- •Авторитаризм: понятие, черты.
- •Базовые типы политической культуры (Алмонд, Верба)
- •Взаимоотношения государства и гражданского общества при разных политических режимах.
- •Избирательная система современной Украины.
- •Избирательные технологии: содержание и современные формы.
- •Виды политической стабильности
- •Виды и направления политики.
- •Понятие тоталитарного режима. Его основные черты.
- •Генезис и эволюция понятие «геополитика»: научное направление и элемент политической практики.
- •Глобальные проблемы современности и их влияние на мировую политику.
- •Главные функции политических систем.
- •Главные характеристики традиционных политических систем.
- •Громадянське суспільство. Сутність і структурні компоненти.
- •Демократические политические режимы: общая характеристика.
- •Источники и виды легитимности власти.
- •Средства борьбы с терроризмом.
- •Содержание системного подхода к изучению политики.
- •Внешнеполитические приоритеты Украины.
- •Информационное общество: общая характеристика.
- •Критерии общего избирательного права. Голосование. Цензы.
- •Легальность и легитимность политической власти: сущность и соотношение понятий.
- •Методы решения политических конфликтов и виды политических решений.
- •Модернизация: понятие и теории.
- •Нации как субъекты политики.
- •Объединения граждан. Виды. Методы влияния на власть
- •Признаки политической напряженности и политического кризиса.
- •Основные элементы политической культуры.
- •Основные концепции происхождения государства.
- •29. Основные методологические подходы к изучению политики.
- •Основные подходы к обозначению сущности госудаврства и его признаки.
- •31. Основные субъекты политики.
- •32. Основные теоретические модели политических систем (Истон, Алмонд, Дойч)
- •33. Основные теории возникновения тоталитаризма.
- •34. Основные формы правления.
- •35. Основные функции политики.
- •36. Личность как субъект политики
- •38. Политическая элита и политическое лидерство в Украине: состояние и особенности развития.
- •39. Политическая этика: понятие и содержание.
- •40. Политическая идеология: понятие и типология.
- •41. Политическое поведение личности. Факторы, которые на неё влияют.
- •42. Политическая психология: понятие, содержание, основные проблемы.
- •43. Политический процесс: содержание, понятие, субъекты.
- •44. Политические режим: понятие и смысл термина.
- •45. Понятие «объединение граждан», «общественная организация» и «партия».
- •46. Понятие господствующей элиты, её структура.
- •47. Понятие политического конфликта. Причины возникновения конфликтов.
- •48. Понятие стратегии и тактики.
- •49. Понятие и признаки партии.
- •50. Понятие и типы политического участия.
- •51. Предмет политологии.
- •52. Принципы правового государства.
- •53. Причины и условия возникновения современного терроризма.
- •54. Проблемы политической элиты в науке: Конфуций, Аристотель, Платон, Макиавелли.
- •55. Ресурсы политической власти: виды и типология.
- •56. Реформа, революция, переворот, трансформация: сущность и соотношение.
- •57. Уровни политической культуры: общий (культура общества), групповой, индивидуальный.
- •58. Урони потребности общества за Маслоу.
- •59. Роль сми в политике. Их основные функции.
- •60. Роль идеологии при тоталитарном режиме.
- •61. Система международных политических отношений.
- •62. Социальное партнёрство: содержание и значение.
- •63. Способы рекрутирования в элиту: антрепренерская система и система гильдий.
- •64. Стили лидерства. Понятие и типология.
- •65. Структура политических партий.
- •66. Структура политической власти.
- •67. Структура и организация политического процесса.
- •68. Структурные компоненты политической системы.
- •69. Субъекты политической власти: социальные, институциональные, функциональные.
- •70. Субъекты и объекты политики.
- •71. Общественно-политические движения: понятие, типология, особенности.
- •Сущность демократии: ценности, институты, процедуры.
- •Сущность политики: основные теоретические подходы.
- •Сущность системного подхода к исследованию политической сферы.
- •Сущность социального государства.
- •Сущность и соотношение понятий геополитика и внешняя политика.
- •77. Сущность и формы авторитаризма.
- •Сущность, структура и уровни политического сознания.
- •Современный радикализм. Проявления, истоки, перспективы развития.
43. Политический процесс: содержание, понятие, субъекты.
Під політичним процесом розуміють сукупну діяльність суб'єктів політики — державно-владних структур, партій, соціально-класових груп, еліт і окремих осіб, завдяки якій забезпечується функціонування і розвиток політичної системи.
Політичний процес охоплює різноманітні види політичної діяльності в рамках політичної системи, а також у взаємодії з іншими суспільними системами. Він включає такі види діяльності: політичну участь і політичне функціонування.
Політична участь передбачає масові акції з метою формування певних позицій, вимог, настроїв, а також формування державних і муніципальних органів влади. Це, зокрема, участь у виборах, референдумах, демонстраціях, маніфестаціях, мітингах, зборах тощо.
Політичне функціонування — професійна політична діяльність, спрямована на розробку правових норм, управління різноманітними політичними Інститутами. Сюди належать парламентська, державно-управлінська, муніципально-управлінська діяльності, партійний менеджмент і виборчий маркетинг. Політичне функціонування забезпечує створення і вдосконалення політичних інститутів та регулювання і вдосконалення суспільних відносин.
До першого виду діяльності відносяться розробка та прийняття конституції, утворення органів влади через вибори або насильницьке захоплення, законотворча діяльність щодо визначення статусу центральних і місцевих органів влади, створення політичних організацій (партій, лобістських груп, рухів) та вироблення норм їх діяльності (програм, статутів, декларацій тощо).
Другий вид діяльності — регулювання і вдосконалення суспільних відносин, що стосується окремих сфер суспільного життя: економічної політики (бюджетної, кредитної, податкової, регулювання грошового обігу), соціальної політики (встановлення мінімальної заробітної плати, соціальне страхування, допомога малозабезпеченим), культурної політики (визначення пріоритетів держави в галузі освіти, науки, засобів інформації), міжнародної політики, політики щодо забезпечення законності і порядку.
Ці два види політичного функціонування взаємопов'язані, оскільки через удосконалення системи політичних інститутів на основі чіткого визначення їхньої правової компетенції забезпечується високий рівень ефективності управління суспільством.
Суб'єкти:
Особа як громадянин, що бере участь у політиці через виконання громадських обов'язків або через громадську організацію; член політичної партії; громадсько-політичний діяч; адміністратор; депутат; політичний лідер.
Груповим суб'єктом політики може бути будь-який елемент соціальної структури (етнонаціональної, соціально-класової, професійної, територіальної, конфесійної), який усвідомлює власні групові інтереси і намагається їх виразити на державному рівні, а також групи тиску, громадські організації, політичні партії і владні структури різного рівня (державного, регіонального, місцевого).
Залежно від сили впливу суб'єктів на процес прийняття політичних рішень суб'єкти політики поділяються на первинні (базові), вторинні і безпосередні.
До первинних суб'єктів політики належать соціальні групи, етноси, класи, територіальні, демографічні, професійні і релігійні об'єднання, які, по-перше, виникли природно-історичним шляхом, спонтанно, а не внаслідок цілеспрямованої дії, по-друге, виражають власні інтереси (соціально-економічні, територіальні, професійні й культурні) не прямо, а опосередковано через політичні організації, по-третє, створюють різноманітні політичні організації, надають їм усіляку підтримку; по-четверте, через власні соціальні інтереси визначають зміст і вектори сучасної політики, забезпечують утвердження принципу політичного плюралізму.
Серед цих суб'єктів найвпливовішими у політичному житті є етноси, нації і соціально-класові групи.
Вторинні суб'єкти створюються як специфічні інститути здійснення влади або впливу на неї задля захисту інтересів базових суб'єктів, реалізації їхніх цілей і цінностей. Ці суб'єкти мають специфічні політичні інтереси щодо здобуття і здійснення державної влади. До вторинних суб'єктів політики належать групи тиску і партії. Групи тиску включають всі об'єднання громадян (профспілки, промислові і торговельні асоціації, культурологічні товариства тощо), які безпосередньо не борються за владу, але відстоюють власні інтереси при здійсненні політики. Різновидом груп тиску є лобістські групи.
Партії як вторинні суб'єкти політики безпосередньо борються за владу, тісно взаємодіючи з різними групами тиску й електоратом.
До безпосередніх суб'єктів політики належать владні структури, керівні органи політичних і громадських організацій, політичні лідери, які беруть безпосередню участь у прийнятті й виконанні політичних рішень. На цьому рівні виникає і функціонує політична еліта, під якою розуміють групу людей, що займає провідні позиції у різних структурах політики. Для здобуття і збереження влади престижу політичні еліти використовують партії, групи тиску, соціальні групи і масові спільноти, виражаючи дійсно або уявно їхні інтереси. Проте справжні наміри еліт для більшості залишаються незрозумілими.
Суб'єкти політики мають як відкриті, так і приховані групові інтереси. Останні характерні для таких груп, як кліки, мафії, родинно-земляцькі угруповання.