- •Кафедра фінансів
- •«Страхові послуги»
- •Змістовий модуль 1. Мета, сутність та види страхових послуг
- •Тема 1. Страхові послуги та особливості їх реалізації
- •1.1. Сутність, принципи та роль страхування
- •1.2. Страхові ризики та їх оцінка
- •1.3. Види страхових послуг
- •Страхування відповідальності суб'єктів туристичної діяльності
- •1.4. Нетрадиційні види страхування
- •1. Страхування підприємницьких ризиків у кіновиробництві
- •2. Кептивне страхування
- •3. Страхування професійної відповідальності аудиторів
- •4. Страхування інвестиційних ризиків
- •5. Страхування внесків фізичних осіб
- •6. Страхування передплатників на випадок накладання адміністративного штрафу
- •7. Інтернет-страхування
- •Тема 2. Порядок укладання і ведення страхової угоди
- •2.1. Договір страхування
- •2.2. Правила страхування
- •2.3. Обов'язки страховика та страхувальника
- •2.4. Припинення дії договору страхування
- •Змістовий модуль 2 особисте страхування
- •Тема 3. Страхування життя і пенсій
- •1. Економічні особливості страхування життя і пенсій.
- •2. Організація роботи страхової компанії, пов’язаної із здійсненням страхування життя і пенсій. Порядок укладання і обслуговування страхового договору.
- •3.Визначення розміру і порядок здійснення страхових виплат.
- •Тема 4. Страхування від нещасних випадків
- •4.1. Економічна необхідність, сутність і значення страхового захисту громадян від нещасних випадків
- •4.2. Обов'язкові та добровільні види страхування від нещасних випадків та їх характеристика.
- •4.3.Особливості роботи страхової компанії при проведенні страхування від нещасних, випадків в обов'язковій і добровільній формах.
- •Тема 5. Медичне страхування
- •1. Сутність медичного страхування
- •2. Обов’язкове медичне страхування
- •3. Добровільне медичне страхування
- •Тема 6. Страхування підприємницьких ризиків
- •6.1. Роль страхування в забезпеченні потреб підприємств у страховому захисті
- •6.2.Страхування майна підприємств від вогню та інших небезпек
- •6.3. Страхування підприємств від перерв у виробництві внаслідок знищення або пошкодження застрахованого майна
- •6.4.Страхування відповідальності товаровиробника за якість продукції та інших видів відповідальності підприємства
- •Тема 7. Сільськогосподарське страхування
- •7.1. Необхідність страхування врожаїв сільськогосподарських культур
- •7.2. Нормативне забезпечення та досвід страхування сільськогосподарських культур
- •7.3. Удосконалення та новації у галузі страхування врожаїв сільськогосподарських культур
- •Тема 8. Страхування технічних ризиків
- •8.1. Економічна необхідність, сутність та розвиток страхування технічних ризиків
- •8.2. Страхування будівельно-монтажних ризиків
- •8.3. Страхування машин від поломок
- •8.4. Страхування електронної техніки
- •Тема 9. Страхування фінансово-кредитних ризиків
- •9.1. Економічний зміст страхування кредиту
- •9.2. Характеристика основних форм страхування кредиту
- •9.3.Система взаємовідносин страхових компаній із банківськими установами на ринку кредитування
- •Тема 10. Автотранспортне страхування
- •10.1.Страхування автотранспорту
- •10.2. Страхування вантажів
- •10.3. Обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів
- •10.4. Міжнародна система авто страхування “Зелена карта”
- •Тема 11. Морське страхування
- •11.1. Призначення та сутність морського страхування
- •11.2. Правове регулювання морського страхування
- •11.3. Морське страхування перевезених вантажів — карго
- •11.4. Каско-страхування засобів водного транспорту
- •11.5. Порядок укладання договору морського страхування
- •Тема 12. Авіаційне страхування
- •12.1. Необхідність, значення і особливості страхування авіаційних ризиків. Авіаційний поліс Ллойда.
- •12.2.Страхування повітряних суден, умови страхування.
- •12.3. Страхування відповідальності власників повітряних суден. Умови страхування.
- •12.4. Страховий захист громадян від нещасних випадків на повітряному транспорті. Види і умови страхування. (самостійно повторити з теми 4)
- •Тема 13. Страхування майна і відповідальності громадян
- •13.1. Необхідність і розвиток страхування майна громадян. Види страхування.
- •13.2. Страхування будівель і домашнього майна громадян.
- •13.3. Страхування тварин, що належать громадянам
- •Перелік навчально-методичної літератури Основна література
- •Додаткова література
- •Нормативні матеріли мону і ДонНует імені Михайла Туган - Барановського
2. Обов’язкове медичне страхування
Як казав Юлій Цезар: "Здоров'я громадян країни — найперший обов'язок держави". Нині з повною відповідальністю можна зазначити, що проблеми реформування системи охорони здоров'я в Україні є першочерговими. Тіньовий ринок медичних послуг за різними оцінками становить від 5 до 15 млрд. грн. [11]. Для вирішення цієї проблеми пропонується створити багаторівневу структуру фінансування медичної сфери, яка включатиме бюджетні кошти (гарантована державою безкоштовна програма), надходження від комерційних страхових компаній (страхова програма), а також платежі територіальних громад (громадська програма). У зв'язку з цим принципи організації медичного страхування в нашій державі активно обговорюються.
Медичне страхування належить до особистого страхування, здійснюється у разі розладу здоров'я з будь-якої причини, у тому числі у зв'язку із хворобою та нещасним випадком. Цей вид страхування є обов'язкової та добровільної форм. Не один рік в Україні досліджуються питання запровадження обов'язкових страхових медичних послуг. Відбуваються лише теоретичні дискусії, розглядаються різні законопроекти щодо їх запровадження [6; 12; 27]: медичне страхування має стати Ще одним соціальним податком. Крім цього, не має єдності щодо того, хто має здійснювати таке Страхування. Згідно з однією точкою зору, кошти з обов'язкового медичного страхування — прерогатива державного управління. Обов'язкове медичне страхування — це обов'язковий вид соціального страхування, впровадження якого має здійснюватися за допомогою створеного державного фонду, а участь комерційних страхових структур є недоцільною. Цю думку відстоюють державні чиновники.
Учасники страхового ринку впевнені, що ефективне управління коштами можливе лише за участі комерційних страхових компаній, бо, по-перше, обов'язкове медичне страхування без участі страхових компаній стає державною бюрократичною структурою; по-друге, й далі буде існувати тіньова медицина. Вітчизняні страховики вважають, що запровадження обов'язкового медичного страхування є зараз передчасним, а основою для його формування має стати розвинене добровільне медичне страхування.
Якщо ж аналізувати вітчизняне законодавство, то в прийнятих Верховною Радою "Основах законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено введення обов'язкового соціального медичного страхування в Україні. Отже, соціальний характер медичного страхування виключає можливість участі страхових компаній в обов'язковому соціальному медичному страхуванні.
У Законі України "Про страхування" медичне страхування є на першій позиції серед обов'язкових видів страхування, страхові компанії також отримують ліцензію на здійснення добровільного медичного страхування.
У чому ж полягає різниця між добровільними страховими медичними послугами й обов'язковим медичним страхуванням?
По-перше, добровільне медичне страхування, на відміну від обов'язкового медичного страхування, є галуззю не соціального, а комерційного страхування.
По-друге, як правило, добровільні страхові медичні послуги доповнюють обов'язкові та забезпечують громадянам можливість одержання медичних послуг понад ті, що встановлені законодавчо. Обов'язкове медичне страхування охоплює практично все населення і задовольняє основні першочергові потреби у медичній допомозі.
По-третє, в обов'язкових послугах застосовується принцип загальності (всі громадяни мають право на одержання медичних послуг), а у добровільних — принцип страхової еквівалентності: застрахована особа отримує ті види медичних послуг і в таких розмірах, за що була сплачена страхова премія.
Для обов'язкового медичного страхування характерне те, що сплата страхувальниками внесків здійснюється у встановлених розмірах і у визначений час.
По-четверте, участь у добровільних медичних програмах не регламентується державою, а реалізуються потреби та можливості кожного окремого громадянина чи колективу працівників. Порядок проведення обов'язкового медичного страхування визначається законодавством країни.
Суб'єктами обов'язкового медичного страхування є страховики, страхувальники, застраховані особи, медичні установи.
Залежно від сформованої системи обов'язкового медичного страхування страховиками можуть бути:
страхові компанії, які мають ліцензію на здійснення обов'язкового медичного страхування;
фонди обов'язкового медичного страхування — самостійні державні некомерційні фінансово-кредитні установи, створювані для реалізації державної політики в галузі медичного страхування. Такі фонди функціонуватимуть на державному і територіальному рівнях.
Страхувальниками в системі обов'язкового медичного страхування для працюючого населення є роботодавці (підприємства, установи, організації); особи, котрі здійснюють індивідуальну трудову діяльність чи займаються підприємництвом без створення юридичної особи. Для непрацюючого населення (дітей, школярів, студентів денної форми навчання, пенсіонерів, інвалідів) — органи державного управління, виконавчої влади, місцеві адміністрації. Застраховані особи — це громадяни, на користь яких укладаються договори обов'язкового медичного страхування.
Медичні установи як суб'єкти обов'язкового медичного страхування — ті установи, які мають ліцензію на право надання медичної допомоги згідно з програмами обов'язкового медичного страхування. Крім цього, вони мають пройти акредитацію на відповідність установленим професійним стандартам.
Отже, доки на законодавчому рівні не буде врегульовано питання щодо запровадження системи обов'язкового медичного страхування, доти добровільне медичне страхування не буде виконувати ролі додаткового фінансування медичних послуг, а його значення буде зводитися до можливості покриття мінімального рівня медичних послуг за базовими програмами страхування. Система обов'язкового медичного страхування має бути неприбутковою діяльністю й гарантом соціальної захищеності громадян.