78. Сущность, структура и уровни политического сознания.

Політична свідомість (від лат. con - разом, спільно та scentia -знання) - це система знань, оцінок, настроїв і почуттів, за допомогою яких відбувається усвідомлення політичної сфери суб'єктами - індивідами, групами, націями тощо. Політична свідомість є складовою суспільної свідомості, яка відображає суб'єктивний збірний образ політичної системи, існуючого режиму, усвідомлення політичних інтересів, прагнень, цінностей. Політична свідомість у широкому розумінні є сукупністю ідей, знань, переживань і прагнень. Вона, з одного боку, є сукупністю нормативних, раціональних елементів, а з другого, - підсвідомих, ірраціональних, афектних елементів. На основі цих елементів формуються політичні орієнтації і відповідна поведінка, відношення осіб і груп до влади та її інституцій, участь у політичних процесах і владних відносинах. Аналітики відзначають складність і багатоаспектність явища "політична свідомість". Разом з тим при визначенні поняття і його специфіки виводять ті чи інші особливості. Одні акцентують на тому, що політична свідомість в основному має справу з рефлексивною "суб'єктивацією" політики. Другі вважають, що ця категорія виражає сукупність чуттєвих і теоретичних, раціональних і підсвідомих уявлень індивіда про політику. Треті - визначають політичну свідомість як комплекс дій, поглядів, думок, суджень, емоційних станів суб'єктів політичного процесу.

Політична свідомість як системне утворення, котре має такі рівні:

1. Емпірично-буденний рівень, котрий базується на безпосередній практиці й участі в політичному процесі різних суб'єктів. Цей рівень відображає почуття, настрої, переживання, волю, ілюзії, уявлення, фіксує переважно зовнішні аспекти подій і явищ.

2. Практично-політичний рівень створює інформаційну базу для більш складної теоретичної моделі свідомості.

3. Концептуальний рівень або політико-ідеологічний, який існує на рівні політичних ідей, концепцій, доктрин, учень.Усвідомлення політики на теоретичному рівні дає змогу ставити й вирішувати стратегічні та тактичні політичні завдання, визначати засоби їх досягнення, напрями і шляхи організаційно політичного забезпечення назрілих проблем, коригувати політику на основі практичного досвіду.

4. Державний рівень, на якому здійснюється вироблення офіційної політики; обґрунтовується і реалізується захист існуючих політичних режимів і принципів управління.

До основних компонентів політичної свідомості належать політичні цінності й політичні спрямування (установки). Цінності характеризують індивідуальну свідомість, головним чином її соціальну природу.

Цінності політичні - це засвоєні, пристосовані особою соціально-групові уявлення.

Політична установка розуміється як усвідомлена готовність людини вести себе відповідним чином, це своєрідна суб'єктивна налаштованість на відповідні дії по відношенню до певного суб'єкта (режиму, партії, інституції).

78. Современный радикализм. Проявления, истоки, перспективы развития.

Понятие «политический радикализм» придумал философ Жан-Жак Руссо. Он считал, что пока народ повинуется верховной власти, он поступает хорошо, но если восстает и свергает эту власть, то поступает еще лучше.

«Радикализм политический» (от лат. radicalis - коренной) - практическая и идеологическая ориентация политики, цель которой выступает принципиальное изменение общества и политической структуры средствами решительных, кардинальных действий. Радикализм противоположен консерватизму, умеренности, традиционализму.

Основаниями радикализма являются: стремление угнетенных слоев населения изменить свое социальнополитическое положение в обществе и различные интеллектуальные концепции, представители которых критически относятся к существующим политикокультурным отношениям и считают, что данная ситуация может быть изменена при помощи политических и организационных действий. Так, в марксизме подобная ориентация вытекает из объективной необходимости. Люди, особенно вожди, осознают эту необходимость и реализуют ее в своей деятельности. Противоположной позицией можно считать подход Л. Н. Гумилева, который считал, что радикализацию осуществляют пассионарии - люди, практически бессознательно проявляющие активность в том или ином направлении и создающие новую форму общества и политики.

Формы радикализма можно различать по степени активности его представителей, а также в зависимости от глубины планируемых преобразований. Умеренные радикалы стремятся к реформированию общества щадящими средствами с минимумом насилия (либералы, социал-демократы). Экстремисты настаивают на самых решительных способах достижения целей, вплоть до террора. Революционеры пытаются осуществить глубокие преобразования всех общественных институтов на принципиально новой основе (например, общественная собственность на средства производства).

В любом обществе есть политики, настроенные радикально. Они отличаются, в сущности, по соответствию их идеологических и политических позиций реальным условиям, существующим в обществе. Особенно радикализм характерен для социальных образований с обилием противоречий. Чем сложнее противоречия, тем ярче выражена идеология радикализма. Радикализм активизируется в переломные исторические моменты, когда социальные и политические противоречия осознаются и порождают политическую активность.

Радикализм может быть легальным и нелегальным. Крайней формой нелегального радикализма является терроризм. Нелегальный радикализм находится вне закона, он очень опасен, поскольку тесно связан с насилием и авантюризмом. Исторически оправданный радикализм для уменьшения негативных последствий нуждается в сдержках и противовесах, желательно, чтобы он был интеллектуально и культурно обоснован. Россия переживает господство полутаровекового радикализма политиков различных партийных ориентаций, деятельность которых сильно запутала политическую и социальную ситуацию.

Радикализм – это группа или сообщество интеллектуалов требующие проведения решительных социально-политических преобразований. Радикалы работают с причинами, то, что уже привело к ошибкам. Они внимательно следят за процессом реализации социально-политических программ власти и выступают как сила и противовес. При этом радикализм это полный отказ от компромиссов. Быть радикалом это значит устранять проблемы, привнести народу смысл сосуществования. В этом отличие радикализма от оппозиции.

80.