95. Бюрократія та бюрократизм в механізмі держави

Поняття "бюрократія" французького походження і означає - "панування канцелярії". Ототожнення бюрократії з державою вірно лише частково. Макс Вебер показав неминучість конфлікту між бюрократією і демократією. Утворюється як би замкнуте коло: чим далі йде розвиток демократії, тим більші інститути необхідні, які викликають збільшення бюро-політичних рішень, що, в кінцевому рахунку, призводить до звуження демократії. Серцевина конфлікту пов'язана з принципами прийняття рішень в політичній (демократія) і бюрократичних сферах. М. Вебером належить виділення визначальних рис бюрократії - це експертна підготовка і функціональна спеціалізація роботи бюрократа, що робить його важко замінних, так і контроль за ним фактично неможливий. Причому це відноситься як до діяльності державної адміністрації, так і до менеджмен-ту функціонуючий у приватній сфері. Тому однією з проблем нерівноправного відносини між політикою і бюрократією повинен бути принцип: бюрократія - інструмент в руках політики. Разом з тим, це не вирішує головної проблеми - бюрократична раціоналізація багатьох сфер життя різко обмежує самореалізацію і самопрояв особистості.

Розростання бюрократії поставило під загрозу головне достоїнство бюрократичної діяльності, тобто її ефективність. Все більше окреслена тенденція до централізації призвела до посилення ієрархічної структури держави, зросла роль центральних органів, виявляється скутою ініціатива на місцях. Держава зіткнулося з дилемою: відсутність ієрархії веде до втрати координації, дуже жорстка ієрархія означає втрату ефективності. Практика функціонування бюрократії в умовах держави великий бюрократії (наприклад, держави загального благоденства), виявила відчуження мас від політичного процесу, падіння легітимності влади. Парадокс полягає в тому, що великі соціальні програми, виконувані державою, породжують велику бюрократію, а значить виникають розгалужені державні інститути і олігархічні способи прийняття рішень. При цьому з'ясовується, що основним завданням бюрократії стає проблема збереження своєї влади, навіть якщо вона шкідлива державі в цілому.

Слід розрізняти поняття бюрократія та бюрократизм. Якщо бюрократія це прошарок людей, професійно діючих у державній та приватній сферах, то бюрократизм є колективний егоїзм, що проявляється у частині працівників управлінського апарату. Основні риси бюрократизму виражені в таких характеристиках як нехтування інтересами народу, прагнення вийти з під контролю, діяти під покровом таємниці, створити умови кастової обмеженість і деякі інші. Зазвичай спроби покінчити з бюрократизмом призводять до ще більшого зростання бюрократії і часто свідчать про нездатність можновладців вирішувати проблеми управління. Серед магістральних шляхів боротьби з бюрократизмом: 1) значне скорочення управлінського апарату, чистка апарату від сановників і некомпетентних управлінців; 2) забезпечення справжньої виборності, змінюваності, гласності, контролю знизу; 3) підйом рівня політичної культури населення для його реального впливу на існуючу державну владу.

Враховуючи процес розширення адміністративної діяльності і все більша накопичення бюрократією владних повноважень, визначальним питанням стає контроль над діяльністю установ. При цьому використовується як зовнішній, так і внутрішній контроль. Внутрішній контроль вбудовується в структуру самих установ. Вищі чиновники стежать за діяльністю нижчих, а інспектора і ревізори контролюють бюрократичний апарат. Поряд з цим проводяться внутрішні ревізії, вибіркові про-вєрки, звіти тощо заходи. В системі зовнішнього контролю першим є законодавець, який в законодавчих актах визначає заходи контролю і обмежень, межі зовнішнього контролю за кожним окремим установою. У багатьох державах у системі зовнішнього контролю використовується концепція "омбудсмена". Омбудсмен не тільки парламентський представник по захисту прав людини, але і спеціальний чиновник, який є незалежним і неупередженим, вислуховував скарги від службовців і представляє свої рекомендації вирішення спірних питань.