62. Офіційне тлумачення права

Від правового становища суб'єктів, тлумачать право залежить юридичне значення тлумачення. У зв'язку з цим виділяється офіційне тлумачення права як вихідне від компетентних державних органів або посадових осіб і є юридично обов'язковим. Обов'язковість офіційного тлумачення припускає обов'язок правозастосовчого органу або особи відшукувати і вивчати акти тлумачення права, вести їх облік. Проте головне тут полягає в обов'язки дотримуватися положень, що містяться в актах офіційного тлумачення при вирішенні раз-особистого роду юридичних ситуацій. За допомогою офіційного тлумачення забезпечується єдність правозастосовної практики у відповідності з цілями правового регулювання. Звідси неможливо обійти ті положення, які дані в актах офіційного тлумачення (інтерпретаційних актах). При цьому слід враховувати різницю юридичної сили офіційних актів тлумачення права, яка залежить від положення суб'єкта тлумачення в системі державних органів. Офіційне тлумачення підрозділяють на автентичне тлумачення, тобто таке, що виходить від органу, який видав цей нормативний акт і неаутентичне (легальне) тлумачення, коли роз'яснення дають інші компетентні органи.

У правовій сфері діє ціла система різноманітних правових актів. Всі вони можуть бути розділені на чотири групи (різновиди): 1) нормативні акти; 2) інтерпретаційні акти; 3) правозастосовні акти; 4) індивідуальні акти (акти реалізації суб'єктивних прав і юридичних обов'язків). Інтерпретаційні акти являють собою вид правових актів, що містять роз'яснення нормативних приписів (правових норм) або порядку їх застосування. У зв'язку з цим інтерпретаційні акти підрозділяються на нормативні і казуальні.

Серед особливостей інтерпретаційних актів наступні: вони являють собою роз'яснення правових норм; містять у тексті що конкретизують положення; діють тільки в єдності з нормативними актами; не є джерелом права; скасування нормативного акта тягне за собою втрату юридичної сили інтерпретаційнного акта. В системі інтерпретаційних актів особливе значення мають акти Конституційного Суду, які визначають існуючу систему правового регулювання і перспективу подальшого законотворчості. Інтерпретаційні актів видаються різними органами (судовими, прокурорськими, управлінськими) і охоплюють різні сфери правового регулювання (матеріальне і процесуальне право, приватне й публічне право). Інтерпретаційні акти мають тенденцію до відокремлення в системі правових актів, хоча, як раніше, поширене включення інтерпретацій (роз'яснень) у зміст правозастосовних актів. В правовій системі України високу престижність мають інтерпретаційні-інформаційні акти Пленуму Верховного Суду України, тобто його керівні роз'яснення у формі постанов. Можливість видання цих інтерпретаційних актів та їх співвідношення з інтерпретаціями (тлумаченнями Конституційного Суду України предмет дискусії і правової колізії.

63. Прогалини в праві і способи їх усунення та подолання

Пробіл у праві - це відсутність або неповнота правової норми для вирішення конкретної справи. Проблема пробілів у праві пов'язана з наступними факторами: 1) вмістом нормативно-правових актів; 2) правосвідомістю осіб, які застосовують право. Дана відмінність отримало своє вираження в поділі пробілів дійсні і уявні. Дійсні прогалини характеризують сферу законодавства і підзаконних актів, а уявні прогалини пов'язані з вадами професіоналізму осіб, які застосовують права. Професіоналів, в першу чергу цікавлять дійсні прогалини в законодавстві України. Ці прогалини можуть бути усунені або законодавчим органом (Верховною Радою) шляхом додаткового нормотворення, або усунути прогалини в праві може Конституційний Суд, використовуючи своє право тлумачення Конституції.

Від усунення прогалин у праві слід відрізняти подолання прогалин у праві. Подолання прогалин у праві здійснюється в процесі правозастосовної діяльності і пов'язане лише з дозволом конкретної життєвої ситуації. Способи подолання пробілів у праві виступають три види аналогією: 1) аналогія закону, коли для вирішення конкретної ситуації при відсутності правової норми використовується близька правова норма; 2) міжгалузева аналогія (субсидіарну застосування права), коли для вирішення конкретної ситуації при відсутності правової норми використовується правова норма іншій галузі права; 3) аналогія права, коли для вирішення конкретної ситуації при відсутності правової норми використовуються загальні принципи права і справедливості. Прогалини в праві виявляються, в першу чергу, при застосуванні права, що робить таке застосування права нетиповим, що вимагає особливої уваги і професіоналізму. При встановленні прогальной ситуації необхідно звернутися до наявних офіційних та неофіційних інтерпретацій (роз'яснень) права. При відсутності офіційного роз'яснення, яке могло б допомогти в подоланні пробілів у праві, правозастосовник повинен сам використовувати аналогію, переходячи від першого варіанту до другого, а потім до третього (аналогія права). Аналогія права не може бути використана при вирішенні питань про юридичної відповідальності. Не випадково вона прямо заборонена в кримінальному праві.