- •1. Поняття і предмет кримінології.
- •2. Місце кримінології в системі наук, її співвідношення з іншими галузями знань.
- •3. Методологічні основи української кримінології.
- •4. Завдання та функції кримінології.
- •5. Теоретичне і практичне значення кримінології.
- •6. Етапи розвитку кримінологічної теорії, школи кримінології.
- •7. Погляди представників класичної школи кримінального права на проблему злочинності.
- •8. Соціологічний напрямок в кримінології, його основні ідеї.
- •9. Біологічні підходи до проблем злочинності.
- •10. Психологічні теорії в кримінології.
- •11. Кримінологічні дослідження проблем злочинності в радянські часи.
- •12. Історія розвитку кримінологічної думки і кримінологічних установ в Україні.
- •13. Поняття злочинності, її кримінологічні ознаки. Співвідношення злочинності і злочину.
- •14. Генологія злочинності.
- •15. Показники злочинності.
- •16. Рівень злочинності.
- •17. Структура злочинності.
- •18. Динаміка злочинності. Фактори, що впливають на динаміку злочинності.
- •19. Соціальні наслідки злочинності. "Ціна злочинності".
- •20. "Географія" злочинності. Порівняльна характеристика злочинності в різних регіонах країни.
- •21. Латентна злочинність. Види латентних злочинів.
- •22. Класифікації злочинів за ступенем латентності. Засоби виявлення латентних злочинів.
- •23. Стан, тенденції і особливості сучасної злочинності в Україні.
- •24. Поняття причинності в кримінології.
- •25. Об'єктивні детермінанти злочинності в Україні.
- •26. Суб'єктивні фактори злочинності в Україні.
- •27. Поняття особи злочинця та особи, яка вчинила злочин.
- •28. Структура особистості злочинця. Співвідношення соціального і біологічного в особі злочинця.
- •29. Кримінологічна характеристика і класифікація осіб, що вчинили злочини.
- •30. Причини й умови індивідуальної злочинної поведінки.
- •31. Обставини, що впливають на формування особи злочинця.
- •32. Поняття і види конкретних життєвих ситуацій, їх роль в індивідуальній злочинній поведінці.
- •33. Роль потерпілого в утворенні криміногенної ситуації. Види віктимної поведінки.
- •34. Механізм суїцидальної поведінки.
- •35. Поняття та елементи механізму індивідуальної злочинної поведінки. Кримінальна мотивація.
- •36. Мотивація злочинної діяльності.
- •37. Загальна характеристика і класифікація методів кримінологічних досліджень.
- •38. Вибіркове дослідження в кримінології.
- •39. Конкретно-соціологічні методи збирання інформації.
- •40. Опитування як засіб збирання кримінологічної інформації
- •41. Структура і зміст анкет, які використовуються у кримінологічних дослідженнях.
- •42. Спостереження як метод кримінологічного дослідження.
- •43. Вивчення документів як метод кримінологічного дослідження (документальний метод).
- •44. Застосування в кримінології психологічних методів.
- •45. Засоби узагальнення й аналізу кримінологічної інформації.
- •46. Вимоги до організації кримінологічного дослідження.
- •47. Програма кримінологічного дослідження.
- •48. Поняття, види і методи кримінологічного прогнозування.
- •49. Поняття, значення і види кримінологічного планування.
- •50. Попередження злочинів як один з напрямків впливу на злочинність.
- •51. Рівні попередження злочинності.
- •52. Форми профілактики злочинності.
- •53. Спеціально-кримінологічне попередження злочинності. Співвідношення понять попередження, профілактика, запобігання та припинення злочинів.
- •54. Класифікація заходів попередження злочинів.
- •55. Суб'єкти попередження злочинів, їх види.
- •56. Основні положення проекту зу "Про профілактику злочинності" від 1998 року.
- •57. Основні положення Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки.
- •58. Законодавче підґрунтя здійснення профілактики злочинності.
- •59. Віктимологічний аспект попередження злочинності.
- •60. Роль овс у попередження злочинів.
- •70. Слідча профілактика.
- •71. Поняття та детермінація корисливої злочинності. Кримінологічна характеристика корисливих злочинів.
- •72. Кримінологічна характеристика економічної злочинності.
- •73. Загальна характеристика корупційної злочинності.
- •74. Концепція боротьби з корупцією на 1998-2005 роки (основні положення).
- •75. Кримінологічна характеристика насильницьких корисливих злочинів.
- •76. Попередження економічної та корупційної злочинності.
- •77. Проблеми вдосконалення антикорупційного законодавства.
- •78. Основні положення "Заходів щодо детінізації економіки на 2002-2004 роки" (Указ Президента України від 5 березня 2002 року №216/2002).
- •79. Кримінологічна характеристика та попередження насильницької злочинності.
- •80. Кримінологічна характеристика тяжких злочинів проти життя та здоров'я.
- •81. Попередження насильства в сім'ї (зу "Про попередження насильства в сім'ї" від 15.11.01).
- •82. Кримінологічна характеристика та попередження вандалізму.
- •83. Кримінологічна характеристика та попередження професійної злочинності.
- •84. Кримінологічна характеристика та попередження організованої злочинності.
- •85. Поняття і види організованих злочинних угрупувань.
- •86. Структура організованої злочинності.
- •87. Запобігання відмиванню "брудних" грошей.
- •88. Основні положення "Комплексної програми протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом на 2004 рік" (затвердженою Постановою кму від 16.01.04 р. №45).
- •- Продовжити роботу, пов’язану з підготовкою та укладенням
- •89. Запобігання торгівлі людьми. Основні положення "Комплексної програми протидії торгівлі людьми на 2002-2005 роки" (затвердженої Постановою кму від 5.06.02 р. №766).
- •90. Кримінологічні особливості жіночої злочинності.
- •91. Профілактика жіночої злочинності.
- •94. Кримінологічна характеристика рецидивної злочинності.
- •95. Поняття та види рецидиву. Особа рецидивіста.
- •96. Профілактика рецидивної злочинності (вітчизняний та Іноземний досвід).
- •97. Кримінологічна характеристика та попередження злочинності неповнолітніх і молоді.
- •98. Особа неповнолітнього злочинця.
- •99. Профілактика злочинності неповнолітніх. (зу "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх" від 24.01.95 зі змінами).
- •100. Основні положення Державна програма запобігання дитячій бездоглядності на 2003-2005 роки.
- •101. Загальна характеристика взаємозв'язку злочинності з окремими видами поведінки, що відхиляється від норми.
- •102. Кримінологічне значення попередження пияцтва.
- •103. Кримінологічна характеристика і попередження наркотизму.
- •104. Проституція і злочинність - кримінологічний аналіз.
- •105. Основні напрямки міжнародного співробітництва правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю.
10. Психологічні теорії в кримінології.
Психологічна теорія злочинності - концепція, яка ґрунтується на гіпотезі незмінності олігофренічного характеру особи злочинця. Одним з засновників вважається американський вчений X. Гаддард.
11. Кримінологічні дослідження проблем злочинності в радянські часи.
Для етапу становлення радянської кримінології (1918 - початок 30-х років) були характерні такі моменти. Вона формувалася в рамках науки кримінального права шляхом проведення соціологічних досліджень, причому найбільша увага приділялась стану злочинності й особі злочинця. Особливо слід виділити вивчення дитячої злочинності і розробку заходів боротьби з нею. Сам термін «кримінологія» вживався в той час рідко, але саме тоді була закладена основа вітчизняної кримінології.
З середини 30-х років дослідження кримінологічних проблем стало проводитися не із загальнодержавних, а відомчих позицій. Це не дозволяло, звісно, досягти значних результатів у вивченні злочинності. Не зважаючи на всі складнощі, до початку 60-х років була створена теоретична й організаційна база вітчизняної кримінології. У 1962 році на юридичному факультеті МДУ були прочитані перші лекції з кримінології професором Герцензоном А. А. В 1963 році в Ленінграді відбулася конференція з проблем кримінології, у якій взяли участь і зарубіжні вчені. В цьому ж році був створений Всесоюзний інститут з вивчення причин злочинності і розробки заходів її попередження як центр кримінологічної науки. Перед ним було поставлено завдання - об'єднати і очолити дослідження у цій галузі.
Постанова ЦК КПРС «Про заходи щодо розвитку юридичної науки і покращення юридичної освіти в країні» (1964 р.) констатувала, що до останнього часу в СРСР не велося глибокого вивчення причин злочинності і не розроблялись наукові основи її попередження. Ця постанова і визначила перспективи розвитку радянської кримінології. У 1966 році вийшов перший радянський підручник з «Кримінолопї». В 1985-1988 роках побачив світ «Курс радянської кримінології» у двох томах.
12. Історія розвитку кримінологічної думки і кримінологічних установ в Україні.
В Радянській Україні вивчення злочинності і особи злочинця велося в різних закладах. Першим з них була юридична клініка при юридичному факультеті Київського інституту народного господарства, створена в 1924 році. Вона існувала як навчально-допоміжна установа при юридичному факультеті. У клініки було соціологічне вивчення злочину і злочинця та ознайомлення студентів з методикою досліджень. Одним із завдань у період з 1926 по 1928 років там були підготовлені й заслухані доповіді академіка І. А. Малиновського «Про вивчення злочинця та злочинності»; професора М. А. Чельцова-Бебутова «Про асоціативний метод та його застосування в судовій роботі»; асистента клініки С. І. Ти-хенко «Про особливості професійних злочинців».
Велику роботу з вивчення причин злочинності проводив Київський інститут науково-судової експертизи. Він досліджував етіологію і динаміку злочинності, особу окремих видів правопорушників, розробляв методику їх вивчення а також займався пенітенціарними проблемами.
Всеукраїнський кабінет з вивчення особи злочинця і злочинності був створений у 1924 році за ініціативою співробітників Одеської губернської виправно-трудової інспекції і вчених. Його метою було «сприяння виправно-трудовим органам у справі належного застосування методів виправно-трудового впливу поряд з дослідженням факторів злочинності як соціального явища».
1928 року на правах філіалу Всеукраїнського кабінету був створений Київський кабінет з вивчення особи злочинця. Він складався із 3-х секцій: а) антропологічної; б) соціологічної; в) пенітенціарної.
У 1931 році при Народному Комісаріаті Юстиції УРСР у м. Харкові був заснований науково-дослідний інститут по вивченню злочинності з філіалами в Києві і Одесі. З середини 30-х років кримінологічні дослідження в Україні були згорнуті і лише в середині 50-х поновлені, За цей період кримінологічна наука понесла істотні втрати і загальмувалась у своєму розвитку.
Значною мірою процес розбудови та відтворення вітчизняної кримінології пов'язаний з діяльністю науковців Київської вищої школи МВС. Так, у 1964 році представниками цієї наукової установи, нині професором П. П. Михайленко у співавторстві з доцентом І. Гельфандом була підготовлена і опублікована монографія «Попередження злочинів - основа боротьби за викорінення злочинності».
Дослідження кримінологічних проблем на той час проводилися в науково-дослідній лабораторії при Київській вищій школі МВС (зараз Науково-дослідний інститут вивчення проблем злочинності Національної академії внутрішніх справ України).
Кримінологічні дослідження в Україні зосереджені в таких головних наукових установах:
Академії правових наук (м. Харків);
Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України (м. Київ);
Національному університеті ім. Тараса Шевченка (м. Київ);
Нацюнальній юридичній академії ім. Я. Мудрого (м. Харків);
Національній академії инутрішніх справ (м.Київ);
Одеській національній юридичній академії (м. Одеса).
Фахівці в галузі історії та теорії науки свідчать, що будь-яка наука повинна пройти п'ять основних етапів задля виділення її як окремої галузі наукових знань. Зокрема, такими етапами є:
- накопичення теоретичного та емпіричного матеріалу в рамках споріднених наук;
- проведення та публікація спеціалізованих наукових досліджень;
- створення спеціалізованих періодичних видань;
- підготовка кадрів та формування наукових і навчальних закладів;
- формування співтовариства вчених та викладачів даної дисципліни, об'єднаних у міжнародних та національних асоціаціях.
З вищезазначеного видно, що українська кримінологічна школа до 1998 року пройшла всі згадані етапи становлення. Не вистачало лише завершального етапу створення національної асоціації кримінологів.
З метою сприяння розвитку і поширенню кримінологічних знань, їх пропаганді серед населення, а також використання досягнень науки у справі запобігання злочинам в Україні 23 липня 1998 року була створена і зареєстрована Міністерством юстиції України Кримінологічна асоціація. Вона є громадською організацією, яка об'єднує кримінологів та інших фахівців, професійна діяльність яких пов'язана з вивченням проблем запобігання та боротьби зі злочинністю, розвитком вітчизняної кримінологічної науки.
Проект статуту Асоціації розроблений ініціативною групою Університету внутрішніх справ МВС України (м. Харків). 26 травня 1998 року в м. Києві відбулася установча конференція Кримінологічної асоціації України, на якій зібралось понад 160 учасників -провідні вчені Національної академії наук України, Академії правових наук України, Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого, Національної академії внутрішніх справ України, Національного університету ім. Тараса Шевченка, Одеської національної юридичної академії, а також керівний склад правоохоронних органів і установ юстиції, представники правозахис-них організацій та інших громадських об'єднань. Учасники конференції прийняли статут Кримінологічної асоціації України та сформували її керівні органи.
За ініціативою Кримінологічної Асоціації України, Академії правових наук України та Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, за участю національних кримінологічних асоціацій країн СНД та Східної Європи, 30 листопада 2000 року в м. Києві відбувся і з'їзд кримінологів України. Констатуючи істотні зрушення в організаційному забезпеченні кримінологічних досліджень в Україні після створення в травні 1998 року Кримінологічної Асоціації країни з'їзд визнав за необхідне:
1. Підвищення рівня координації наукових досліджень кримінологічного спрямування, вдосконалення їх змісту і посилення практичної спрямованості, подальшого розвитку міжнародного співробітництва в галузі кримінологічних досліджень, здійснення заходів щодо впровадження їх результатів у практику.
2. Удосконалення кримінологічної підготовки кадрів працівників судових та правоохоронних органів.
3. Визначити перспективи розвитку кримінологічних досліджень та їх організаційного, інформаційного і методичного забезпечення.
4. Визнати, що головною метою проведення кримінологічних досліджень в Україні та впровадження їх результатів у практику є забезпечення прав і свобод людини, інтересів організованого на демократичних засадах суспільства, сприяння становленню правової держави.