- •Авторитаризм
- •8. Головні функції політичних систем
- •9. Головні характеристики традиційних політичних систем
- •13. Засоби боротьби з тероризмом
- •16. Класовий і загальносоціальний підходи до визначення сутності держави
- •20. Модернізація: поняття та теорії
- •21. Об єднання громадян
- •23.Основні елементи політичної культури
- •24. Теорії походження держави Теологічна теорія
- •25. Основні риси модернізованих політичних систем
- •26. Основні теоретичні моделі політичних систем
- •27. Основні теорії виникнення тоталітаризу
- •29. Основні форми правління
- •30.Основні функції політики
- •32. Політична еліта і лідерство в Україні
- •33.Політична етика
- •35. Політична поведінка
- •37 Політичний процес та його суб’єкти
- •38. Політичний режим.
- •40. Поняття еліти. Поняття політичної еліти. Поняття політичного лідерства. Типи еліт.
- •42.Поняття політичного конфлікту. Причини виникнення політичних конфліктів
- •43. Поняття та ознаки партії
- •44. Поняття і типи політичної участі
- •45. Предмет політології
- •46. Принципи правової держави
- •47. Причини виникнення держави
- •48. Причини та умови виникнення тероризму
- •49. Проблеми політичної еліти в науці: конфуцій, аристотель, платон, макіавелі
- •50. Ресурси політичної влади
- •52. Рівні політичної культури
- •54. Роль ідеології у тоталітарному політичному режимі
- •56. Способи рекрутування в еліту
- •57. Стилі лідерства
- •58. Структура політичних партій
- •59. Структура політичної влади
- •60. Структурні компоненти політичної системи
- •61. Суб єкти політичної влади
- •63. Суспільно-політичні рухи
- •65. Сутність демократії
- •66. Сутність політики
63. Суспільно-політичні рухи
Громадсько-політичні організації та рухи - це добровільні об'єднання громадян, які виникають згідно з видами діяльності, соціальної активності й самодіяльності для задоволення й захисту їхніх багатогранних інтересів і запитів, діють відповідно до завдань і цілей, закріплених у їхніх статутах. Причини активності зумовлені такими обставинами: наростанням явищ і процесів у різних сферах людського життя; загрозою війни з застосуванням зброї масового знищення; дедалі більшим руйнуванням життєвого середовища людини - виникненням екологічної катастрофи; реакцією-відповіддю на наступ консервативних сил у різних країнах сучасного світу, які намагаються ущемити права, свободи людини, життєвий рівень людей; актуалізацією гуманістичних цінностей та ідеалів у суспільній свідомості й боротьбою за їхнє практичне втілення в життя; зростаючим культурним рівнем широких верств населення; стрімким розвитком усіх видів комунікацій, які полегшують спілкування людей та сприяють їхньому об'єднанню. Громадські організації та рухи виникають із природної потреби сучасної людини бути співучасником у справах суспільства. Оскільки в повсякденному житті людина не може займатися справами суспільства, це за неї роблять громадські об'єднання. Вони звільняють людину від необхідності бути постійним учасником суспільно-політичного життя, самостійно вирішувати безліч проблем. Ціна, яку платить людина за краще відображення й задоволення власних потреб та інтересів організацією, полягає в обов'язку коритися встановленим у ній правилам. Членам організації визначено різні ролі, що їх вони повинні виконувати, аби сприяти успішному виконанню цілей усієї організації. В такий спосіб обмежується довільний характер поведінки людини. Коли виникає потреба, організація може вимагати підпорядкування власних інтересів громадським; здійснення діяльності, в доцільності якої окремий член організації не зовсім упевнений; пристосовуватися до звичаїв і традицій, властивих організації (це, зокрема, можуть бути загальноприйняті зразки поведінки). Громадсько-політичні рухи можна поділити на дві великі групи: з чітко вираженим політичним змістом і з переважно загальнодемократичним змістом. Для політичних громадських рухів характерні такі риси: вони користуються політичними засобами; беруть участь у боротьбі за владу; беруть участь або справляють вплив на засоби здійснення влади. Політичні рухи можна поділити на такі типи: рухи, які виникли на класовій основі, - робітничий, селянський, дрібнобуржуазний; рухи, які виникли на класоподібній основі, - інтелігенції, військових, докласових елементів; міжкласові рухи - національно-визвольні, антифашистські й т.ін.; політичні рухи, які виражають ставлення до наявного політичного та економічного устрою, - консервативні, реформаторські, революційні, контрреволюційні й т.ін.; політичні рухи, що відзначаються ступенем і формою їхньої організованості, - високоорганізовані, слабоорганізовані, стихійні. Основними різновидами масових демократичних рухів є: антивоєнні - проти загрози руйнівної війни; екологічні - на захист навколишньої природи та умов існування людей; на захист демократії, прав і свобод особи; статево-вікові - жіночі, молодіжні, дитячі, ветеранські тощо; професійні - вчених, лікарів, інженерів, письменників і т.ін.; альтернативні.
64. Сутність виборчої системи, типологія виборів Особливою формою політичної участі є вибори, які формують центральні органи влади (президент, віце-президент, парламент) та органи місцевого самоврядування різних рівнів. Відбуваються вони за певними виборчими системами, які є важливими суспільними інститутами, тісно пов´язаними з політичною культурою і традиціями країн, відображають історію, характер суспільства, його потреби. Виборча система — сукупність правил і прийомів, які забезпечують певний тип участі суспільства у формуванні державних представницьких, законодавчих, судових виконавчих органів, втілення волі тієї частини суспільства, котрої, згідно із законодавством, достатньо для визнання виборів дійсними. Виборча система у вузькому розумінні — це механізм розподілу представницьких мандатів відповідно до підсумків голосування, механізм визначення «середньої» волі виборців. Існують такі види виборчих систем: мажоритарна, пропорційна, змішана. Мажоритарна виборча система — такий порядок організації виборів і визначення результатів голосування, коли обраним вважається кандидат (або список кандидатів), який отримав більшість голосів у виборчому окрузі. Пропорційна виборча система — такий порядок організації виборів і визначення результатів голосування, за якого розподіл мандатів між партіями, які висунули своїх кандидатів у представницький орган, проводиться згідно з кількістю отриманих партією голосів Змішана виборча система — такий порядок визначення результатів голосування, у якому поєднані елементи мажоритарної та пропорційної систем. Щоб мати повну уяву про богатограніший процес виборів, розглянимо з початку поняття виборів у цілому. Вибори — надзвичайно багатогранне суспільне явище
Залежно від підстав можна розрізняти кілька класифікацій видів виборів. За територіальною ознакою вибори бувають: 1) загальнонаціональні (загальнодержавні), які здійснюються на території всієї країни: вибори до Верховної Ради України, вибори Президента України; 2) місцеві (іноді їх називають локальними, комунальними, адміністративними): вибори до представницьких органів місцевого самоврядування (сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад та сільських, селищних, міських голів). За об’єктом, що передбачає органи або посади, до яких входять або на які обираються представники народу, вибори можна класифікувати як: 1) вибори парламенту — вибори до Верховної Ради України; 2) вибори на посаду Президента України; 3) вибори представницького органу територіальної автономії — вибори Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 4) вибори представницьких органів самоврядування міських, сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад; 5) вибори на посади сільських, селищних, міських голів. За часом проведення вибори поділяють на: 1) чергові. Вибори, що проводяться в період закінчення строку повноважень (легіслатури), передбаченого Конституцією і законами України для функціонування певного виду виборного органу або посади; 2) позачергові або дострокові. Вибори, що проводяться в разі дострокового припинення строку повноважень, передбаченого Конституцією України і законами України для функціонування певного виду виборчого органу або посади; 3) повторні. Вибори, що проводяться у випадках, коли вибори у виборчому окрузі визнані недійсними або такими, що не відбулися; 4) вибори замість депутатів, голів (сільських, селищних, міських рад), які вибули. Вибори, що проводяться у одномандатних виборчих округах у разі втрата депутатського мандата або дострокового припинення повноважень депутата чи сільського, селищного, міського голови на підставах і в порядку, передбачених Конституцією України і законами України.
5) вибори, що проводяться в разі утворення нової адміністративно-територіальної одиниці. За кількісною ознакою участі виборців вибори бувають: 1) загальними, основними, коли в них за законом мають право брати участь всі виборці держави; 2) частковими (додатковими), коли поповнюється склад Верховної Ради України, місцевих рад в разі дострокового вибуття деяких депутатів, або визнання виборів недійсними. З огляду на правові наслідки вибори поділяють на: 1) дійсні — це вибори, проведені у порядку, визначеному Конституцією України і відповідному виборчому законі; 2) недійсні — вибори, в ході яких мали місце порушення виборчого законодавства, які вплинули на підсумки виборів.