- •20. Соц роль, соц статус та соц інститут: визначення, основні положення та співвідношення.
- •21. Соц стратифікація: визначення, критерії пр-пи, насл.
- •22. Системи/моделі соц стратифікації: рабство, касти, стани та класи.
- •23. .Порівняльна характеристика теорій соц. Стратифікації: функціональна, (нео)вебер. Та (нео)марксистські перспективи.
- •26. Соц мобільність: визначення, види та тенденції розвитку в сучасних умовах. Фактори, що їй сприяють, та методи вивчення
- •27. Концепція середнього класу: історичні витоки та демістифікація підгрунтя
- •29. Соціально-економічна стратифікація українського с-ва.
- •32. Середній клас в Україні: соціально-економічні характеристики та особливості вимірювання.
- •33. Гендерний вимір соц стратифікації: вип суч західних суспільств.
- •34. Теорія патріархату: економічні та психоаналітичні пояснення.
- •35. Економічне пояснення патріархату.
- •38. Соц та біологічні відмінності між чоловіками та жінками
- •39.Гендерна стратифікація українського с-ва та її наслідки.
- •40. Пояснення с-ва через звертання до природи л: ч. Дарвін та соціобіологія.
- •43. Соціалізація: визначення, принципи, види та агенти. Відмінності між соціалізацією дорослих та дітей. Випадки „мауглі” та госпіталізм.
- •44. Девіантна поведінка та її різновиди: головні підходи до визначення понять. Позитивні та негативні наслідки для с-ва.
- •45.Девіантна, деліквентна та злочинні види поведінки:біологічні, психологічні та соціологічні пояснення.
- •46.Сучасний стан явної та латентної світової зллочинності.
- •47. Соціально-психологічні риси злочинців та особливості їхнього вимірювання.
- •48. Соціологічні виміри явної та латентної злочинності в Україні.
- •49.Культура як соц система:визначення поняття та фундаментальні ознаки.
- •50.Мова як фактор творення с-ва та л: деякі поняття, гіпотези та результати сучасної соціолінгвістики.
- •51. Сім’я: визначення, види та тенденції розвитку. Альтернативні форми сім’ї на сучасному етапі.
- •52.Деякі приховані сторони сімейного життя:насильство щодо дітей, жінок та чоловіків.
- •53. Сім’я та розмаїття спроб її концептуального осягнення (соціобіологія, структурний функціоналізм, теорія соц обміну та економічний підхід).
- •55. Соціологічні дослідження визначення, види функції та основні категорії.
- •56.Валідність та надійність соціологічної інформації:визначення, види та співвідношення.
- •57.Вибірка та її види. Репрезентативність та процедури її досягнення.
- •59. Природа наукового факту в соціології: теоретична насиченість vs. Погляду з боку вічності.
- •60. Кількісні та якісні види досліджень: спільне та відмінне. Різновиди якісних соціологічних досліджень та їхні евристичні можливості.
- •65. Вимірювання: визначення, види, основні проблеми та шляхи їхнього подолання
- •66.Опитування та його види. Переваги та недоліки.
- •67. Інтервю, як вид опитування. Основні проблеми та шляхи подолання.
- •68. Шкалування як засіб узгодження компонентів операціоналізма та пов’язані із ним проблеми. Шкалування за Лайкертом та Гуттманом.
- •69. Шкалування як засіб узгодження компонентів операціоналізма та пов’язані із ним проблеми. Особливості шкалування за Терстоуном та метод семантичного диференціалу.
- •70. Контент-аналіз
- •27.Передумови виникнення та фактори впливу на сучасні процеси соціальної стратифікації в Україні. Соціально-економічна стратифікація українського суспільства.
- •54. Соціологічні виміри сучасної української сім’ї.
- •64. Екстерналістське бачення соціологічних методів: концепція подвійної легітимізації (на прикладі контент-аналізу).
47. Соціально-психологічні риси злочинців та особливості їхнього вимірювання.
Можна виділити щонайменше 3 проблеми при вимірюванні соціально-психологічних рис злочинців.
Перша проблема пов’язана із тестами, що використовуються для вимірювання певних особистісних рис. Труднощі починаються з відсутності загальноприйнятої теорії, яка б пов’язувала злочинність і особистість. Тому різні тести дають різні результати.
Крім того, більшість тестів розроблялося для виявлення психопатологічних, а не особистісних рис. Тому майже всі тести не стандартизовані щодо самих злочинців.
Друга проблема – проблема вибірки. Зазвичай усі тести треба перевіряти, а для цього краще за всіх підходять ув’язненні. Однак високий рівень латентної злочинності позбавляє достовірності ці засоби вимірювання.
Остання проблема – спрощенні уявлення самих дослідників, які вважають злочинців однорідною групою, що помилково, як і уявлення про решту населення як не злочинців просто тому, що вони не потрапили до в’язниці.
Соціально-психологічні риси злочинців:
1) інтелект;
Вплив інтелекту на делінкветність Л залишається неясним, оскільки він має опосередкований характер і залежить від навчання у школі.
Науковці зазначають, що більш високий інтелект виконує роль захисного фактора, що перешкоджає кримінального розвитку тих, хто складає групу ризику (наявність кримінального батька, певні відхилення у поведінці в дитячому віці).
Якщо вимірювати злочинців на інтелект, то дані дуже суперечливі: від 1 до 45% усіх злочинців можуть бути слабоумними.
2) самоконтроль і імпульсивність;
Доведено, що імпульсивність сприяє розвитку делінкветних здібностей, а не обумовлює його.
3) настанови, цінності і переконання;
Порівняно з неделінквентами, делінквети оцінюють своє реальне «я» менш позитивно, особливо, що стосується моральних, особистісних, соц і сімейних компонент. Невдачі призводять деліквентів до заниження почуття власної цінності, що й спричиняє делінкветність як альтернативу звичайній поведінці.
Делінквети цінують уседозволеність, агресію і заперечують повсякденну роботу.
4) соц і міжособистісні навички;
Більшість делінкветів – юнаків характеризуються вищим рівнем егоцентризму. Тим самим передбачається відсутність здатності розділяти почуття інших людей, розуміти причини їх дій. Існує схильність до неповаги прав інших людей. Дослідження фіксують низький рівень емпатії (відгукуватись на почуття інших).
Генетичні дослідження:
1) вивчення сімей;
Встановлено, що діти батьків – злочинців частіше стають злочинцями: приблизно удвічі частіше для хлопчиків і дещо менше для дівчат.
2) дослідження близнюків;
Порівнюють монозиготних і дизиготних близнюків, вважаючи, що за однакових умов виховання фенотипові відмінності відображають генетичні впливи. За більшістю інтелектуальних рис, особистісних інтересів і соц настанов монозиготні близнюки, що виховувались окремо, схожі з монозиготними близнюками, що росли разом.
3) вивчення прийомних дітей;
Якщо діти,и які майже відразу після народження були взяті на виховання іншими родинами, виявляють більшу схожість зі своїми біологічними батьками, то можна припустити наявність генетичного впливу.
Результати дослідження: 8 із 52 прийомних дітей від позбавлених волі злочинців мали проблеми із законом, у той час як серед нормальних прийомних дітей – 2 із 52.
4) хромосомні аномалії;
Мовиться про синдром додатковой у-хромосоми. Серед ув’язнених, особливо із психологічними розладами, дійсно більш поширений ХУУ-каріотип.