- •1. Поняття, предмет криміналістики та закономірності об’єктивної дійсності, що вивчаються нею.
- •2. Система криміналістики та її завдання як науки на сучасному етапі.
- •3. Поняття та різновиди способу вчинення злочину. Використання даних щодо способу вчинення і приховування злочину у розв’язанні конкретних завдань розслідування.
- •4. Поняття, види і загальна характеристика джерел криміналістичної (процесуальної, доказової) інформації.
- •5. Методологічні основи криміналістики.
- •6. Поняття, об’єкти і суб’єкти криміналістичної ідентифікації, її види і форми.
- •7. Поняття криміналістичної діагностики та її відмінність від ідентифікації.
- •8. Поняття і завдання криміналістичної техніки як розділу криміналістики. Галузі криміналістичної техніки та їх роль у збиранні і дослідженні інформації щодо злочину та його учасників.
- •10. Поняття і значення фіксації криміналістичної інформації як методу повного і точного відображення змісту слідчої дії та її результатів.
- •11. Форми фіксації інформації, що має криміналістичне (доказове) значення.
- •12. Загальна характеристика технічних засобів, методів, прийомів та видів криміналістичної фотографії.
- •13. Процесуальні й технічні правила оформлення фототаблиць, відеоплівок як додатків до відповідних протоколів слідчих дій.
- •14. Криміналістична габітологія: поняття, зміст і значення в практиці розкриття та розслідування злочинів.
- •15. Технологія складання опису ознак зовнішності людини.
- •16. Криміналістична відео-фоноскопія. Наукові засади і сучасні можливості дослідження звукових слідів та їх використання для розшуку й ототожнення джерела звуку.
- •17. Криміналістична трасологія (слідознавство): поняття, система, завдання.
- •18. Поняття та класифікація слідів злочину в криміналістиці.
- •19. Сліди рук людини (дактилоскопія).
- •20. Сліди засобів учинення злочину.
- •21. Мікрооб’єкти та їхнє значення в розкритті та розслідуванні злочинів.
- •22. Криміналістична одорологія. Техніко-криміналістичні засоби і прийоми роботи зі слідами запаху на місці події.
- •23. Експертно-трасологічні дослідження та їх значення в розслідуванні злочинів.
- •24. Криміналістичне почеркознавство й авторознавство. Класифікація ідентифікаційних ознак письма і почерку.
- •25. Поняття документу в криміналістиці. Характеристика основних способів підроблення документів та ознаки, що вказують на них.
- •26. Дослідження відтисків печаток і штампів.
- •27. Дослідження поліграфічної продукції (державних цінних паперів, казначейських білетів, білетів Національного банку України, іноземної валюти, матеріалів порнографічного змісту та ін.).
- •28. Виявлення, фіксація та вилучення комп’ютерної інформації.
- •29. Поняття і класифікація холодної зброї та слідів її застосування.
- •30. Класифікація балістичних об’єктів і загальна характеристика їх криміналістичного дослідження.
- •31. Вибухові речовини і пристрої: поняття та класифікація вибухотехнічних засобів.
- •32. Поняття, науково-правові засади та завдання криміналістичної реєстрації як галузі криміналістичної техніки і практичної діяльності.
- •33. Характеристика окремих видів криміналістичних обліків та інформаційно-довідкових систем (колекцій), здійснюваних науково-дослідними і експертно-криміналістичними центрами мвс України.
- •34. Проблема допустимості використання в кримінальному судочинстві нетрадиційних криміналістичних знань і методів.
- •37. Основні поняття і категорії криміналістичної тактики, їх класифікація та загальна характеристика.
- •38. Криміналістична версія: поняття, види, правила висування та перевірки.
- •39. Поняття і значення планування, як умови і методу наукової організації розслідування. Принципи, види і технологія планування розслідування.
- •40. Організаційно-тактичні основи огляду місця події.
- •41. Організаційно-тактичні основи огляду транспортних засобів.
- •42. Організаційно-тактичні основи ексгумації та огляду трупу.
- •43. Організаційно-тактичні основи розшуку підозрюваних (обвинувачених).
- •44. Організаційно-тактичні основи затримання підозрюваних (обвинувачених).
- •45. Організаційно-тактичні основи обшуку в помешканні.
- •46. Організаційно-тактичні особливості особистого обшуку.
- •47. Організаційно-тактичні основи виїмки.
- •48. Організаційно-тактичні основи зняття інформації з каналів зв’язку.
- •49. Організаційно-тактичні основи допиту потерпілих і свідків.
- •50. Організаційно-тактичні основи допиту підозрюваних і обвинувачених.
- •51. Організаційно-тактичні основи очної ставки.
- •54. Організаційно-тактичні основи пред'явлення для впізнання предметів.
- •55. Організаційно-тактичні основи відтворення обстановки й обставин події (у формі перевірки й уточнення показань на місці).
- •56. Організаційно-тактичні основи відтворення обстановки й обставин події (у формі слідчого експерименту).
- •57. Організаційно-тактичні основи одержання зразків для порівняльного дослідження.
- •58. Організаційно-тактичні основи підготовки і призначення судових експертиз.
- •59. Організаційно-тактичні основи залучення спеціалістів до участі у проведенні слідчих дій.
- •61. Розслідування вбивств.
- •62. Розслідування заподіяння тілесних ушкоджень.
- •63. Розслідування зґвалтувань.
- •64. Розслідування контрабанди.
- •65. Розслідування крадіжок.
- •66. Розслідування грабежів і розбійних нападів.
- •67. Розслідування вимагання.
- •68. Розслідування шахрайства.
- •69. Розслідування ухилення від сплати податків.
- •70. Розслідування хабарництва (корупції).
- •71. Розслідування злочинів проти довкілля.
- •72. Розслідування хуліганства.
- •73. Розслідування дорожньо-транспортних подій.
- •74. Розслідування підпалів і злочинного порушення правил пожежної безпеки.
- •75. Розслідування незаконних дій, пов'язаних із наркотичними засобами, психотропними речовинами і прекурсорами.
- •76. Розслідування злочинів, учинених неповнолітніми.
- •77. Розслідування злочинів, учинених організованим кримінальним угрупованням.
- •78. Розслідування злочинів по «свіжих слідах».
- •79. Розслідування нерозкритих злочинів минулих років.
- •80. Профілактична діяльність слідчого за матеріалами розслідування.
54. Організаційно-тактичні основи пред'явлення для впізнання предметів.
Пред'явлення для впізнання - це слідча дія, яка полягає в пред'явленні, демонструванні свідку, потерпілому, підозрюваному або обвинуваченому предмета або особи з метою встановлення тотожності або групової належності (ст. ст. 174-176 КПК України).
Пред'явлення для впізнання - це метод (спосіб) ідентифікації об'єктів за пам'яттю - ідеальним відображенням, слідами пам'яті. Об'єктами впізнання є: люди, матеріальні предмети (речі), трупи, тварини. У деяких підручниках до об'єктів пред'явлення для впізнання відносять окремі будови та ділянки місцевості. Однак, останнє не погоджується з процесуальними вимогами провадження впізнання.
Тактичні прийоми пред'явлення для впізнання живих людей (ст. 174 КПК України) та предметів (ст. 175 КПК України) достатньо повно визначена в законі. Разом з тим існують тактичні особливості, що розроблені в криміналістиці, а саме:
а) запросити всіх учасників (крім упізнаючого), пояснити їм мету та суть упізнання, ознайомити з нормами КПК;
б) запропонувати особі, що пізнається, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, разом з якими вона буде пред'явлена. Щодо предмета впізнання, то операцію з його розміщенням роблять поняті;
в) розміщені предмети впізнання занумерувати бирками (крім осіб), зафіксувати загальну картину людей або предметів;
г) пізніше запросити впізнаючого, якого попередити про кримінальну відповідальність за неправдиві свідчення, після чого запропонувати оглянути об'єкти та дати відповідь на запитання: «Чи впізнаєте Ви серед пред'явлених той предмет (особу), який спостерігали раніше у зв'язку з подією злочину?». Пізнаючий може брати пред'явлені предмети до рук, оглядати, а особам запропонувати встати, повернутися, підняти руки тощо;
д) після впізнання об'єкта останній фотографують (предмети - масштабним, а особи - пізнавальним способом).
Тактика впізнання ділянок місцевості, окремих будівель у криміналістичній літературі не висвітлена, хоча ці предмети називають в числі предметів упізнання. Будівлі та ділянки місцевості пред'являються в одному екземплярі, оскільки неможливо підібрати схожі об'єкти. Автори цього виду впізнання міркують, що сусідні будівлі та ділянки місцевості можуть бути об'єктами, серед яких пред'являється об'єкт упізнання. Подібні висновки спірні, а тактика проведення суперечить процесуальним вимогам ст. 174 КПК України. У цих випадках упізнання не відбувається, а проводиться звичайна перевірка події на місці.
За логікою, коли впізнаючий - свідок проголошує, що може впізнати якусь будівлю або показати місце, то необхідно проводити перевірку свідчень на місці та відповідно оформляти її.
Упізнання за відображеннями (фотознімками), із дотриманням таких вимог:
а) фотографія пред'являється серед не менше трьох інших зображень схожих об'єктів, виконаних у схожому ракурсі, приблизно однаковому масштабі, в одному кольорі (чорно-білий знімок не можна пред'являти серед кольорових). Знімки для впізнання нумеруються, подальший порядок пред'явлення для упізнання такий самий, як і при пред'явленні предметів.
Якщо упізнання проводиться не за місцем провадження слідства, то слідчий складає окреме доручення, до якого додає таблицю, на якій наклеює знімки об'єктів та позначає цифрами, під яким номером значиться об'єкт, що пізнається. Окреме доручення направляється до прокуратури за місцем проживання впізнаючого (свідка, потерпілого), який змінив місце мешкання.
Пред'являти можна не тільки об'єкти, але й їхні ознаки та властивості, головним чином, функціональні. У зв'язку з цим існує впізнання за ходою, руховими навиками, мовленням. Упізнання можна проводити, пред'являючи властивості та ознаки об'єктів у натурі або у вигляді відео- і кінозйомки, звукозапису. Крім дотримання загальних тактичних положень необхідно враховувати таке:
а) властивість (навик) пред'являти серед подібних, наприклад, для впізнання за ходою підбирати осіб, які б могли демонструвати аналогічні властивості, наприклад кульгати, вміти виконувати якісь дії;
б) особі, навики якої впізнаються, треба послідовно продемонструвати один і той же навик, властивий для всіх осіб;
в) створити належні умови сприйняття, можливість повторити прийом.
Якщо визнання проводиться за відео- і кінозйомкою, то це потребує спеціальної підготовки. Наприклад, зафіксована хода, жестикуляція особи, яку треба впізнати, оперативними засобами. Пред'являти відеозапис треба серед інших, а для цього необхідно записати властивості, схожі за статурою та іншими ознаками, осіб, серед яких буде проводитись упізнання. Складність підготовки очевидна, тому в практиці відеозапис використовують для пред'явлення іншим особам, зафіксувавши один раз натуральне пред'явлення.
Під час пред'явлення фонограм звукозапису проводяться аналогічні підготовчі дії - виготовляються фонограми запису мови осіб, серед яких буде пред'являтися фонограма запису мови особи, що впізнається. Решта вимог аналогічна попереднім.
Технічні засоби фіксації процесу пред'явлення для впізнання та його результати повинні відповідати виду упізнання та властивостям об'єктів, за якими проходить упізнання.
Впізнання за фотознімками живої особи проводиться, коли вона відсутня, але слідчий має її фотознімки. Для встановлення особи вбитого нерідко пред’являються фотознімки трупа. Звичайно ці фотознімки використовуються у випадках, коли пред’явлення трупа не мало позитивних результатів і його поховали. Фотознімки можуть пред’являтися не тільки на тій території, де було виявлено труп, а й в інших місцевостях.
Пред’явлення для впізнання за фотознімками може також проводитися з тактичних міркувань. Як правило, пред’явлення для впізнання предметів за фотознімками проводиться в тих випадках, коли їх неможливо пред’явити в натурі.
Необхідно, щоб пред’явлені фотознімки були однаковими за формою і розміром, а зображені на них обличчя схожі з тим, тотожність якого передбачається встановити. Слід прагнути до того, щоб фотознімки належали до того часу, коли свідок спостерігав ту чи іншу особу в зв’язку з розслідуваною подією.
Особливості пред’явлення для впізнання предметів і тварин зумовлюються характером об’єктів впізнання і метою, з якою воно проводиться. Якщо стосовно предмета, що підлягає пред’явленню, відомі особливі ознаки, то слідчий повинен підібрати інші предмети з подібними ознаками. Якщо ж відомі тільки його загальні ознаки, то предмет повинен пред’являтися серед інших об’єктів з однорідними ознаками, але різними за видовими властивостями.
Порядок пред’явлення для впізнання предметів і тварин здійснюється так само, як і при впізнанні живих осіб. Пред’явлення для впізнання тварин не регламентується КПК, але процес такого впізнання здійснюється з дотриманням тих самих криміналістичних прийомів, що використовуються при пред’явленні для впізнання предметів.
Основними прийомами фіксації є:
а) протоколювання;
б) фотографування;
в) відеозапис, кінозйомка та звукозапис;
г) складання планів, схем і креслень.
Засоби фіксації: фото-, відео-, кіно-, звукотехніка, засоби вимірювання, які знаходяться в слідчих комплектах.
Фіксація починається з моменту поставлення мети та завдання впізнання і закінчується фіксацією результатів упізнання. Якщо проводиться тільки фотофік-сація, то вона складає серію знімків, на яких відображено окремі фази впізнання.