![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Авторитаризм
- •8. Головні функції політичних систем
- •9. Головні характеристики традиційних політичних систем
- •13. Засоби боротьби з тероризмом
- •16. Класовий і загальносоціальний підходи до визначення сутності держави
- •20. Модернізація: поняття та теорії
- •21. Об єднання громадян
- •23.Основні елементи політичної культури
- •24. Теорії походження держави Теологічна теорія
- •25. Основні риси модернізованих політичних систем
- •26. Основні теоретичні моделі політичних систем
- •27. Основні теорії виникнення тоталітаризу
- •29. Основні форми правління
- •30.Основні функції політики
- •32. Політична еліта і лідерство в Україні
- •33.Політична етика
- •35. Політична поведінка
- •37 Політичний процес та його суб’єкти
- •38. Політичний режим.
- •40. Поняття еліти. Поняття політичної еліти. Поняття політичного лідерства. Типи еліт.
- •42.Поняття політичного конфлікту. Причини виникнення політичних конфліктів
- •43. Поняття та ознаки партії
- •44. Поняття і типи політичної участі
- •45. Предмет політології
- •46. Принципи правової держави
- •47. Причини виникнення держави
- •48. Причини та умови виникнення тероризму
- •49. Проблеми політичної еліти в науці: конфуцій, аристотель, платон, макіавелі
- •50. Ресурси політичної влади
- •52. Рівні політичної культури
- •54. Роль ідеології у тоталітарному політичному режимі
- •56. Способи рекрутування в еліту
- •57. Стилі лідерства
- •58. Структура політичних партій
- •59. Структура політичної влади
- •60. Структурні компоненти політичної системи
- •61. Суб єкти політичної влади
- •63. Суспільно-політичні рухи
- •65. Сутність демократії
- •66. Сутність політики
52. Рівні політичної культури
Політична культура - явище неоднорідне. Вона функціонує на загальному (політична культура суспільства), груповому та індивідуальному рівнях.
Політичну культуру суспільства слід розглядати як органічну частину більш широкої загальнонаціональної культури, її специфіка детермінована особливостями історичного досвіду і національного характеру, комплексом соціально-політичних і економічних факторів, особливостями геополітичного становища країни, природними факторами. В якості її складових елементів виступають політичні традиції, ідеї, концепції, діючі норми політичної практики, що формувалися протягом багатьох поколінь.
Політична культура характеризує конкретне суспільство (англійське, німецьке, українське), тому, враховуючи специфіку національного характеру, ментальність народу, можна говорити про самобутність політичних культур різних країн.
Індивідуальна політична свідомість формується в процесі політичної соціалізації і виражає здатність особи оцінювати політику і діяти в ній. Носіями групової свідомості виступають політичні партії і інші політичні організації і об'єднання. Масова політична свідомість виражає опосередкований рівень і зміст потреб суспільства. Воно відображає також характер знань суспільства про політичну дійсність. Масова свідомість вельми динамічно. Воно випробовує на собі дію безлічі чинників: різні соціальні потрясіння, зміст конкретної історичної ситуації і багато що ін.
53. Різноманітні форми авторитаризму Авторитарні режими можуть бути класифіковані як: абсолютистські монархії, в яких верховна, виконавча, законодавча та судова влада повністю належить одній особі (Саудівська Аравія, Об'єднані Арабські Емірати тощо); військово-бюрократичні диктатури, встановлені внаслідок військових переворотів (в різні часи: Аргентина, Бразилія, Греція, Чилі тощо); вождистські — спираються на авторитет сильного лідера, можуть мати підтримку народу і передумовою становлення яких може виступати певна загроза для держави (Німеччина часів Гітлера, СРСР часів Сталіна); неототалітарні режими — владу контролює одна партія, інших партій або не існує, або вони мають декоративний характер (Корейська Народна Демократична Республіка). персональні тиранії — влада належить диктаторові та спирається на підтримку поліцейського апарату (в різні часи: Гаїті, Нікарагуа, Сомалі, Уганда); Авторитаризм може існувати в найрізноманітніших формах. В історичному минулому він виступав у формі древніх тираній, деспотій, абсолютних монархій і у формі різних аристократичних режимів. Залежно від того, на які соціальні групи і інститути спирається влада, можна виділити такі форми авторитарного режиму: Військові диктатури, що передбачають опір на армію. В умовах нерозвинутого громадянського суспільства і слабких демократичних традицій військові виступають найбільш організованою силою, яка володіє ресурсами для захоплення влади (як правило, шляхом державного перевороту). Подібні режими - досить часте явище в Африці, латинській Америці, на близькому Сході. Придушуючи політичні свободи, військові можуть виступити ініціаторами економічної модернізації суспільства (військова диктатура генерала А.Піночета в Чилі). Теократичний - з опорою на духовенство і релігію. На зразок можна навести сучасний Іран, де з середини 90-х pp. намітилась тенденція до лібералізації режиму. Олігархічний - влада належить певним корпоративним кланам. Вождистський (режим особистої влади), що опирається на авторитет сильного лідера. Сам режим може мати підтримку народу. Основою для виникнення подібних режимів може стати відчуття зовнішньої загрози для країни. Самі лідери часто використовують націоналістичні гасла, ідеї незалежності або "модернізаційного прориву" (швидкого вирішення проблем економічної відсталості і бідності) для консолідації населення навколо власної влади. Змішані, поєднуючи в собі елементи різних режимів. Так, режим, встановлений С.Хусейном в Іраці, володів властивостями військового, вождистського і частково теократичного режимів одночасно. Військовий режим, встановлений у 1973 р. в Чилі, пізніше трансформувався в режим особистої влади А.Піночета. Як видно, форми сучасного авторитаризму демонструють строкату картину. Поряд з вищевказаними виділяють однопартійні і багатопартійні, президентські і парламентські, традиційні і мобілізаційні форми авторитаризму. Зрештою авторитарний режим може виступати у формі реакційної диктатури або бути більш ліберальним. Останні форми авторитаризму є своєрідним симбіозом авторитарних демократичних тенденцій.