4.6.5. Особливості етикету Австралії

Дипломатія Австралії як незалежної, самостійної держави почала формуватися після Першої світової війни, але найбільш активно вона розвивалася наприкінці Другої світової війни і після неї. З кожним роком Австралія все активніше включалася у світову дипломатію. Напевно, це пояснюється її економічним, промисловим розвитком, освоєнням нових енергетичних джерел, зростанням життєвого рівня населення і відповідно престижу країни. Раніше її залежність від зовнішньої політики Англії була настільки великою, що не давала можливості розвиватись і самостійній дипломатії. Послаблення цієї залежності, посилення зв'язків (а іноді і залежності) із США, активність її власних сусідів в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, що бажали розширити стосунки з багатою Австралією, змусили керівництво країни до формування власної дипломатії суверенної Австралії.

Австралійські дипломати — фахівці високого рівня, інтелігентні люди, вони — майстри у встановленні контактів, уміють притягувати до себе. Навіть під час обговорення спірних питань вони поводяться коректно і завжди намагаються завершувати бесіди й переговори на добрій ноті. Більшість дипломатів знають французьку і німецьку мови. Австралійська дипломатія має у своєму розпорядженні фахівців, що знають мови країн, в яких вони працювали: Китай, Росія, арабські країни Переговори австралійці ведуть розумно і вміло, відстоюють свою думку твердо, але, допустившись помилки, негайно її виправляють.

На відміну від англійців, австралійські дипломати, незважаючи на англійську школу, більш відкриті для партнера, формулювання їхніх позицій під час переговорів більш певні і не містять (як у англійців) подвійного розуміння. Манери австралійських дипломатів більше відповідають не англійській школі, а національному характеру австралійців, а він дуже своєрідний. Особливо вражає в них почуття власної гідності. Кожен австралієць, ким би він не був, "вважає себе королем", як кажуть в Австралії. Вони з повагою ставляться до співрозмовника, але й вимагають такого ж ставлення до себе. Вони прості у спілкуванні, привітні, більш відверті, аніж деякі інші національності, однак можуть бути і різкими, якщо їм намагатимуться читати нотації чи "командувати" ними. Члени парламенту більш доступні дипломатам, вони навіть полюбляють зустрічатися з дипломатами. Таке спілкування дає можливість парламентаріям розширити свій світогляд.

Питання для самоконтролю:

1. Характеристика денних прийомів.

2. Характеристика вечірніх прийомів.

3. Організація проведення прийому „а-ля фуршет”.

4. Характеристика прийомів з розсадкою за столом.

5. Характеристика неформальних видів прийомів.

6. Загальні правила організації проведення прийомів.

7. Протокол та етикет дипломатичних офіційних прийомів.

8. Характеристика норм дипломатичного етикету.

9. Особливості англійської дипломатії.

10. Особливості французької дипломатії.

11. Особливості німецькій дипломатії.

12. Особливості американської дипломатії.

13. Характеристика японської дипломатії.

14. Характеристика китайської дипломатії.

15. Дипломатія арабських країн.

Тестові завдання

1. До якого виду прийому належить прийом „келих шампанського”?

   1. денний, з розміщенням за столом;

   2. вечірній, без розміщення за столом;

   3. денний, без розміщення за столом.

2. До якого виду прийому належить прийом „коктейль”?

   1. денний, з розміщенням за столом;

   2. вечірній, без розміщення за столом;

   3. денний, без розміщення за столом.

3. З якого прийому можна йти не прощаючись?

   1. “келих шампанського”;

   2. вечеря;

   3. а-ля фуршет.

4. Час проведення прийому „перший сніданок”:

   1. 8 ма – 9 та година;

   2. 7 ма – 8 ма година;

   3. 9 та – 10 та година;

5. Який вид прийому можна віднести до неформального?

   1. “келих шампанського”;

   2. барбекю;

   3. а-ля фуршет.