- •§ 1. Поняття кримінального права
- •§ 2. Загальна характеристика нового Кримінального кодексу України
- •§ 3. Завдання, функції та принципи кримінального права
- •§ 4. Система кримінального права
- •§ 5. Кримінальне право і суміжні галузі права
- •§ 6. Наука кримінального права
- •§ 1. Поняття кримінальної відповідальності
- •§ 2. Підстави кримінальної відповідальності
- •§ 1. Поняття закону
- •§ 2. Структура Кримінального кодексу
- •§ 3. Тлумачення закону
- •§ 1. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі
- •7. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі.
- •§ 2. Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі
- •§ 1. Поняття злочину та його ознаки
- •§ 2. Значення ч. 2 ст. 11 кк для поняття злочину
- •§ 3. Відмінність злочину
- •§ 4. Класифікація злочинів
- •§ 1. Поняття і значення складу злочину
- •§ 2. Елементи та ознаки складу злочину
- •§ 3. Види складів злочинів
- •§ 4. Кваліфікація злочинів
- •§ 1. Поняття об'єкта злочину
- •§ 2. Предмет злочину
- •§ 3. Види об'єктів злочинів
- •§ 1. Поняття і значення
- •§ 2. Суспільно небезпечне діяння (дія чи бездіяльність)
- •§ 3. Суспільно небезпечні наслідки: поняття, види, значення
- •§ 5. Місце, час, обстановка, спосіб та засоби вчинення злочину
- •§ 1. Поняття і види суб'єктів злочинів
- •§ 2. Поняття неосудності та її критерії
- •§ 3. Обмежена осудність
- •§ 4. Відповідальність за злочини, вчинені у стані сп'яніння
- •§ 1. Поняття та значення
- •§ 2. Поняття та значення вини
- •§ 3. Умисел та його види
- •§ 4. Необережність та її види
- •§ 5. Змішана форма вини
- •§ 6. Мотив та мета злочину
- •§ 1. Поняття та види стадій злочину
- •§ 2. Закінчений злочин
- •§ 3. Незакінчений злочин та його види
- •§ 4. Готування до злочину
- •3. Відмежування готування до злочину від виявлення умислу.
- •§ 5. Замах на злочин
- •§ 6. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин
- •§ 7. Добровільна відмова від злочину
- •§ 1. Поняття та ознаки співучасті
- •§ 2. Види співучасників
- •§ 3. Форми співучасті
- •§ 4. Кримінальна відповідальність співучасників
- •§ 5. Спеціальні питання відповідальності за співучасть у злочині
- •§ 6. Причетність до злочину та її види
- •§ 2. Поняття та види одиничного злочину
- •§ 3. Сукупність злочинів
- •§ 4. Повторність злочинів
- •§ 5. Рецидив злочинів
- •§ 1. Поняття та види обставин,
- •§ 2. Необхідна оборона
- •§ 3. Затримання особи, що вчинила злочин
- •§ 4. Крайня необхідність
- •§ 5. Фізичний або психічний примус
- •§ 6. Виконання наказу або розпорядження
- •§ 7. Діяння, пов'язане з ризиком (виправданий ризик)
- •§ 8. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації
- •§ 1. Поняття та види звільнення
- •§ 3. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим
- •§ 4. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки
- •§ 5. Звільнення від кримінальної
- •§ 6. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності
- •§ 1. Поняття покарання
- •§ 2. Мета покарання
- •§ 1. Система покарань
- •§ 2. Основні покарання
- •§ 3. Додаткові покарання
- •§ 4. Покарання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові
- •§ 1. Принципи призначення покарання
- •§ 2. Загальні засади призначення покарання
- •§ 3. Обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання
- •§ 4. Призначення покарання за наявності обставин, що його пом'якшують
- •§ 5. Призначення покарання за
- •§ 6. Призначення більш м'якого
- •§ 7. Призначення покарання за сукупністю злочинів
- •§ 8. Призначення покарання за сукупністю вироків
- •§ 9. Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення
- •§ 1. Поняття звільнення від покарання та його види
- •§ 2. Звільнення від покарання у зв'язку із втратою особою суспільної небезпечності
- •§ 3. Звільнення від відбування покарання з випробуванням
- •§ 4. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років
- •§ 5. Звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку
- •§ 6. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
- •§ 7. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким
- •§ 8. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років
- •§ 9. Звільнення від відбування покарання за хворобою
- •§ 10. Звільнення від покарання у зв'язку з амністією
- •§ 11. Звільнення від покарання у зв'язку з помилуванням
- •§ 1. Поняття судимості
- •§ 2. Погашення судимості
- •§ 3. Зняття судимості
- •§ 1. Примусові заходи медичного характеру
- •§ 2. Примусове лікування
- •§ 1. Особливості звільнення
- •§ 2. Види покарань, які застосовуються до неповнолітнього, та особливості їх призначення
- •§ 3. Особливості звільнення
- •§ 4. Погашення та зняття судимості
- •§ 1. Класична школа кримінального права
- •§ 2. Антропологічна школа кримінального права
- •§ 3. Соціологічна школа кримінального права
- •До всіх розділів
- •Розділ і Поняття і система кримінального права. Наука кримінального права
- •Розділ II Кримінальна відповідальність та її підстави
- •Розділ IV Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі та просторі
- •Розділ V Поняття злочину
- •Розділ VI Склад злочину
- •Розділ VIII Об'єктивна сторона злочину
- •Розділ X Суб'єктивна сторона злочину
- •Розділ XI Стадії злочину
- •Розділ XII Співучасть у злочинах
- •Розділ хні Повторність, сукупність та рецидив злочинів
- •Розділ XIV Обставини, що виключають злочинність діяння
- •Розділ XVI Поняття і мета покарання
- •Розділ XVIII Призначення покарання
§ 3. Обмежена осудність
Стаття 20 КК передбачає, що підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час учинення злочину, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними. 148
Виходячи зі змісту закону, можна зробити такі висновки: 1) обмежена осудність пов'язана з наявністю у суб'єкта певного психічного розладу, психічної аномалії; 2) унаслідок такого психічного стану особа не повною мірою здатна усвідомлювати фактичні ознаки і суспільну небезпечність учиненого діяння. Однак на відміну від неосудної особи в обмежено осудної особи здатність усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними повністю не виключається; 3) обмежена осудність не виключає осудності як обов'язкової ознаки суб'єкта, а отже, не виключає і кримінальну відповідальність за вчинене.
Значення обмеженої осудності полягає в тому, що вона враховується судом при призначенні покарання і є підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.
§ 4. Відповідальність за злочини, вчинені у стані сп'яніння
1. Пияцтво, наркоманія, токсикоманія є тим соціальним злом, що прямо пов'язане зі злочинністю. Кримінологічні дослідження показу ють, що під впливом пияцтва вчиняються 40-45 % усіх злочинів, а такі тяжкі злочини, як убивство, тяжкі тілесні ушкодження, хуліганство, грабежі та розбої, в 70-80 % випадків учиняються у стані оп'яніння (так званого фізіологічного сп'яніння).
Звичайно, ступінь сп'яніння при вчиненні злочинів буває різним. Нерідко особи, що вчинили злочини у стані сильного сп'яніння, посилаються на те, що зовсім не пам'ятають, як учинили злочин і чим були зумовлені їх дії. Дійсно, зловживання спиртними напоями, як і наркотичними чи іншими одурманюючими речовинами, знижує само-, контроль людини, розвиває моральну нестійкість, корисливі та агресивні мотиви, з'являється нерозбірливість в обранні засобів для досягнення різних антисоціальних цілей. Мозок людини, отруєний названими речовинами, завжди дає негативні збої у своїй діяльності.
У зв'язку з цим і виникає питання про осудність і неосудність особи, яка вчинила злочин у стані алкогольного, наркотичного чи психотропного сп'яніння, і правомірність притягнення її до кримінальної відповідальності.
2. У ст. 21 КК це питання вирішене досить виразно: «Особа, яка вчинила злочин у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, нар-
149
Розділ IX
Суб 'єкт злочину
котичних засобів або інших одурманюючих речовин, підлягає кримінальній відповідальності». Таким чином, за загальним правилом, стан сп 'яніння незалежно від його ступеня не виключає кримінальної відповідальності. Така позиція закону має принципово важливе значення для профілактики і попередження злочинів, що вчиняються у стані сп'яніння.
Пояснюється це тим, що при звичайному фізіологічному сп'янінні відсутній медичний критерій — психічне захворювання, а тому немає підстави для визнання особи неосудною. При фізіологічному сп'янінні не настають ті істотні зміни у психічному стані особи, які характерні для психічного захворювання. Необхідно враховувати й те, що такі особи самі і за власною волею доводять себе до стану сп'яніння, добре розуміючи негативний вплив спиртних напоїв, наркотиків або інших одурманюючих речовин на свою поведінку. Вони усвідомлюють характер їх можливої негативної поведінки в результаті стану сп'яніння, передбачають суспільно небезпечні наслідки. Практика свідчить про те, що навіть у стані глибокого фізіологічного сп'яніння особа не втрачає повною мірою здатності усвідомлювати характер учинюваних нею дій і керувати ними. Інший підхід до вирішення цього питання призвів би до необгрунтованого звільнення від кримінальної відповідальності багатьох осіб, що вчинили тяжкі, особливо тяжкі злочини. Так, не можна було б притягти до кримінальної відповідальності водія автотранспорту, який, перебуваючи у стані глибокого алкогольного сп'яніння, скоїв автоаварію, внаслідок якої загинули люди.
Отже, при вчиненні злочинів у стані фізіологічного сп'яніння відсутній не тільки медичний, а й юридичний критерій неосудності. Більш того, в таких випадках осудність особи настільки очевидна, що немає необхідності навіть призначати судово-психіатричну експертизу.
3. Однак у судовій практиці, хоча і рідко, але трапляються випадки, коли на ґрунті хронічного алкоголізму виникають тяжкі психічні захворювання — біла гарячка, алкогольний галюциноз та ін. Під впливом таких захворювань особа може вчинити суспільно небезпечне діяння у стані, коли вона не усвідомлює свої дії (бездіяльність) або не може керувати ними. У таких випадках на підставі ч. 2 ст. 19 КК особа визнається неосудною і не підлягає кримінальній відповідальності.
Таке захворювання може виникнути не тільки у злісних алкоголіків, але навіть і в тих, хто не страждає на алкоголізм. Практиці відомі випадки, коли під впливом різних несприятливих обставин — фізичного
150
або психічного виснаження, нервових перевантажень та інших несприятливих обставин, навіть при незначному вживанні алкоголю або наркотиків настають такі серйозні розлади психіки (так зване патологічне сп'яніння), коли особа не усвідомлює свої дії або не може керувати ними. Такі особи з урахуванням висновків судово-психіатричної експертизи визнаються неосудними.
З огляду на підвищену небезпечність осіб, що вчиняють злочини у стані сп'яніння, у п. 13 ст. 67 КК ця обставина визнається обтяжуючою при призначенні покарання. Але залежно від характеру вчиненого злочину суд має право і не визнавати цю обставину обтяжуючою (ч. 2 ст. 67 КК). Це, наприклад, випадки, коли вчинення злочину аж ніяк не пов'язано зі станом сп'яніння або коли неповнолітній, який раніше не вживав спиртних напоїв, під впливом дорослих довів себе до стану сп'яніння і в такому стані вчинив хуліганство.
В усіх випадках, коли суд не визнає стан сп'яніння обтяжуючою обставиною, він повинен навести у вироку мотиви свого рішення.
Контрольні запитання
Хто може бути суб'єктом злочину?
Які обов'язкові ознаки суб'єкта злочину?
З якого віку особа може бути визнана суб'єктом злочину?
Що таке осудність як ознака суб'єкта?
Які особи можуть бути визнані неосудними?
Яке співвідношення медичного та юридичного критеріїв у формулі неосудності?
Що таке обмежена осудність?
Які наслідки визнання особи неосудною та обмежено осудною?
Як у законі вирішується питання відповідальності особи, котра вчинила злочин у стані сп'яніння?
10. Хто такий спеціальний суб'єкт злочину?
Розділ X
Суб'єктивна сторона злочину