- •1. Поняття і предмет кримінології.
- •2. Місце кримінології в системі наук, її співвідношення з іншими галузями знань.
- •3. Методологічні основи української кримінології.
- •4. Завдання та функції кримінології.
- •5. Теоретичне і практичне значення кримінології.
- •6. Етапи розвитку кримінологічної теорії, школи кримінології.
- •7. Погляди представників класичної школи кримінального права на проблему злочинності.
- •8. Соціологічний напрямок в кримінології, його основні ідеї.
- •9. Біологічні підходи до проблем злочинності.
- •10. Психологічні теорії в кримінології.
- •11. Кримінологічні дослідження проблем злочинності в радянські часи.
- •12. Історія розвитку кримінологічної думки і кримінологічних установ в Україні.
- •13. Поняття злочинності, її кримінологічні ознаки. Співвідношення злочинності і злочину.
- •14. Генологія злочинності.
- •15. Показники злочинності.
- •16. Рівень злочинності.
- •17. Структура злочинності.
- •18. Динаміка злочинності. Фактори, що впливають на динаміку злочинності.
- •19. Соціальні наслідки злочинності. "Ціна злочинності".
- •20. "Географія" злочинності. Порівняльна характеристика злочинності в різних регіонах країни.
- •21. Латентна злочинність. Види латентних злочинів.
- •22. Класифікації злочинів за ступенем латентності. Засоби виявлення латентних злочинів.
- •23. Стан, тенденції і особливості сучасної злочинності в Україні.
- •24. Поняття причинності в кримінології.
- •25. Об'єктивні детермінанти злочинності в Україні.
- •26. Суб'єктивні фактори злочинності в Україні.
- •27. Поняття особи злочинця та особи, яка вчинила злочин.
- •28. Структура особистості злочинця. Співвідношення соціального і біологічного в особі злочинця.
- •29. Кримінологічна характеристика і класифікація осіб, що вчинили злочини.
- •30. Причини й умови індивідуальної злочинної поведінки.
- •31. Обставини, що впливають на формування особи злочинця.
- •32. Поняття і види конкретних життєвих ситуацій, їх роль в індивідуальній злочинній поведінці.
- •33. Роль потерпілого в утворенні криміногенної ситуації. Види віктимної поведінки.
- •34. Механізм суїцидальної поведінки.
- •35. Поняття та елементи механізму індивідуальної злочинної поведінки. Кримінальна мотивація.
- •36. Мотивація злочинної діяльності.
- •37. Загальна характеристика і класифікація методів кримінологічних досліджень.
- •38. Вибіркове дослідження в кримінології.
- •39. Конкретно-соціологічні методи збирання інформації.
- •40. Опитування як засіб збирання кримінологічної інформації
- •41. Структура і зміст анкет, які використовуються у кримінологічних дослідженнях.
- •42. Спостереження як метод кримінологічного дослідження.
- •43. Вивчення документів як метод кримінологічного дослідження (документальний метод).
- •44. Застосування в кримінології психологічних методів.
- •45. Засоби узагальнення й аналізу кримінологічної інформації.
- •46. Вимоги до організації кримінологічного дослідження.
- •47. Програма кримінологічного дослідження.
- •48. Поняття, види і методи кримінологічного прогнозування.
- •49. Поняття, значення і види кримінологічного планування.
- •50. Попередження злочинів як один з напрямків впливу на злочинність.
- •51. Рівні попередження злочинності.
- •52. Форми профілактики злочинності.
- •53. Спеціально-кримінологічне попередження злочинності. Співвідношення понять попередження, профілактика, запобігання та припинення злочинів.
- •54. Класифікація заходів попередження злочинів.
- •55. Суб'єкти попередження злочинів, їх види.
- •56. Основні положення проекту зу "Про профілактику злочинності" від 1998 року.
- •57. Основні положення Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки.
- •58. Законодавче підґрунтя здійснення профілактики злочинності.
- •59. Віктимологічний аспект попередження злочинності.
- •60. Роль овс у попередження злочинів.
- •70. Слідча профілактика.
- •71. Поняття та детермінація корисливої злочинності. Кримінологічна характеристика корисливих злочинів.
- •72. Кримінологічна характеристика економічної злочинності.
- •73. Загальна характеристика корупційної злочинності.
- •74. Концепція боротьби з корупцією на 1998-2005 роки (основні положення).
- •75. Кримінологічна характеристика насильницьких корисливих злочинів.
- •76. Попередження економічної та корупційної злочинності.
- •77. Проблеми вдосконалення антикорупційного законодавства.
- •78. Основні положення "Заходів щодо детінізації економіки на 2002-2004 роки" (Указ Президента України від 5 березня 2002 року №216/2002).
- •79. Кримінологічна характеристика та попередження насильницької злочинності.
- •80. Кримінологічна характеристика тяжких злочинів проти життя та здоров'я.
- •81. Попередження насильства в сім'ї (зу "Про попередження насильства в сім'ї" від 15.11.01).
- •82. Кримінологічна характеристика та попередження вандалізму.
- •83. Кримінологічна характеристика та попередження професійної злочинності.
- •84. Кримінологічна характеристика та попередження організованої злочинності.
- •85. Поняття і види організованих злочинних угрупувань.
- •86. Структура організованої злочинності.
- •87. Запобігання відмиванню "брудних" грошей.
- •88. Основні положення "Комплексної програми протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом на 2004 рік" (затвердженою Постановою кму від 16.01.04 р. №45).
- •- Продовжити роботу, пов’язану з підготовкою та укладенням
- •89. Запобігання торгівлі людьми. Основні положення "Комплексної програми протидії торгівлі людьми на 2002-2005 роки" (затвердженої Постановою кму від 5.06.02 р. №766).
- •90. Кримінологічні особливості жіночої злочинності.
- •91. Профілактика жіночої злочинності.
- •94. Кримінологічна характеристика рецидивної злочинності.
- •95. Поняття та види рецидиву. Особа рецидивіста.
- •96. Профілактика рецидивної злочинності (вітчизняний та Іноземний досвід).
- •97. Кримінологічна характеристика та попередження злочинності неповнолітніх і молоді.
- •98. Особа неповнолітнього злочинця.
- •99. Профілактика злочинності неповнолітніх. (зу "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх" від 24.01.95 зі змінами).
- •100. Основні положення Державна програма запобігання дитячій бездоглядності на 2003-2005 роки.
- •101. Загальна характеристика взаємозв'язку злочинності з окремими видами поведінки, що відхиляється від норми.
- •102. Кримінологічне значення попередження пияцтва.
- •103. Кримінологічна характеристика і попередження наркотизму.
- •104. Проституція і злочинність - кримінологічний аналіз.
- •105. Основні напрямки міжнародного співробітництва правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю.
94. Кримінологічна характеристика рецидивної злочинності.
Соціальне середовище, формуючи в раніше суджених осіб стійку систему антигромадських поглядів, позицій, породжує здійснення ними нових злочинів.
Причини й умови, що викликають рецидивну злочинність, можна розділити на наступні групи:
-обставини, що мають місце до першої судимості (або застосування мір, що заміняють покарання,), але які продовжують існувати й відновляються після від'їзду покарання;
-недоліки діяльності самих правоохоронних органів при розслідуванні кримінальних справ, призначенні й виконанні покарання відносно рецидивістів;
-труднощі соціальної адаптації осіб, звільнених від покарання (як правило, позбавлення волі).
Перша група - це повернення в негативне середовище (у тому числі й криміногенній родині), поновлення колишніх зв'язків з особами, що ведуть антигромадський спосіб життя. У той же час це встановлення нових контактів з особами, що роблять злочини, що відбули покарання й уже, що стали рецидивістами.
Друга група - це несвоєчасне реагування на зроблений злочин, повільність у рішенні питань порушення кримінальних справ, безпорадність при обранні заходів припинення, порушення вимог закону про всебічне, повне й об'єктивне дослідження обставин зробленого злочину, низьке розкривання злочинів. Широке застосування позбавлення волі, як виявилося, не сприяло успішній боротьбі c рецидивною злочинністю. Дослідження показали, що три чверті рецидиву падають на осіб, що раніше перебували у виправно-трудових колоніях.
Для третьої групи характерні насамперед негативні наслідки ізоляції засудженого від суспільства. До них належать: виключення засудженого з умов звичайного життя суспільства; ослаблення або руйнування соціально-корисних зв'язків; формування антисоціальних зв'язків; своєрідне звикання до режиму й обстановки місць позбавлення волі, пов'язані із цим труднощі соціальної адаптації після позбавлення волі, викликані тривалим висновком психічні порушення; поширення й нав'язування злочинцями один одному звичаїв, традицій, що існують у злочинному середовищі.
Здійсненню повторних злочинів сприяє незавершеність виконання карного покарання внаслідок передчасного умовно-дострокового й умовного звільнення осіб, що фактично не довели своє виправлення. Особливо це стосується осіб, що звільняються з місць позбавлення волі.
Державні й суспільні органи й організації працевлаштуванням колишніх ув'язнених практично не займаються.
До обставин, що обумовлюють рецидивну злочинність, належать й недоліки практики адміністративного нагляду. При цьому органи МВС найчастіше не одержують підтримки від місцевих органів влади, падає престиж правоохоронної системи в суспільстві, не дається відсічі спробам антигромадських сил перешкоджати виконанню органами карної юстиції своїх функцій. Не виконують роботу із профілактики правопорушень і злочинів трудові колективи, суспільно-політичні й самодіяльні організації. Робота ця в країні практично згорнута.
95. Поняття та види рецидиву. Особа рецидивіста.
Під кримінологічним рецидивом злочинів розуміється здійснення кримінально карних діянь як особами, до яких застосовувалося карне покарання або заходи, що його заміняють, незалежно від зняття або погашення судимості за колишні злочини, так і особами, до яких кримінально-правові заходи впливу по тим або інших причинах не застосовувалися.
По однорідності злочинів розрізняють спеціальний рецидив - здійснення однорідних (тотожних) злочинів і загальний рецидив - здійснення різнорідних (не тотожних) злочинів. Спеціальний рецидив, як правило, представляє більше значну суспільну небезпеку й свідчить про певну професіоналізацію рецидивістів.
Особистість злочинця-рецидивіста - цілісна сукупність взаємозалежних соціально значимих негативних властивостей і відносин, які у взаємодії із зовнішніми умовами й обставинами обумовлюють здійснення повторного злочину.
Характеристика особистості злочинця-рецидивіста проводиться стосовно до виділеного в кримінологічній літературі останнього років системі особистісних характеристик, що пояснюють злочинне поводження: 1) споживацько-мотиваційна сфера; 2) характеристика моральної й правової свідомості; 3) соціальні позиції й зв'язки; 4) соціально-важлива діяльність
У теорії різняться три основних типи рецидивістів:
А. Рецидивісти антисоціального типу являють собою групу найнебезпечніших, активних, злісних злочинців. Для них характерна висока кримінальна активність і найбільш стабільне (послідовне) поводження. Саме в цьому типі переважають особливо небезпечні рецидивісти, “професіонали”, рецидивісти-гастролери. Вони становлять приблизно 40% від загального числа рецидивістів.
Б. Рецидивістів ситуативного типу відрізняє нестійке відношення до соціальних цінностей, відсутність міцних моральних принципів, перевага соціально негативних якостей над позитивними. Сам характер злочинів цих осіб значною мірою залежить від тієї криміногенної життєвої ситуації, у якій вони виявилися. Їхня частка в загальній масі рецидивістів становить приблизно 30-35%.
В. Рецидивісти асоціального типу характеризуються фактичним “розпадом” особистості. До них ставляться особи, неодноразово суджені, найчастіше старшого покоління. Для рецидивістів цього типу характерні: обмежений інтелект, примітивізм мотивів і способів здійснення злочину, алкоголізм, наркоманія, психопатичні відхилення. Спостерігається майже повна втрата позитивних соціальних позицій, зв'язків, коло їхнього спілкування обмежений такими ж деморалізованими особистостями.