світі, бо, незважаючи на достатньо високий рівень наукового знання, релігія зараз не тільки не зникає, але і стає дедалі більш популярною і значущою. На сучасному етапі історії нашої країни особливе місце серед соціальних, історичних, психологічних факторів національно-духовного відродження зайняв фактор релігійний. В Україні, по суті, розпочався новий етап розвитку релігійних конфесій. Він породив безліч проблем, пов'язаних з нормалізацією релігійного життя, пошуками шляхів урегулювання міжцерковних відносин, зокрема подолання гострих і болючих міжконфесійних конфліктів на основі конституційних положень принципу свободи совісті й відповідного законодавства про правове регулювання діяльності релігійних організацій. Вірне орієнтування навколо релігійно-церковних питань як доктринального, так і практичного характеру — необхідна умова гуманітарної освіченості фахівця будь-якого профілю, він повинен мати уявлення про духовну спадщину людства, загальнолюдські цінності, зосереджені у вченнях різних релігій і, насамперед – «світових». Це завдання буде для нас ще більш важливим, якщо ми візьмемо до уваги той факт, що в сучасному світі релігійних людей або «віруючих» у чотири рази більше від атеїстів або «невіруючих».