44. Поняття правопорядку. .

Результатом дії права є встановлення правопорядку. Правопорядок розглядається як правовий стан суспільних відносин. Не випадково правопорядок найчастіше характеризується як сформована система правовідносин, в якій суб'єкти діють правомірно. По суті правопорядок є той юридичний результат, до якого прагне державна влада, всі державні органи, посадові особи і всі інші деталі суб'єкти права. Стійкість правопорядку досягається його нормативною основою, якої виступають норми матеріального та процесуального права.

Структура: 1.суб’єктивна - суб'єкти права, їх статус і компетенція.2.отношенческая- пр. відносини зв'язку між елементами системи права. 3.процедурна - упорядкованість за допомогою процесів і процедур. Правопорядок близький з законністю. Але не тотожний. Він є результатом законності.

45. Джерела права. Первинні і похідні, осн і додаткові. Джерела права України

Під джерелом права розуміються способи вираження і закріплення правових нормативів, надання їм загальнообов'язкового юридичного значення. Розмежування джерел права на види за їх найбільш відомим текстуальним джерелам права (А. В. Поляков) на міфи, правові звичаї, юр. прецеденти, нормативно-правові акти, нормативні договори, юридичні доктрини, священні книги .

Міфи (міфологія) - це уявлення про світ, властиві архаічній людині і передані в усній формі; ідеологія, що викладена на мові символів, ритуалів і відповідних їм заборон і дозволів.

Правовий звичай - найдавніше текстуальне джерело права. Для того, щоб бути правовим, звичай повинен мати пр.зміст, тобто виступати як правило поведінки, що склалося на основі постійного й однакового повторення, яких-небудь фактичних відносин. Правові звичаї не відносяться до писаного права і виступають як сформовані на основі постійного й однакового повторення нормативної поведінки, що мають представницько-зобов'язуючий характер.

Юридичний (судовий і адміністративний) прецедент - рішення по конкретній справі, яке згодом розглядається якобов'язкове правило при розгляді аналогічних справ. Юр. прецедент виступає як основне джерело англоамериканских права. Своєрідним варіантом юридичного прецеденту в країнах романо-германського права є судова практика, яка служить засобом інтерпретації закону і додатковим джерелом права;

Нормативно-правовий акт - письмовий документ, виданий у встановленому порядку компетентними органами держави та містить правила поведінки загального характеру (правові норми ). У правовій системі України нормативно-правовий акт (закони і підзаконні акти) виступає в якості основного джерела права;

Нормативний договір - виступає як правовий текст, оснований на взаємному волевиявленні сторін, інтерпретація якого утворює правову норму. Нормативний договір може бути угодою між двома і більше суб'єктами права, що містить обов'язкові для них нормативні приписи.

Юридична доктрина - представляє собою концептуально закріплені ідеї, правові принципи і нормативи, що містяться в працях учених - юристів, яким надається загальнозначуще і загальнообов'язкове значення, і з яких виводяться правила поведінки представницько-заг.обовязкового характеру. В даний час це джерело права має широке поширення в реліг. пр.системах (наприклад, мусульманському праві).

Священні книги - різноманітні письмові сакральні тексти, які містять релігійні нормативи, визнані в якості загальнообов'язкових правових нормативів (Веди, Біблія, Коран).

У різних правових системах використовуються історично складені джерела права. При цьому досить помітно розмеження основних і додаткових джерел права, характер і співвідношення яких надає колорит і багато в чому визначає приналежність правової системи до тієї чи іншої правової сім'ї. У правовій системі Україна визначальним джерелом права залишається нормативно-правовий акт. При цьому помітне прагнення законодавця використовувати джерелом права виключно закон, використовуючи принцип прямої дії закону і відмовляючись від підзаконних актів при конкретизації положень законів. Серед дододаткових джерел права України можна виділити нормативний договір, правовий звичай.