85. Поняття і види організованих злочинних угрупувань.

Організована злочинна група — небезпечний різновид злочинного угруповання, являє собою об’єднання високого рівня організованості, згуртованості та стійкості. Її члени взаємозалежні, підкоряються загальним правилам і нормам поведінки, прийнятим у групі. Це — доволі тісний союз, у якому кожний знаходить собі емоційну підтримку, дорожить оцінкою своєї особистості з боку злочинної групи. Їм притаманна чітка функціонально-диференційована структура переважно ієрархічного типу, чіткий розподіл ролей з яскраво вираженою роллю лідера. Внутрішнє життя в групі загалом зорієнтоване на вчинення злочинів з метою отримання максимальних прибутків, при цьому, кількість учинених злочинів та їх суспільна небезпека в міру функціонування групи збільшується.

Організовану злочинність експерти ООН розділяють на кілька видів.

1. Мафіозні родини, що існують за принципом ієрархії. Вони мають свої внутрішні правила життя, норми поводження й відрізняються більшою кількістю протиправних дій.

2. Професіонали. Члени таких організацій поєднуються з метою виконання певного злочинного задуму. Організації такого роду непостійні й не мають такої твердої структури, як організації першого виду. До групи професіоналів відносять фальшивомонетників, формування, що займаються крадіжками автомобілів, вимаганням і т.д. Склад професійної злочинної організації може постійно мінятися і її члени можуть брати участь у різних однотипних злочинних підприємствах.

3. Організовані групи, що контролюють певні території.

За сферами прояву:

- ОЗУ у сфері економіки.

- ОЗУ у сфері керування.

- ОЗУ у соціальній сфері.

Саме ця класифікація, на думку авторів монографії “Основи боротьби з організованою злочинністю”, покликана зіграти позитивну роль у формуванні методик розкриття й розслідування організованої злочинної діяльності, структури правоохоронних органів, покликаних боротися із цим явищем.

За особливостями злочинні формування бувають:

- побудовані на професійній основі й без такої

- з використанням посадових можливостей членів організованої злочинної групи й без таких можливостей

- ті, що мають корумповані й інші звязки, що відрізняють організовану злочинну діяльність та не мають їх.

86. Структура організованої злочинності.

Структура злочинності - частка окремих видів злочинів у загальній їх кількості за певний відрізок часу на певній території.

Структура - внутрішня, якісна властивість злочинності, яка визначається питомою вагою (часткою) окремих видів злочинів у загальній їх кількості, що виділяються залежно від певних кримі­нально-правових та кримінологічних ознак.

Структура злочинності оцінюється:

а) за об'єктами посягання, б) за об'єктивною стороною злочину в) за озна­ками суб'єктивної сторони, г) за особою злочинця, д) за мірою покарання

Пріоритетними напрямками злочинної діяльності організованих груп залишаються найбільш важливі сфери господарювання та фі­нансів. Так, у 1999 році у фінансово-кредитній сфері ними скоєно 5,7% злочинів від усієї кількості виявлених, з них у банківській -4,8%, у зовнішньо-економічній діяльності - 1,5%, у сфері привати­зації - 0,6%, у комерційних структурах ~ 4,6%, у сфері переробки сільськогосподарської продукції - 3,4%. Закріпившись таким чином економічно, керівники організованих злочинних груп намагаються безпосередньо впливати на соціально-політичну ситуацію в державі.

Види злочинів, які вчиняють організовані угруповання розподіляються таким чином:

-розбійні напади 7,2%

-грабежі 3,3%

-вбивства 1,4% бандитизм 1,0%

-крадіжки приватного майна 36,4%

-вимагательство 5,0% хабарництво 2,3%

-розкрадання державного і колективного майна 6,0%

-інші злочини 37,4%

Про кількість злочинів, вчинених за останні 10 років (1991—2001 рр.) свідчать дані наведеної таблиці.

Таблиця

1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001

405 480 540 572 642 617 589 576 559 554 504

Але, статистичні дані не можуть бути підставою для висновків про тенденцію зниження рівня злочинності в Україні, оскільки вірогідність статистичних показників злочинності викликає сумніви при порівнянні з іншими даними та аналізі процесів, що відбуваються в суспільстві. Такий висновок підтверджено в аналітичному дослідженні МВС України: на сьогодні існує досить значна різниця між фактичною і зареєстрованою злочинністю. Поза реєстрацією залишається певна кількість злочинів.

Сучасна злочинність набуває нових ознак, які безпосередньо негативно впливають на криміногенну ситуацію в державі, стає дедалі жорстокішою та небезпечнішою. З 1996 р. зростають кількісні показники злочинності  саме за тяжкими злочинами. Так, порівняно з 1996 р. у 2000 р. збільшилась кількість: умисних вбивств з 1 785 до 4 896, тобто більш ніж у 2,7 разу; заподіяння тяжких тілесних ушкоджень з 3 345 до 8 429, тобто більш ніж у 2,5 разу; грабежів з 6 550 до 29 327 (у 4,5 разу); розбійних нападів з 1 266 до 5 391 (у 4,3 разу); крадіжок державного та колективного майна у 3,1 разу. Тенденція зростання кількісних показників за окремими (найбільш небезпечними для суспільства) злочинами залишається у 2000—2001 рр. Наприклад, вчинення економічних злочинів, що заподіюють найбільшу шкоду державі, збільшилося з 6,3 тис. у 2000 р. до 6,7 тис. у 2001 р. Злочинна діяльність у економічній сфері у 2001 р. завдала державі збитків на суму 510 млн грн.

З 1999 р. офіційно спостерігається зменшення кількості злочинів, вчинених організованими злочинними угрупованнями. У 2001 р. порівняльно з 2000 р. зменшилась кількість виявлених організованих злочинних груп з 960 до 770 або 19,8 % і число вчинених ними злочинів з 7 744 до 6 703 на 13,4 % . Судова практика показує, що у 2001 р. на розгляді в судах першої інстанції знаходилось 923 кримінальних справ стосовно 4 141 осіб, які обвинувачувались у вчиненні злочинів в організованих групах (порівняльно з 2000 р. — 1 084 справ стосовно 4 600 осіб). З винесенням вироку розглянуто 516 кримінальних справ (2000 р. — 621). За вироками, що набрали і не набрали законної сили засуджено за вчинення злочинів в організованій групі 1 509 осіб (2000 р. — 1 633 осіб), виправдано 2 особи (2000 p. — 9 осіб), стосовно 22 осіб справи закрито (2000 р. — 40 осіб), на додаткове розслідування повернуто 99 справ стосовно 487 осіб (2000 р. — 142 справи відносно 612 осіб). Зниження кількісних показників доводить, що злочинні угруповання змінюють тактику діяльності, вживають заходи, які ускладнюють їх виявлення та знешкодження.

Згідно зі статистичними даними МВС України та Державного комітету статистики України за період 1991—2000 рр. в Україні зафіксовано існування 8 422 організованих злочинних груп, якими за цей час було вчинено майже 56 727 злочинів. Привертає увагу значне зростання саме кількості злочинних груп. Так, на період 1991 р. було зафіксовано 275 злочинних груп (3 % від загальної кількості), у 1992 році — 496 (6 %), у 1993 році — 621 (7 %), у 1994 та 1995 роках — 871 (по 10 %), у 1996 році — 953 (11 %), 1997 році — 1079 (13 %), у 1998 році — 1157 (14 %). На період 1999 р. спостерігається пік зростання злочинних груп — 1 166 (15 %), а у 2000 році зменшення їх виявлення до 960 (11 %).

Слід зазначити, що зростання злочинних груп тягне за собою відповідно і збільшення кількості вчинених ними злочинів. Так, за період 1991—2000 рр. організованими злочинними групами було вчинено 56 727 злочинів. Зокрема, в 1991 році — 2 732 злочинів, що становить 6 % від загальної кількості зареєстрованих за вказаний період, у 1992 — 2 606 (4 %), у 1993 — 2 619 (5 %), у 1994 — 4 215 (7 %), у 1995 — 4 556 (8 %), у 1996 — 6 241 (11 %), у 1997 — 7 434 (13 %), у 1998 — 9 273 (16 %), 1999 — 9 307 (16 %), у 2000 році — 7 744 (14 %).