38. Що таке влада? Як зв'язані між собою поняття влади, власності й відповідальності?

Поняття влади найчастіше інтерпретують у політичному або юридичному змістах. Тоді це поняття ототожнюють із соціальним примусом або з організацією цього примуса, з можливістю впливати на поведінку інших людей таким чином, щоб поведінка підвладних служила інтересам пануючих. У демократичній державі інтереси тих та інших у певною мірою можуть збігатися.

Але у філософії функціонує більш широке поняття влади: говорять про владу людини над природою (або, навпроти, про владу природи), долі, Бога над людиною, про владу людини над самим собою («Вчитеся панувати собою»), про владу над обставинами, коли наявність знань дає можливість раціонально керувати ситуацією й т.д. У широкому сенсі поняття влади припускає існування сильної системи: входження нової речі до складу цієї системи істотно змінює дану річ.

У соціально-економічному житті основою всякої влади є індивідуальна (в інших випадках – спільна, колективна) власність – повне або часткове право володіти й/або розпоряджатися чимось, кимсь. Певним чином право власності поширюється на речі – на землю, будинки, коштовності, інтелектуальний продукт, а також на людей – у рабовласницькому суспільстві. Але якщо простежити за динамікою власності в соціальних відносинах, що лінійно розвиваються, то можна помітити, що вона, ця динаміка, була спрямована приблизно за такою «стрілою»: власність на речі змінюється інтересом до власності на властивості й відношення речей. Виробничі відношення рабовласницького суспільства передбачали власність на людей (рабів), які розглядалися в одному ряді з іншими речами, зокрема, знаряддями праці. Поступово виробничі відношення змінилися таким чином, що тепер роботодавець «купує» і потім розпоряджається не самим найманим робітником, а лише його здатностями (властивостями) виконувати певну роботу та робити певні цінності. Влада службовця заснована на тому, що всякий пануючий – від державного діяча до починаючого чиновника, і від обліковця на заводі до директора − «вбудовується» у структуру політичних або економічних відносин і, в межах, обговорених законодавством або контрактом, розпоряджається цими відносинами.

Що ж стосується особистих відносин людей, то й тут поняття влади пов'язане із власністю, хоча це завуальовано іншими міжособистісними відносинами. Влада дружини над чоловіком (або навпаки) обумовлена не тільки загальною власністю на майно, але й тим, що природа любові (не говорячи вже про шлюб) пов'язана із присвоєнням і надіями на розпорядження іншою людиною. Так і говорять: «Я його люблю, і хочу, щоб він був мій, мені належав» (набагато рідше: «Я його люблю, і хочу йому належати»). Можна почути стійкі вираження: «моя дружина», «моя дитина», «мій друг» або навіть «мій Бог» і т.п.

Ніяка людська влада не може бути безмежною, навіть у фараона, імператора або царя. Владу фараона обмежували жерці й народ, невдоволення якого завжди побоювалися. Влада рабовласника над рабом у давніх Афінах суворо обмежувалася законами. Сучасне законодавство в будь-якій країні в тому або іншому ступені обмежує владу чиновників, чоловіка над жінкою, владу батьків над дітьми. Обмеженість влади припускає, таким чином, і відповідальність. При цьому більша власність і більша влада тягнуть і більшу відповідальність. Найбільш безвідповідальні та вільні у виборі вчинків декласовані елементи – ті, хто не має ніякої власності. Асоціальна поведінка людей без власності та влади – проблема будь-якої держави.