- •Поняття конституційного ладу України.
- •Принципи конституційного ладу України
- •3. Гуманістичні, економічні і політичні основи конституційного ладу України
- •4. Проблема конституційної і правової держави. Сучасні ідеї про правову державу, їх відображення в конституційному законодавстві і реалізація у практиці державного будівництва.
- •5. Конституційна характеристика України як демократичної, правової держави
- •6. Конституційна характеристика України як соціальної держави
- •7. Громадянське суспільство в концепції конституційного ладу
- •8. Поняття і сутність народовладдя. Конституційні основи народовладдя.
- •9. Український народ – носій суверенітету і джерело владу в Україні.
- •10. Суверенітет народу: гносеологічні витоки та сучасне розуміння.
- •11. Теоретичні і конституційно-правові основи демократії.
- •12. Безпосередня демократія : поняття і конституційна природа, форми.
- •13. Поняття і конституційно-правова регламентація референдумів.
- •14. Види референдумів: всеукраїнський і місцевий.
- •15. Порядок призначення організації і проведення референдумів .
- •16. Концепція народного представництва. Поняття і форми представницької демократії.
- •17. Український парламентаризм: історія становлення, сучасний етап розвитку
- •18. Виборче право і виборча система: поняття і принципи
- •19. Правове регулювання і порядок формування представницьких органів держави і місцевого самоврядування
- •20. Вибори Президента України: правова регламентація і загальна характеристика
- •21. Вибори народних депутатів України
- •22. Місцеві вибори
- •23. Відповідальність за порушення виборчого законодавства
- •24. Становлення громадянського суспільства.
- •25. Поняття громадянського суспільства. Структура і принципи самоорганізації громадянського суспільства.
- •26. Взаємодія держави і громадянського суспільства. Особа і громадянське суспільство.
- •27. Соціально-правові передумови становлення в Україні громадянського суспільства.
- •28. Конституційні засади формування та розвитку громадянського суспільства в Україні.
- •29. Основні інститути громадянського суспільства і конституційні засоби забезпечення їх функціонування в Україні.
- •30. Людина, особистість, громадянин у сучасному конституціоналізмі .
- •31. Понятійні засоби які визначають правове становище особи.
- •32. Принципи правового статусу особи.
- •33. Поняття та юридична природа конституційних прав та свобод людини та громадянина.
- •34. Класифікація конституційних прав та свобод людини та громадянина. Законні інтереси. Співвідношення індивідуальних та колективних прав.
- •35. Конституційні обов’язки людини та громадянина.
- •37. Міжнародно-правові стандарти і конституційне законодавство України про правовий статус людини і громадянина.
- •38. Поняття і види громадянських станів особистості.
- •39. Поняття і принципи громадянства України.
- •40. Приналежність до громадянства України.
- •41. Набуття громадянства України.
- •42. Умови прийняття до громадянства України.
- •43. Поновлення громадянства України
- •44. Припинення громадянства України. Вихід із громадянства України. Втрата громадянства України.
- •45. Громадянство дітей по законодавству України.
- •46. Поняття і основи правового статусу іноземців.
- •47. Права, свободи і обов’язки іноземців. Режими проживання іноземних громадян
- •48. Особи без громадянства: поняття і особливості правового положення
- •49. Поняття і особливості правового статусу біженця.
- •50. Умови і порядок придбання і втрати статусу біженця. Проблеми вимушених переселенців
- •51. Особливості правового положення осіб,які отримали статус біженця.
- •52. Особливості правового статусу закордонних українців.
- •53. Конституційно-правовий статус об’єднань громадян.
- •54. Поняття і види об’єднань громадян.
- •55. Поняття і озн багатопартійності. Констит-прав статус політ партій.
- •56. Порядок створення політичних партій.Принципи діяльності політичних партій.
- •57. Припинення діяльності політичних партій.
- •58. Конституційні основи партійної системи України. Конституційні принципи і засоби участі політичних партій в інституціоналізації органів публічної влади.
- •59. Конституційне право на свободу світогляду і віросповідання. Конституційно-правовий статус і види релігійних організацій.
- •60. Конституційні основи організації і діяльності професійних союзів в Україні.
- •62. Понятие государственного строя Украины. Государстевнный строй и форма государства.
- •64. Суверенитет государства
- •67. Принцип республіканської форми правління в Україні. Проблема парламентсько - президентської і президентсько-парламентськой республіки .
- •68. Конституційна організація державної влади і місцевого самоврядування в Україні.
- •69. Конституційна система функцій Української держави.
- •70. Поняття,система і функції державних символів України.
- •71. Конституційне закріплення і правовий порядок використання державних символів України.
- •72. Державна територія:поняття и склад.
- •73. Державний кордон: поняття, види, порядок встановлення, режими.
- •74. Поняття та принципи держ устрою.
- •75. Державно-правові ознаки України як унітарної держави.
- •77. Політико-правові засоби вдосконалення і гармонізації міжнаціональних в-син в країні.
- •78. Адміністративно-територіальний устрій і порядок вирішення питань територіального поділу.
- •79. Поняття і юридична природа державної влади
- •80. Структура конституційно-правового інституту державної влади в Україні.
- •81. Поняття органу держави, його ознаки і конституційний статус
- •82. Класифікація (види) органів державної влади
- •83. Структура діючого законодавства в системі державної влади України.
- •84. Принципи організації і діяльності органів державної влади. Демократизація організації і діяльності державного апарату
- •85. Система органів державної влади в Україні
- •86. Законодавча влада в Україні.Конституційна природа парламента-вру
- •87. Конституційний склад і структура вр
- •88. Принципи діяльності вру
- •89. Функції і повноваження вру
- •90. Організація і порядок роботи вру
- •91. Апарат Верховної Ради України
- •92. Парламентські процедури: законодавча, установча, процедура парламентського контролю.
- •93. Акти Верховної Ради України.
- •94. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини
- •95. Конституційно-правовий статус народного депутата України і правові гарантії його діяльності. Природа депутатського мандату.
- •96. Інститут президентства в України: історія становлення і сучасний етап розвитку
- •97. Роль і місце пу у системі органів державної влади.
- •98. Конст-правовий статус пу
- •99. Повноваження пу. Акти пу.
- •100. Підстави і порядок припинення повноважень пу. Процедура імпічмента.
- •101. Адміністрація пу.
- •102. Інститут представника пу.
- •103. Поняття виконавчої влади та її місце в механізмі державної влади.
- •104. Система виконавчої влади в Україні.
- •105. Кабмін(кму)- вищий орган в системі виконавчої влади України.Порядок формування Кабміну
- •106. Кабмін – склад, компетенція, акти.
- •107. Прем’єр-міністр Укр.: порядок призначення, статус, повноваження і політична роль.
- •108. Система центральних органів виконавчої влади.
- •109. Міністерства та інші органи центральної виконавчої влади: порядок формування,принципи діяльності, статус, повноваження і політична роль.
- •110. Конституційно-правовий статус і система органів виконавчої влади на місцях
- •111. Місцеві державні адміністрації: правова природа, порядок формування, структура, принципи діяльності, компетенція, акти.
- •112. Судова влада: поняття, склад і принципи функціонування.
- •115. Конституційно-правовий статус судів.
- •116. Конституційно-правовий статус Вищої ради юстиції.
- •117. Правоохоронні і контрольно-наглядові органи: система і компетенція.
- •118. Конст.-правовий статус прокуратури. Функції і повноваження прокуратури.
- •120. Ксу: функції і повноваження.
- •124. Суб'єкти і форми звернення до ксу
- •125. Поняття і правова природа актів ксу. Правові позиції ксу: поняття і значення.
- •127. Поняття та принципи місцевого самоврядування
- •128. Система місцевого самоврядування в Україні
- •129. Способи формування органів місцевого самоврядування.Їх конституювання,формування кадрового складу.
- •130. Відносини органів місцевого самоврядування з центральними органами держ.Влади в Україні
- •131. Конституційні принципи взаємодії місцевих органів виконачої влади та органів місцевого самоврядування
- •132. Конституційно-правовий статус депутата місцевої ради і правові гарантії його діяльності
18. Виборче право і виборча система: поняття і принципи
Виборче право – це система норм, які регулюють порядок формування виборчих державних органів та здійснення виборцями своїх прав. Закон України “Про вибори народних депутатів” формулює принципи виборчого права. Загальне виборче право не означає, що виборчими правами можуть користуватися всі жителі України. Стаття 70 Конституції передбачає деякі спеціальні умови для їх отримання. До них належать:– ценз громадянства – виборчих прав не мають іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні;– віковий ценз – активного виборчого права набувають громадяни України, яким на день виборів виповнилося 18 років. Рівне виборче право означає участь виборців у виборах народних депутатів на рівних засадах, тобто рівну для кожного виборця можливість впливу на результат виборів. Пряме виборче право означає, що депутати обираються безпосередньо виборцями, і його слід відрізняти від непрямого виборчого права, яке застосовується в деяких країнах. Принцип таємного голосування полягає у забороні зовнішнього нагляду і контролю за волевиявленням виборців у будь-якій формі. Реалізація принципу таємного голосування забезпечується встановленням відповідальності осіб, які порушили таємність голосування.
Після прийняття нової Конституції одним з найважливіших кроків на шляху політичної реформи стало ухвалення 24 вересня 1997 року Закону України “Про вибори народних депутатів України”, до якого були внесені зміни і доповнення законами України від 25 та 30 грудня 1997 року. Закон встановлює змішану, мажоритарно-пропорційну виборчу систему, за якої 225 народних депутатів України обираються відповідно до мажоритарної системи відносно більшості голосів і ще 225 – за списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорційного представництва. Така система є оптимальною для сучасного етапу розвитку українського суспільства. З одного боку, вона дозволяє громадянам України, виборцям зорієнтуватися щодо конкретних кандидатів у народні депутати, з іншого – визначитися в українській політичній палітрі й, отже, сформувати національну політичну еліту. Ця система вперше після досягнення незалежності України створює умови для повноцінної політичної структуризації суспільства, значного підвищення відповідальності політичних сил, які будуть представлені в Парламенті1. За своєю структурою Закон “Про вибори народних депутатів України” складається з одинадцяти розділів і 53 статей. Серед розділів Закону: реєстрація кандидатів у депутати; передвиборна агітація; фінансування виборчої кампанії; голосування; підрахунок голосів і визначення результатів виборів; повторне голосування, повторні вибори, порядок заміни народних депутатів, позачергові вибори; заключні положення; прикінцеві положення. Крім принципів виборчого права, що вже розглядалися, цей Закон регламентує, що вибори народних депутатів можуть бути черговими, позачерговими, повторними, а також вибори замість депутатів, які вибули. Так, чергові вибори проводяться у визначені ст. 77 Конституції України строки: в останню неділю березня четвертого року повноважень Верховної Ради України. Позачергові вибори, відповідно до Конституції України, призначаються Президентом України у зв’язку із достроковим припиненням повноважень Верховної Ради України і проводяться в період 60-ти днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України. Повторні вибори можуть бути призначені Центральною виборчою комісією у випадках, коли вибори в певному виборчому окрузі визнані недійсними або такими, що не відбулися. Вибори замість депутатів, які вибули, призначаються Центральною виборчою комісією в одномандатних округах у випадках, коли достроково припиняються повноваження народних депутатів України, обраних у відповідних округах. Одномандатні виборчі округи утворюються Центральною виборчою комісією з приблизно рівною кількістю виборців у кожному виборчому окрузі на всій території України за пропозиціями Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських рад з урахуванням адміністративно-територіального устрою України та компактності проживання національних меншин. Територією багатомандатного загальнодержавного виборчого округу є вся територія України, а його центром – місто Київ. Виборцями цього округу є всі громадяни України, які мають виборче право. Для проведення голосування і підрахунку голосів територія виборчих округів поділяється на виборчі дільниці. Вибори організовують і проводять:– Центральна виборча комісія;– окружні виборчі комісії;– дільничні виборчі комісії. Дільнична виборча комісія уточнює списки виборців, після чого вони підписуються головою та секретарем комісії і не пізніше як за 15 днів до дня виборів подаються для загального ознайомлення, а також для перевірки їх правильності. На всій території України в день виборів голосування проводиться з сьомої до двадцять другої години, що дозволяє виборцям прийти на виборчі дільниці в зручний для них час. Дільнична виборча комісія зобов’язана сповістити виборців про час та місце голосування не пізніше як за 15 днів до дня виборів. Для безпосередньої участі у виборах кожному виборцю видається бюлетень встановленої форми. Після закінчення голосування дільнична виборча комісія на підставі списку виборців встановлює загальну кількість виборців, які взяли участь у голосуванні, а потім підраховує кількість голосів, поданих за кожного кандидата у депутати, а також за кожен список кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій. Результати підрахунку заносяться до протоколу, перший примірник якого відправляється до окружної виборчої комісії, яка також складає протокол на підставі даних дільничних виборчих комісій. Перший примірник протоколу окружної виборчої комісії негайно надсилається до Центральної виборчої комісії. Депутатські мандати між політичними партіями, виборчими блоками партій, списки кандидатів у депутати, від яких отримані чотири або більше чотирьох відсотків голосів виборців, розподіляються пропорційно кількості отриманих ними голосів. З цією метою обчислюється виборча квота, тобто кількість голосів виборців, необхідна для отримання одного мандата. Обраним вважається кандидат у депутати, який одержав більшість голосів виборців, які взяли участь у голосуванні відносно інших кандидатів, які балотувалися в даному виборчому окрузі. При однаковій кількості голосів проводиться повторне голосування. Рішення про визнання народного депутата обраним приймає окружна виборча комісія. Це рішення може бути оскаржене до Центральної виборчої комісії у тижневий строк. Підсумком виборів вважається встановлення особи, обраної депутатом. Особи, які допустили порушення законодавства про вибори, несуть відповідальність, встановлену Законом України.