- •Авторитаризм
- •8. Головні функції політичних систем
- •9. Головні характеристики традиційних політичних систем
- •13. Засоби боротьби з тероризмом
- •16. Класовий і загальносоціальний підходи до визначення сутності держави
- •20. Модернізація: поняття та теорії
- •21. Об єднання громадян
- •23.Основні елементи політичної культури
- •24. Теорії походження держави Теологічна теорія
- •25. Основні риси модернізованих політичних систем
- •26. Основні теоретичні моделі політичних систем
- •27. Основні теорії виникнення тоталітаризу
- •29. Основні форми правління
- •30.Основні функції політики
- •32. Політична еліта і лідерство в Україні
- •33.Політична етика
- •35. Політична поведінка
- •37 Політичний процес та його суб’єкти
- •38. Політичний режим.
- •40. Поняття еліти. Поняття політичної еліти. Поняття політичного лідерства. Типи еліт.
- •42.Поняття політичного конфлікту. Причини виникнення політичних конфліктів
- •43. Поняття та ознаки партії
- •44. Поняття і типи політичної участі
- •45. Предмет політології
- •46. Принципи правової держави
- •47. Причини виникнення держави
- •48. Причини та умови виникнення тероризму
- •49. Проблеми політичної еліти в науці: конфуцій, аристотель, платон, макіавелі
- •50. Ресурси політичної влади
- •52. Рівні політичної культури
- •54. Роль ідеології у тоталітарному політичному режимі
- •56. Способи рекрутування в еліту
- •57. Стилі лідерства
- •58. Структура політичних партій
- •59. Структура політичної влади
- •60. Структурні компоненти політичної системи
- •61. Суб єкти політичної влади
- •63. Суспільно-політичні рухи
- •65. Сутність демократії
- •66. Сутність політики
60. Структурні компоненти політичної системи
Політична система містить такі компоненти:
інституційний – складається з різних соціально-політичних інститутів та установ. Перш за все, це – держава, її органи й установи, політичні партії, громадські рухи, організації, об’єднання, різноманітні інституції представницької та безпосередньої демократії;
функціональний – сукупність функцій, які здійснюються окремими соціально-політичними інститутами та їх групами /політична участь, діяльність, здійснення влади, вплив на громадське життя, політична соціалізація/
регулятивний – комплекс політико-правових норм та інших засобів регулювання взаємин між суб’єктами політики /звичаї, традиції, ритуали, політичні принципи, настанови тощо/;
комунікативний – сукупність різноманітних відносин між суб’єктами політичної системи /діалог, конкуренція, конфлікт і т.ін./, що стосуються влади, а також опрацювання і здійснення політики;
ідеологічний – сукупність політичних ідей, теорій, концепцій, стратегій і доктрин /політична свідомість, культура, ідеологія, правова культура, політична наука
Кожен із компонентів політичної системи має свою власну структуру, особливі, підчас специфічні форми внутрішньої організації. Серед цих структурних елементів політичної системи слід назвати найбільш важливі, які відтворюються в будь-якому державно-політичному утворенні сучасності:
Політичні інститути
Політичні відносини
Політичні принципи та норми
Політична культура, політична ідеологія, політична свідомість
Політична участь і поведінка
Соціальні суб’єкти політики.
Механізми політичної комунікації
61. Суб єкти політичної влади
У російській та українській політологічній літературі набула поширення класифікація суб'єктів політики за характером і місцем, яке вони посідають у суспільній структурі. За цією ознакою виокремлюються три групи суб'єктів політики: соціальні, інституціональні та функціональні. Соціальними суб'єктами політики є індивіди й різноманітні соціальні спільності. Існує п'ять основних груп таких спільностей: соціально-класові, етнічні, демографічні, професійні, територіальні. Головною їх особливістю є те, що вони сформувалися в процесі історичного розвитку об'єктивно, тобто незалежно від свідомості та волі людей. Інституціональні суб'єкти політики, якими є політичні інститути, навпаки, виступають результатом свідомої цілеспрямованої діяльності людей. Політичними інститутами є такі політичні установи, як держава та її структурні елементи (глава держави, парламент, уряд), політичні партії, громадсько-політичні організації і рухи, органи місцевого самоврядування та ін. Оскільки інституціональні суб'єкти політики похідні від соціальних, вони називаються ще вторинними, тоді як соціальні — первинними. Функціональні суб'єкти політики є такими суспільними інститутами, які не виконують політичну функцію постійно, а беруть участь у політиці лише ситуативно, за певних умов, вступаючи у взаємодію з політичними інститутами. Це, наприклад, церква, армія, більшість громадських організацій, засоби масової інформації, різноманітні економічні об'єднання тощо. Так, у демократичних державах церква має опікуватися моральним вихованням громадян і безпосередньо не втручатися в політику. Однак нерідко вона стає активним чинником політичного життя, а в деяких країнах, наприклад у Ватикані чи Ірані, як офіційний політичний інститут стоїть навіть над державою.
62. Суб єкти та об єкти політики Суб'єкт і об'єкт політики — обов'язкові елементи політичних відносин, тому вони повинні розглядатися в єдності, взаємозв'язку і взаємозалежності, однак кожен з цих елементів має свої властиві йому ознаки. Суб'єкти політики — це соціуми, а також створені ними установи, організації, чия активна практична діяльність спрямована на перетворення політичної та інших сфер життєдіяльності людини як відповідних об'єктів політики. Об'єкти політики — явища політичної сфери в їх різноманітних проявах і зв'язках з усім громадянським суспільством. На них спрямована діяльність суб'єктів політики. Об'єкт політики дає уявлення всього того, на що суб'єкт політики спрямовує свою перетворюючу або руйнівну політичну діяльність. Об'єкти політики — це реальна політична дійсність, характерні для неї суспільні відносини, насамперед політичні, політична система суспільства в цілому, її елементи, форми політичного життя, сфера політичних інтересів, суперечності політичного процесу як у вітчизняних межах, так і в регіональному або світовому просторі. У суспільстві суб'єктом і об'єктом політики можуть бути людина, соціальні верстви, групи, організації, рухи, колективи, держави, суспільство в цілому.Суб'єктом політики є кожний соціум, здатний творити політику. Отже, суб'єкт політики є активним за своєю природою. Рушійною силою такої активності, цілеспрямованої політичної діяльності є наявність політичного інтересу. Суб'єкти політики в процесі здійснення впливу на об'єкти політики вступають у певні відносини: суб'єктно-суб'єктні і суб'єктно-об'єктні. Суб'єктно-суб'єктні виступають як відносини між соціальними спільнотами та особами. Суб'єктно-об'єктні відносини мають свої характерні риси, що визначаються особливостями як суб'єкта, так і об'єкта політики.