- •Використані скорочення
- •Передмова
- •Умови існування та життєдіяльності людини
- •1.1. Біосфера Землі й життєдіяльність людини
- •1.2. Основні компоненти життєвого середовища людини
- •Кількість теплової енергії, що виділяється при згорянні деяких видів енергоносіїв
- •Середні показники охолоджувальної дії вітру
- •Показники комфортності життєвого середовища
- •Фізичні величини радіаційного фактора
- •Середні показники споживання кисню й виділення вуглекислого газу
- •Показники токсичності шкідливих речовин
- •Вплив кольору на психіку людини (за Ле Корбюзьє)
- •2. Надзвичайні ситуації і характер їх впливу на навколишнє середовище й життєдіяльність людини
- •2.1. Поняття про надзвичайні ситуації і їх класифікація
- •2.2. Особливості надзвичайних ситуацій природного й техногенного характеру та їх наслідків
- •Умовне позначення зон забруднення після аварії на аес і показники потужностей доз випромінювання на їх межах
- •Кількість уражених нхр за відсутності засобів захисту, %
- •Наслідки впливу ударної хвилі на організм людини
- •Величини світлових імпульсів, за яких можливі опіки різного ступеня
- •Товщина шару половинного ослаблення матеріалів
- •Характеристика зон радіаційного зараження
- •Розміри зон зараження на сліді радіоактивної хмари наземного вибуху
- •Показники токсичності ор
- •Основні характеристики особливо небезпечних інфекційних захворювань
- •Метеорологічні показники можливості застосування бз
- •2.4. Механізми й наслідки впливу іонізуючих випромінювань на організм людини
- •Диференціювання органів людини за ступенем чутливості до іонізуючого випромінювання
- •Ураження населення внаслідок дії іонізуючого випромінювання
- •Основні характеристики променевої хвороби
- •Основні хімічні елементи, що входять до складу найбільш важливих органів людини
- •Загальні механізми токсичної дії отруйних речовин і принципи терапії отруєнь
- •Загальна характеристика нхр
- •3. Забезпечення безпеки життєдіяльності й захисту населення у надзвичайних ситуаціях
- •3.1. Оцінка небезпечних ситуацій
- •Коефіцієнти перерахунку потужності доз випромінювання після аварії на аес (ядерному вибуху)
- •Коефіцієнти ослаблення дії радіації для деяких укриттів
- •Глибина поширення зараженого повітря з уражаючими концентраціями нхр на відкритій місцевості, км (швидкість вітру 1 м/с, ємності не обваловані)
- •Поправочні коефіцієнти впливу швидкості вітру на глибину поширення зараженого повітря
- •Можливі втрати від нхр
- •Середня швидкість переносу хмари нхр повітряним потоком, м/с
- •Тривалість випару нхр, год (при швидкості вітру 1 м/с)
- •Допустима тривалість перебування в засобах захисту шкіри
- •3.2. Методи й засоби виявлення та виміру іонізуючих випромінювань, небезпечних хімічних і отруйних речовин
- •Технічні характеристики рентгенометрів
- •Технічні характеристики радіометрів
- •Технічні характеристики дозиметрів
- •Технічні характеристики газоаналізаторів
- •3.3. Класифікація засобів захисту
- •Тривалість захисної дії гп-7
- •Загальна характеристика фільтруючо-поглинаючої коробки промислового призначення
- •3.4. Способи забезпечення безпеки й захисту населення в надзвичайних ситуаціях
- •4. Організаційні основи підготовки підприємств, організацій і установ до виконання завдань Цивільної оборони
- •4.1. Система забезпечення безпеки й захисту населення
- •4.2. Планування підготовки об’єктів цо до дій у надзвичайних ситуаціях
- •4.3. Загальні принципи навчання співробітників об’єктів дій у надзвичайних ситуаціях
- •Графік визначення вихідних даних для оцінки радіаційно небезпечних ситуацій при аваріях на аес
- •Графік визначення вихідних даних для оцінки радіаційно небезпечних ситуацій при ядерних вибухах
- •Нормативні акти та література
4.3. Загальні принципи навчання співробітників об’єктів дій у надзвичайних ситуаціях
Питання й пов’язані з ними проблеми навчання і виховання людини на всіх етапах її життєдіяльності вивчає педагогіка (загальна й окрема), яка розробляє теорію і практику передачі тим, кого навчають, відповідних знань, умінь і навичок.
Викладання корінних питань безпеки життєдіяльності сучасної людини і цивільної оборони розглядається в Україні й більшості держав як система загальнодержавних заходів, що здійснюються в інтересах захисту населення і забезпечення дієздатності економіки в надзвичайних ситуаціях мирного й воєнного часу.
Принципові основи створення системи навчання всіх категорій населення України з питань ЦО були розроблені в 60-і рр. ХХ ст. й успішно функціонують тепер. Практикою встановлено, що навчання всіх категорій населення є процесом, в якому беруть активну участь родина, школа, вищі навчальні заклади, керівники об’єктів ЦО та інші органи управління. З огляду на це знання питань забезпечення безпеки життєдіяльності людини можуть бути життєвими, донауковими і науковими.
Життєві і донаукові знання, уміння й навички здобуваються людиною в родині і школі. Це перевірені практикою (історією людства) результати пізнання людиною навколишньої дійсності, що потребують наукового обґрунтування.
Введення до системи загальної освіти України предмета “Основи безпеки життєдіяльності” (1999) стало важливим кроком у напрямку підготовки населення з життєво важливих питань безпеки сучасної людини.
Наукові знання з корінних питань безпеки життєдіяльності є основою державної системи захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій мирного й воєнного часу і прийняття обґрунтованих рішень з їх реалізації.
Вища школа є джерелом наукових знань, на яких заснована подальша практична діяльність керівників органів виконавчої влади й об’єктів ЦО.
Вивчення навчальної дисципліни “Безпека життєдіяльності” було почато на державному рівні в колишньому СРСР у 1990 р. (наказ Держкомосвіти від 09.07.1990 р. № 473).
В Україні вивчення дисципліни “Безпека життєдіяльності й Цивільна оборона” (“БЖД й ЦО”) було почато в 1995 р. за наказом Міністра освіти і Начальника штабу ЦО від 20.06.1995 р. № 182/200.
Основними дидактичними принципами навчання, якими керуються вищі навчальні заклади, є: науковість, інформаційність, системність і послідовність, доступність і наочність та ін.
Реалізація цих принципів у навчальному процесі вищих навчальних закладів забезпечує формування наукових знань, що дозволяють з високою вірогідністю осмислювати навколишню дійсність у минулому, майбутньому й сьогоденні. Наукові знання забезпечують прийняття обґрунтованих рішень у професійній діяльності й організації безпеки життєдіяльності та захисту населення в НС мирного й воєнного часу.
Процес передачі знань має двосторонній характер, в якому беруть участь той, хто навчає (керівник заняття, викладач), і ті, кого навчають (співробітники установи, студенти), і між якими встановлюється прямий і зворотний зв’язок.
Процес передачі знань (прямий зв’язок) тим, кого навчають, здійснюється різними методами. Основними є: лекційний; метод самостійної роботи; методи показу, обговорення і тренувань; дослідницький метод тощо.
Основні методи навчання реалізуються в процесі навчальних занять: лекцій, семінарів, лабораторних і практичних занять, самостійної роботи та інших видів занять. У процесі вивчення дисципліни “БЖД й ЦО” широко використовується лекційно-практичний метод, що поєднує в собі розповідь-показ-тренування.
Якість передачі знань залежить від педагогічної майстерності викладача, що формується в процесі навчання у вищому навчальному закладі (аспірантурі) й удосконалюється на подальших етапах становлення викладача. Вона передбачає: високу відповідальність за якість навчально-виховної роботи; покликання до навчання і виховання; прагнення до постійного удосконалювання своїх наукових (теоретичних) знань; глибоке знання навчальної дисципліни; володіння методичними навичками; уміння цікаво і дохідливо викладати навчальний матеріал тощо.
Навчальна дисципліна “Безпека життєдіяльності й ЦО” заснована на знаннях фізики, хімії, біології, екології та інших наук, що обумовлюють складність підготовки багатьох категорій населення в Україні та інших державах.
Процес навчання передбачає всі види контролю за якістю засвоєння навчального матеріалу (знань, умінь і навичок). Такими видами контролю є семінарські заняття, контрольні роботи, заліки, іспити та ін.
Методика підготовки і структура навчальних занять з “Безпеки життєдіяльності” визначається методами навчання і видами занять, які передбачені навчальним планом.
Виходячи з цих особливостей, підготовка до заняття включає: з’ясування теми заняття, її ролі й місця у вивченні навчальної дисципліни; визначення навчальних, виховних цілей і виду заняття; підбір і вивчення літератури з досліджуваної теми; складання плану проведення заняття і написання плану-конспекту; підготовку наочних навчальних матеріалів (плакатів, схем, засобів захисту і т.п.), визначення місця проведення заняття тощо.
Структура плану проведення заняття (плану-конспекту) визначається відповідними методичними вказівками, згідно з якими вона повинна містити вступну частину, назву навчальних питань і їх зміст (коротко) і заключну частину.
План проведення заняття підписується особою, яка розробила (написала) конспект і затверджується керівником установи (об’єкта ЦО).
Навчання співробітників об’єктів господарської діяльності організується їхніми керівниками за планами і програмами відповідних органів управління.
Підготовка і перепідготовка керівного складу об’єктів ЦО здійснюється на курсах шляхом зборів з відривом від виробництва тривалістю до 5 діб з періодичністю 3 – 5 років.
Таким чином, підготовка підприємств, організацій і установ до виконання комплексу заходів, що забезпечують безпеку й захист населення в НС мирного і воєнного часу, нерозривно зв’язана з процесом навчання всіх категорій населення і є задачею державного рівня.
Додаток 1