29. Соціально-економічна стратифікація українського с-ва.

До початку реформ розподіл доходів та національного багатства між різними верствами був більш-менш рівномірним. Але, починаючи з 1993 року, диференціація за рівнем доходів постійно підсилюється як серед соц груп, так і серед області. Отже, коефіцієнт Д_мін (індикатор концентрації грошових ресурсів) становить 0,36 – 0,38, у провідних країнах – 0,15 – 0,17.

В 1994 році середній грошовий дохід 10% найбільш багатих громадян у 6,7 рази перевищував доходи 10% громадян з найменшими доходами. А зараз цей розрив – 12 – 15 разів. При цьому щодо західних країн він становить 5,5 – 5,7. Причому до даних державної статистики не потрапляють громадяни з найвищими доходами.

Якщо поглянути на витрати, то в 2000 році на 20% з найменшими грошовими витратами припадають 6% загальних грошових витрат, а на 20% з найбільшими – 43%.

Реальні доходи населення протягом 1995 – 2003 років знизились в 4,5 рази, реальна заробітна плата – майже в 4 рази і реальна пенсія – у 6,5 разів. Крім того, спостерігається коливання середньої заробітної плати по областях від 61% до 158%, причому диференціація у грошових доходах населення між областями збільшується швидше, ніж відбувається розрив в їхньому економічному розвитку. На сьогодні вважається, що реальні доходи громадян сягнули рівня 1995 року.

Якщо поглянути на групи, в яких утворюються щодо доходів заробітна плата, то в 2001 році кількість людей, яка одержувала нижче прожиткового мінімуму, становила 87%, а зараз 80-83%, причому найбідніші з них складають приблизно 12 млн.

Багато професійних груп населення, які до початку перебудови відносились до середньо доходних груп і відігравали стабілізуючу роль у с-ві, зараз опинилися у категорії «нових бідних». В них спостерігається декваліфікація та зубожілість. Офіційний рівень бідності 27%.

За даними ООН, заробітна плата, що менше 3$ за годину – це фактор руйнування економіки. Але в Україні в середньому 38 центів (Японія, США – 16,5$).

Вважається, що заробітна плата не виконує свої функції (стимулююча, відтворювальна, розподільча) в Україні.

30-31. Тенденції розвитку процесів соц стратифікації українського с-ва. Наслідки соц розшарування сучасного українського с-ва.

1. Владна ієрархія продовжує залишатись головним критерієм СС. Відбулось зрощування економічного та політичного капіталу, що виражена в контролі над найважливішими економічними ресурсами та процесами розподілу та перерозподілу суспільного багатства

2. Залежність рівня доходів від якості роботи ще більше зменшилась

Залежність оплати праці від певних чинників

	Повна	Часткова	Не залежить	Важко сказати
Освіта	12	34	32	22
Проф навички	19	35	42	4
Досвід роботи	20	35	24	21
Інте-ть праці	28	27	22	23

3. Важливими факторами СС в українському с-ві є виникнення приватного сектору економіки, особливий інтерес в якому становить виникнення ринку фінансових, інформаційних, юридичних послуг

4. Престиж вищої освіти набув виключно прагматичного хар-ру, зокрема серед професій, що потребують високого освітнього рівня, престижними є високооплачувані професії і відбулось відносне знецінення кваліфікованої ручної праці

Наслідки СС: маргіналізація - „пограничное положение личности по отношению к какой либо социальной общности, накладівающей при этом определенный от печаток на ее психику и образ жизни”. Маргіналами можна позначити всіх тих людей, що ніяк не задіяні в офіційних та неофіційних секторах економіки. Українські маргінали складаються з різних за походженням та утворенням груп населення. це безробітні, пенсіонери, що отримали пенсію нижче прожиткового мінімуму тощо.

На початкових стадіях маргіналізації ці групи зберігають систему цінностей, що склалися в них в минулому, однак поступово вони починають створювати нову соціально створену систему цінностей, яким притаманна ворожість до існуючих соц інститутів, онтогоністичні форми соц нетерпимості, схильність до спрощених та радикальних політичних рішень. Небезпека в тому, що посилення маргіналізації призводить до того, що притаманна цій групі система цінностей починає поширюватись на інші групи.