- •Використані скорочення
- •Передмова
- •Умови існування та життєдіяльності людини
- •1.1. Біосфера Землі й життєдіяльність людини
- •1.2. Основні компоненти життєвого середовища людини
- •Кількість теплової енергії, що виділяється при згорянні деяких видів енергоносіїв
- •Середні показники охолоджувальної дії вітру
- •Показники комфортності життєвого середовища
- •Фізичні величини радіаційного фактора
- •Середні показники споживання кисню й виділення вуглекислого газу
- •Показники токсичності шкідливих речовин
- •Вплив кольору на психіку людини (за Ле Корбюзьє)
- •2. Надзвичайні ситуації і характер їх впливу на навколишнє середовище й життєдіяльність людини
- •2.1. Поняття про надзвичайні ситуації і їх класифікація
- •2.2. Особливості надзвичайних ситуацій природного й техногенного характеру та їх наслідків
- •Умовне позначення зон забруднення після аварії на аес і показники потужностей доз випромінювання на їх межах
- •Кількість уражених нхр за відсутності засобів захисту, %
- •Наслідки впливу ударної хвилі на організм людини
- •Величини світлових імпульсів, за яких можливі опіки різного ступеня
- •Товщина шару половинного ослаблення матеріалів
- •Характеристика зон радіаційного зараження
- •Розміри зон зараження на сліді радіоактивної хмари наземного вибуху
- •Показники токсичності ор
- •Основні характеристики особливо небезпечних інфекційних захворювань
- •Метеорологічні показники можливості застосування бз
- •2.4. Механізми й наслідки впливу іонізуючих випромінювань на організм людини
- •Диференціювання органів людини за ступенем чутливості до іонізуючого випромінювання
- •Ураження населення внаслідок дії іонізуючого випромінювання
- •Основні характеристики променевої хвороби
- •Основні хімічні елементи, що входять до складу найбільш важливих органів людини
- •Загальні механізми токсичної дії отруйних речовин і принципи терапії отруєнь
- •Загальна характеристика нхр
- •3. Забезпечення безпеки життєдіяльності й захисту населення у надзвичайних ситуаціях
- •3.1. Оцінка небезпечних ситуацій
- •Коефіцієнти перерахунку потужності доз випромінювання після аварії на аес (ядерному вибуху)
- •Коефіцієнти ослаблення дії радіації для деяких укриттів
- •Глибина поширення зараженого повітря з уражаючими концентраціями нхр на відкритій місцевості, км (швидкість вітру 1 м/с, ємності не обваловані)
- •Поправочні коефіцієнти впливу швидкості вітру на глибину поширення зараженого повітря
- •Можливі втрати від нхр
- •Середня швидкість переносу хмари нхр повітряним потоком, м/с
- •Тривалість випару нхр, год (при швидкості вітру 1 м/с)
- •Допустима тривалість перебування в засобах захисту шкіри
- •3.2. Методи й засоби виявлення та виміру іонізуючих випромінювань, небезпечних хімічних і отруйних речовин
- •Технічні характеристики рентгенометрів
- •Технічні характеристики радіометрів
- •Технічні характеристики дозиметрів
- •Технічні характеристики газоаналізаторів
- •3.3. Класифікація засобів захисту
- •Тривалість захисної дії гп-7
- •Загальна характеристика фільтруючо-поглинаючої коробки промислового призначення
- •3.4. Способи забезпечення безпеки й захисту населення в надзвичайних ситуаціях
- •4. Організаційні основи підготовки підприємств, організацій і установ до виконання завдань Цивільної оборони
- •4.1. Система забезпечення безпеки й захисту населення
- •4.2. Планування підготовки об’єктів цо до дій у надзвичайних ситуаціях
- •4.3. Загальні принципи навчання співробітників об’єктів дій у надзвичайних ситуаціях
- •Графік визначення вихідних даних для оцінки радіаційно небезпечних ситуацій при аваріях на аес
- •Графік визначення вихідних даних для оцінки радіаційно небезпечних ситуацій при ядерних вибухах
- •Нормативні акти та література
Загальна характеристика нхр
Найменування НХР |
Агрегатний стан |
Характер впливу |
Хлор |
Зеленувато-жовтий газ |
Дратує дихальні шляхи, викликає набряк легень |
Аміак |
Безбарвний газ із запахом нашатирю |
Подразнює органи дихання, викликає опіки шкіри, збуджує централь-ну нервову систему |
Фосген |
Рідина з запахом гнилих фруктів |
Порушує проникність стінок альвеол і кровоносних судин, викликає набряк легень |
Синильна кислота |
Легколетуча рідина з запахом гіркого мигдалю |
Порушує окисні процеси в клітинах і тканинах організму шляхом пригнічення активності залізомістких ферментів (цитохромоксидази й каталази) |
Окис вуглецю |
Безбарвний газ без запаху |
Порушує тканеве дихання, спричиняє загальноотруйну дію |
Окис етилену |
Безбарвна рідина з ефірним запахом |
Метаболічна отрута наркотичної дії |
Окисли азоту |
Газоподібні речовини |
Загальноотруйної дії, викликають кисневу недостатність і набряк легень |
До найбільш радикальних способів терапії більшості отруєнь прийнято відносити комплекс медичних заходів, які спрямовані на припинення або послаблення токсичної дії отруйних речовин на організм людини. Такими заходами є методи посилення природної детоксикації (промивання шлунку, очищення кишечнику тощо) і штучної детоксикації (заміщення крові, гемосорбція та ін.).
Загальна стратегія терапії отруєнь побудована на чотирьох основних принципах:
1) прискоренні виведення отруйних речовин з організму;
2) антидотній терапії;
3) усуненні патогенічних порушень у функціонуванні важливих систем організму (патогенічна терапія);
4) усуненні або послабленні окремих симптомів отруєння (симптоматична терапія) і попередженні ускладнень.
Принцип п р и с к о р е н о г о в и в е д е н н я отруйних речовин з організму заснований на методах природної і штучної детоксикації, які є доступними для людини в умовах її повсякденної життєдіяльності й застосовуються в разі потрапляння отруйних речовин в організм через шлунково-кишковий тракт.
А н т и д о т н а т е р а п і я заснована на використанні специфічних протиотрут (антидотів), здатних взаємодіяти з отруйною речовиною (чи її метаболітами) й утворювати малотоксичні чи нетоксичні продукти. Ці речовини здавна привертали увагу, особливо фармакологів, і широко використовувалися для надання допомоги при отруєннях.
Важливими властивостями антидотів є сувора вибірковість і ліміт часу ефективної дії (антидоти найбільш діючі на початкових фазах отруєння).
За хіміко-біологічними властивостями антидоти поділяються на кілька груп. Широко розповсюдженими для застосування в побуті є антидоти, здатні перетворювати отруйні речовини в нетоксичні продукти. До таких протиотрут відносяться лужні й хлормісткі речовини, а також розчини марганцевокислого калію.
Широке поширення одержали антидоти, які сприяють виведенню отруйних речовин з організму. Такі речовини утримують атоми кальцію, що легко заміщюються іонами отруйних речовин (свинцю, миш’яку та інших важких металів) і утворюють комплексні сполуки, які розчиняються у воді та швидко виводяться з організму.
Особливе місце в терапії отруєнь займають а н т и д о - т и ф і з і о л о г і ч н о ї д і ї. До антидотів цієї групи належать протиотрути, що викликають ефект, протилежний дії отрути. Наприклад, бронхоспазм, викликаний мускарином, може бути ослаблений адреналіном чи атропіном, які самі не реагують з отрутою, проте усувають симптоми отруєння шляхом непрямої протидії через різні рецептори (клітинні елементи). Цей напрямок антидотної терапії знайшов найбільш широке практичне застосування в сучасній фармакології, що має у своєму розпорядженні практично необмежені можливості в підборі ефективних функціональних антагоністів токсичних речовин.
Важливим досягненням у створенні антидотів такого типу було відкриття антагоніста ацетилхоліну, що бере участь у процесах передачі нервового імпульсу. Основою цих антидотів є атропін і рецептури атропіноподібної дії.
Принципи патогенічної і симптоматичної терапії реалізуються на різних етапах фармакологічного впливу і можуть бути спрямовані на усунення й ослаблення тих чи інших порушень.
Засобами патогенічної і симптоматичної терапії є речовини, які відновлюють захисні функції організму в умовах їх перенапруги від стресу.
Триметин, тиопентал натрію, серцеві та інші препарати, у тому числі й атропін, використовуються як симптоматичні засоби терапії.
Найважливішим способом лікування отруєнь прийнято вважати каузальну (причинно-наслідкову) терапію, засновану на встановленні причин захворювання й усуненні загрозливих життю проявів.
Поряд з розглянутими принципами і способами терапії отруєнь, важливими заходами першої допомоги і взаємодопомоги є:
усунення надходження отруйних речовин в організм;
запобігання переохолодженню постраждалого;
створення спокою;
доставка в найближчу медичну установу;
інші доступні, відповідно до ситуації, заходи.
Розглянуті загальні механізми токсичної дії отруйних речовин на організм людини і принципи терапії отруєнь є основ-ними знаннями, що забезпечують безпеку сучасної людини в повсякденній життєдіяльності й у хімічно небезпечних ситуаціях.